Справа №2-797/09  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

«17» листопада 2009 року Сумський районний суд Сумської області у складі:  

Головуючого   -    судді Моісеєнко О.М.,  

При секретарі                  Землюк А.П.,  

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми справу за позовом  

ОСОБА_1  

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан»  

3-я особа: Сумська регіональна філія ДП «Центр Державного  

земельного кадастру при Держкомземі України»  

Про спонукання до укладення додаткової угоди до договору оренди землі,  

Встановив:  

Позивач звернулась до суду з тих підстав, що між нею та відповідачем укладено договір оренди земельною паю, відповідно до п.9 цього договору орендна плата була встановлена в розмірі 1,5% від грошової оцінки землі, тобто, 566,15 грн. Відповідно до Указу Президента України від 19.08.08. «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» запроваджено орендну плату у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки. У зв’язку з цим вона звернулась у квітні 2009 року до ТОВ «Агрофірма «Лан» з пропозицією у формі проекту додаткової угоди до договору оренди землі від 20 червня 2006 року, щодо зміни пункту 9  даного договору в частині збільшення орендної плати за земельний пай у розмірі 3 відсотків, але відповідач їй відмовив у цьому. Зважаючи на це, позивач просить зобов’язати ТОВ «Агрофірма «Лан» укласти з нею додаткову угоду до договору оренди землі від 20 червня 2006 року на запропонованих  умовах, а саме, виклавши пункт 9 договору у такій редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у формі грошової, натуральної, відробіткової. Орендна плата встановлюється в розмірі 1132,31 грн. за рік, що становить 3 (три) % від грошової оцінки земельної частки (паю) і вноситься у вигляді зернової продукції по біржовим цінам на момент видачі орендної плати».  

  У письмовій заяві до суду позов позов підтримала повністю.  

  Представник відповідача для розгляду справи до суду не з»явився, просив справу слухати без його участі, з позовом не погодився. У письмових поясненнях до суду пояснив, що зміна договору оренди землі, перегляд орендної плати здійснюється за згодою сторін, це положення визначено як Цивільним кодексом України  так і Законом України «Про оренду землі», а тому слід керуватися саме цими законами. Крім того, в даний момент вони не в змозі економічно і фінансово збільшити орендну плату, до того ж Указ носить рекомендаційний характер. Просив у задоволенні позову відмовити.  

  Представник 3-ї особи для розгляду справи до суду не з»явився, просив справу слухати без його участі. При винесенні рішення поклався на розсуд суду.  

  Дослідивши матеріали справи суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

  Судом встановлено, що 20 червня 2006 року між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове користування земельну ділянку загальною площею 3,35 га нормативною грошовою оцінкою 37743,53 грн. Пунктом 9 даного договору була передбачена орендна плата в розмірі 566,15 грн. за рік, що становить 1,5 % від грошової оцінки земельної  частки (паю), яка вноситься у формі грошової, натуральної, відробіткової до 30 грудня звітного року. (а.с. 6-7).  

  Указом Президента України № 725\2008 від 19.08.2008. «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі  не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї орендної плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.  

  Зважаючи на зазначений вище Указ Президента позивач 21 квітня 2009 року звернулась до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 20 червня 2006 року, а саме: про викладення пункту 9 договору у такій редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у формі грошової, натуральної, відробіткової. Орендна плата встановлюється в розмірі 1132,31 грн. за рік, що становить 3 (три) % від грошової оцінки земельної частки (паю) і вноситься у вигляді зернової продукції по біржовим цінам на момент видачі орендної плати (а.с.9).  

  Листом від 12 травня 2009 року ТОВ «Агрофірма «Лан» відмовилася укладати додаткову угоду, посилаючись на норми законів про те, що умови договору оренди земельних часток змінюються за взаємною згодою сторін і, оскільки договір оренди був укладений до набрання чинності Указу Президента України, то положення останнього не можуть бути застосовані до цих договорів, до того ж цей Указ береться до уваги з розвитком на перспективу (а.с. 10).  

  При вирішенні спору суд виходить з наступного.  

  Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.  

  Як вбачається з матеріалів справи, і це не оспорюється сторонами, порушень умов укладеного між сторонами договору від 20 червня 2006 року з боку ТОВ «Агрофірма «Лан» не було.  

  Згідно ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.     Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вини не укладали б договір або уклали б його на інших умовах.  

  Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов :  

1.   в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;  

2.   зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;  

3.   виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б  заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору ;  

4.   із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обстановки несе заінтересована сторона.  

Тобто, частина четверта даної статті зазначає, що зміна договору у зв’язку з істотною зміною обстановки допускається за рішенням суду у виняткових випадках.  

Із змісту діючого законодавства, роз’яснень з цього приводу  ДПА України, Державного комітету України із земельних ресурсів витікає, що власники земельних паїв у зв’язку з прийняттям Указу Президента України від 19.08.2008. № 725/2008 дійсно можуть ініціювати внесення змін до договорів оренди землі в частині розміру плати за користування земельною часткою (паєм), разом з тим, враховуючи положення ст. 30 та розділу 1Х «Перехідних положень» Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється лише за взаємною згодою сторін.  

Згідно зі ст.. 90 Земельного Кодексу України, власники земельних ділянок мають право передавати земельну ділянку в оренду.  

Відповідно до ст.. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов’язані з орендою землі регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятих відповідно до них, а також договором оренди.  

Ст. 16 вказаного Закону передбачає, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно з законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.  

Згідно з ч. ч. 13,15,21 Закону, орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).  

Розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, але не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством (згідно з умовами Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Держкомзему України від 17.01.2000. № 5, зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.02.2000. за № 101\4322. В зазначеному Типовому договорі розмір орендної плати не визначений у 3 %.  

На думку суду Указ Президента «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008, носить рекомендаційний характер і зобов’язує органи державної влади спонукати підприємства до перегляду розміру орендної плати до виконання цього Указу в частині розміру орендної плати, тобто не є підставою без згоди обох сторін для зміни умов договору відповідно до ст.. 30 Закону України «Про оренду землі».  

  Також, суд вважає, що немає підстав для спонукання відповідача до укладення  додаткової угоди до договору, оскільки, суд не може спонукати до укладання цивільно-правових угод. Суд не є органом, який надає права, суд це орган захисту порушеного права.  

В даному випадку спосіб захисту права, обраний позивачем, не відповідає ст. 16 та ч.3 ст. 203 ЦК України, оскільки, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а тому і з цих підстав позов не може бути задоволений.  

  На підставі викладеного, керуючись ст.ст.213,215,218 ЦПК України, ст.ст. 651, 653, 654 ЦК України, суд –  

Вирішив:  

  У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан», 3-я особа:     Сумська регіональна філія ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» про спонукання до укладення додаткової угоди до договору оренди землі відмовити за необгрунтованістю.  

  Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга – протягом двадцяти днів з дня подання заяви.  

Суддя