справа №487/4/13-к
провадження № 1-кп/487/15/13
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2013 року Заводський районний суд м. Миколаєва
в складі: головуючого - судді Агєєвої Л.І.,
при секретарі -Клименко Т.О.,
з участю прокурора -Бачина С.О.,
потерпілого -ОСОБА_1,
та обвинувачених -ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві кримінальне провадження №12012160030000072 відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, 2012 року народження, раніше засудженого 05.11.2008 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ст. 118 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений 27.04.2010 року з Білозерської ІК 105 по терміну відбування покарання, зареєстрованого АДРЕСА_1, проживаючого АДРЕСА_2,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, з не повною середньою освітою, одруженого, раніше засудженого 17.12.2012 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ст. ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, проживаючого АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, суд -
встановив:
01.11.2012 року близько 18 години 00 хвилин ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою в групі осіб з ОСОБА_3 вчинив злочин при наступних обставинах.
Так у вказаний час ОСОБА_2 і ОСОБА_3, знаходячись біля автомийки під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_10», розташованої по АДРЕСА_4, побачили чотири килима, які належали гр. ОСОБА_1, після чого у них виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою в групі осіб з ОСОБА_3, таємно, повторно викрали майно належне ОСОБА_1, а саме:
-Перший килим вартістю 1500 гривень;
-Другий килим вартістю 800 гривень;
-Третій килим вартістю 1500 гривень;
-Четвертий килим вартістю 1200 гривень;
Після чого, утримуючи викрадене майно при собі, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим на свій розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_2 і ОСОБА_3 спричинили потерпілому ОСОБА_1, матеріальний збиток на загальну суму 5400 гривень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю та суду пояснив, що 01.11.2012 року о 18-00 годин, він разом з ОСОБА_3 викрали з автомийки 4 килими, які належали ОСОБА_1 Свою провину визнає в повному обсязі та просить суд його суворо не карати.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю та суду пояснив, що 01.11.2012 року о 18-00 годин, він разом з ОСОБА_2 викрали з автомийки 4 килими, які належали ОСОБА_1 Свою провину визнає в повному обсязі та просить суд його суворо не карати.
Крім власного визнання своєї винуватості винуватість обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненому кримінальному порушені доводиться перевіреними і дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що 01.11.2012 року привіз на авто мийку 4 килими, які належать йому на праві приватної власності та поїхав до себе додому. Ввечері, біля 19.30 год. йому подзвонили на мобільний телефон і повідомили, що килими хтось викрав. На даний час килими повернуті і будь-яких претензій він не має.
За згодою обвинувачених та інших учасників судового провадження, суд в силу ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільними дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом з'ясовано, що обвинувачені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_1 правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їхніх позиції немає, а також сторонам роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Вина обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в скоєнні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України підтверджується також матеріалами, зібраними під час досудового розслідування справи, які не були об'єктом дослідження і учасники процесу не вважають за доцільне їх досліджувати, оскільки фактичні обставини скоєного, доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій учасниками процесу не оспорюються.
Оцінюючи зібрані докази, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб; дії ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно.
Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини справи.
Так, обвинувачений ОСОБА_2 скоїв злочин середньої тяжкості, на досудовому слідстві та в суді давав правдиві показання, розкаюється у скоєному, раніше засуджений, має постійне місце мешкання, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, одружений та має на утриманні малолітню дитину.
Обвинувачений ОСОБА_3 скоїв злочин середньої тяжкости, на досудовому слідстві та в суді давав правдиві показання, розкаюється у скоєному, раніше засуджений, має постійне місце мешкання, одружений, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.
Обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, згідно ст. 67 КК України, не виявлено.
Обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3, згідно ст. 67 КК України, не виявлено.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Цивільного позову по справі не заявлено.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження в ході досудового розслідування не застосовувались.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме 4 килими, які залишено під письмову розписку на зберігання потерпілому ОСОБА_1, після набрання вироком законної сили залишити потерпілому.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 349, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
з а с у д и в:
ОСОБА_2 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
У відповідності до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_2 покласти наступні обов'язки:
· не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
· повідомляти в органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання ;
· періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд, - скасувати після набрання вироком законної сили.
ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів за даним вироком та злочинів за які ОСОБА_3 засуджений вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 17.12.2012 року, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
У відповідності до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_3 покласти наступні обов'язки:
· не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
· повідомляти в органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання ;
· періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 у вигляді підписки про невиїзд, - скасувати після набрання вироком законної сили.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме 4 килими, які залишено під письмову розписку на зберігання потерпілому ОСОБА_1, після набрання вироком законної сили залишити потерпілому.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя Агєєва Л.І.