ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2006 р. | № 12/206 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, |
Волковицька Н.О., Коробенко Г.П. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Приватного підприємства “Адвокатська контора Ульянова” |
на постанову | Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.03.2006 |
у справі | господарського суду Полтавської області |
за позовом | Приватного підприємства “Адвокатська контора Ульянова” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерком-95” |
про | стягнення 57538, 82 грн. |
та по зустрічній позовній заяві | Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерком-95” |
до | 1.Приватного підприємства “Адвокатська контора Ульянова” 2. Малого приватного підприємства “Графіка” |
про | визнання недійсним договору уступки права вимоги від 17.06.2005 |
в судовому засіданні взяли участь представники: |
від позивача: | Ульянова Ю.А. –директор |
від відповідача: | Фомін В.В. –директор |
ВСТАНОВИВ:
Справа була призначена до розгляду на 26.07.2006. В судовому засіданні була оголошена перерва до 02.07.2006 у відповідності з ч. 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням від 13.12.-22.12.2005 господарського суду Полтавської області у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою від 23.03.2006 Київського апеляційного господарського суду рішення від 13.12.-22.12.2005 господарського суду Полтавської області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 44 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, протест – це нотаріальний акт, який засвідчує факт відмови платника по векселю оплатити вексель. Дії приватного нотаріуса Прокопа О.Е. не визнані в судовому порядку такими, що суперечать положенням чинного законодавства, а приватним підприємством “Адвокатська контора Ульянова” не доведено заподіяння шкоди.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ПП “Адвокатська контора Ульянова” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 4, 12 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1166, 1214 Цивільного кодексу України, ст. 92 Закону України “Про нотаріат”.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарськими судами встановлено, що МПП “Графіка” (покупець) та приватний підприємець Ковальов (продавець) В.М. 10.04.2002 уклали договір № 10/4 та додаткову угоду від 01.12.2006. В рахунок сплати за товар згідно вищезазначеного договору МПП “Графіка” передало Ковальову В.М. простий вексель № 7633140128512 від 09.10.2002 р.
Рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 15/7 від 28.01.2003 визнано простий вексель №7633140128512 від 09.10.2002 на суму 138 894,97 грн. зі строком платежу за пред’явленням таким, що не підлягає пред’явленню до оплати приватним підприємцем Ковальовим В.М.
11.04.2003 при примусовому виконанні виконавчого листа 2-1121 від 22.07.2002 державним виконавцем ВДВС Автозаводського РУЮ м. Кременчука простий вексель № 7633140128512 переданий ЗАТ “Інтерком”.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2003 зі справи № 11/400 за позовом ЗАТ “Інтерком” до МПП “Графіка” про стягнення 79 264 грн., встановлено, що факт передачі даного векселя не породжує права вимоги за ним, оскільки правомірність вимог за вексельним зобов’язанням повинна ґрунтуватися на законних підставах за правилами, встановленими вексельним законодавством України.
Статтею 11 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, що перехід права власності на вексель здійснюється шляхом оформлення передавального напису –індосаменту. Шляхом його вчинення вексель передається у власність іншої особі, яка стає самостійним вексельним кредитором так само, як вона стала б ним, коли була б першим векселенабувачем.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 Уніфікованого закону індосамент повинен бути простим і нічим не обумовленим, будь-яка обмежуюча його умова вважається ненаписаною. Передавальний напис повинен бути написаний на векселі і підписаний індосантом, тобто, особою, яка є належним векселедержаталем. Передача наступному кредитору векселя шляхом вчинення інших написів чи з інших підстав чинним законодавством не передбачена. Господарським судом встановлено, що спірний вексель №7633140128512 від 09.10.2002 не містить ні передавального напису, ні інших позначок відповідно до вимог вексельного законодавства, але має ряд написів, які не передбачені цим законодавством.
18.04.2003 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом О.Е. вчинений виконавчий напис щодо стягнення на користь ЗАТ “Інтерком” частини несплаченої за вказаним векселем суми 59 631,51 грн., а також видатків з вчинення виконавчого напису в сумі 596 грн. 32 коп. та за протестом векселя в сумі 280 грн. шляхом звернення стягнення на кошти та майно МПП “Графіка”.
В рішенні господарського суду № 16/209 від 12.08.2003 за позовом МПП “Графіка” до підприємця Ковальова В.М. та ЗАТ “Інтерком” про визнання угоди недійсною та визнання векселя таким, що не підлягає оплаті. Законність пред’явлення векселя до оплати, відповідно до глав 14-15 Закону України “Про нотаріат” вирішується нотаріусом при розгляді питання про вчинення протесту (виконавчого напису). Розгляд скарг на неправильно вчинену нотаріальну дію, відповідно до глави 39 Цивільного процесуального кодексу України, відноситься до компетенції районних (міських), а не господарських судів. Доказів скасування цих нотаріальних дій, позивач не надав. Тому, господарський суд дійшов висновку вважати протест та виконавчий напис такими, що вчинені у відповідності з чинним законодавством, а простий вексель № 7633140128512 від 09.10.2002 таким, що набув статусу виконавчого документа.
Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду повторно не доводяться при вирішенні інших спорів за участю тих же самих сторін.
Господарські суди встановили, що на виконання простого векселя №7633140128512 від 09.10.2002, який набув статусу виконавчого документа, на підставі протесту та виконавчого напису нотаріуса, згідно ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.01.2003, Крюківським відділом ДВС Кременчуцького МУЮ стягнуті кошти з МПП “Графіка” на користь ТОВ “Інтерком-95”. Виконавчий збір за примусове виконання виконавчого документу в сумі 5 753,88 грн. стягнутий з МПП “Графіка” згідно Закону України “Про виконавче провадження”.
Доказів того, що вищезазначеним стягненням МПП “Графіка” була заподіяна шкода в сумі 5 753,88 грн. позивачем не надано.
Відповідно до статті 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 23.03.2006 Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі справи № 12/206 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Н.О. Волковицька
Г.П. Коробенко