ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 11.04.2006 господарського суду міста Києва у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою від 10.05.2006 Київського апеляційного господарського суду рішення від 11.04.2006 господарського суду міста Києва залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайом) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 2 ст. 783 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі.

Не погоджуючись з судовими рішеннями СПД - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального права, зокрема, ст. ст.ст. 773, 774, 783 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що СПД фізична особа ОСОБА_1 та ТОВ “Ельдорадо-2” 25.12.2003 уклали договір оренди нежилого приміщення, за адресою: АДРЕСА_1, площею: на 1-му поверсі -850 м² під торгову залу та на цокольному поверсі -535, 2 м² під підсобні та офісні приміщення.

Відповідно до додатку № 3 до договору оренди нежилого приміщення від 25.12.2003, орендодавець надав право орендарю передавати зобов'язання за договором протягом дії договору іншим організаціям, а також передавати орендоване приміщення в оренду іншим організаціям (суборенду) за умови письмового узгодження договорів суборенди та доповнень до них з орендодавцем.

ТОВ "Ельдорадо-2" та ТОВ "Елефант-Мобіл" 01.04.2005 уклали договір № 2 суборенди нежилого приміщення, площею 80,00 м², розташованого за адресою: АДРЕСА_1 для торгівлі мобільними телефонами.

Господарськими судами також встановлено, що 20.09.2005 відповідач звертався до позивача листом № НОМЕР_1 про надання згоди на укладення договору суборенди. Позивачем даний лист залишений без відповіді.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

З огляду на те, що правовідносини між сторонами не припинились а продовжують існувати, до спірних правовідносин принагідно застосовувати Цивільний кодекс України.

Статтею 774 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайом) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі.

Згідно ст. 783 Цивільного кодексу України, достатньою підставою для наявності у наймодавця права вимагати розірвання договору найму (оренди) в односторонньому порядку є передання наймачем у користування іншій особі без дозволу наймодавця речі повністю, а не будь-якої її частини.

Таким чином, господарські суди обґрунтовано дійшли висновку, що  дії відповідача щодо передачі за договором № 2 суборенди нежилого приміщення від 01.04.2005 80, 00 м² від загальної площі 1385, 2 м² орендованих у позивача нежилих приміщень, а саме, частини нежилого приміщення, площею 80,00 м² від загальної площі 1385, 2 м², розташованого за адресою: АДРЕСА_1 не є підставою для розірвання договору оренди нежилого приміщення від 25.12.2003.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що  господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому відповідає  чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її  скасування  немає.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 111⁵, п.1 ст. 111⁹, ст.111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 10.05.2006 Київського апеляційного господарського суду  зі  справи № 30/214 залишити без змін.

Головуючий                                                 В.С. Божок

          Судді                                                             Н.О. Волковицька

                                                                                                Г.П. Коробенко