Справа № 2-702/10

Провадження № 2-702/10

09.02.2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого Слободіна М. М.

за участю секретаря Скрибка А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Експобанк" в особі філії „Харківське регіональне управління ВАТ КБ „Експобанк" про стягнення заборгованості та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Експобанк" в особі філії „Харківське регіональне управління ВАТ КБ „Експобанк" (далі - Експобанк), в якому, з урахуванням заяви про доповнення позову від 23.07.2009 р., просить суд стягнути з відповідача наступні суми:

-заборгованість по депозитному вкладу в розмірі 27 000,00 тис. грн..;

-суму не отриманих доходів, яку позивач іменує „сумою недоплати в результаті збільшення відсотків по вкладу" в розмірі 857,24 грн.;

-компенсацію індексу інфляції в розмірі 972,00 грн.;

-суму боргу за користування чужими грошовими коштами в розмірі 257,42 грн. та компенсацію індексу інфляції на цю суму в розмірі 9, 28 грн.;

-пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 1 887, 32 грн.;

-збитки, які позивач іменує „пенею за позикою ОСОБА_1 за несвоєчасно виконане нею зобов'язання" в розмірі 1 725,00 грн.;

-понесені судові витрати в розмірі 36,00 грн.;

-моральну шкоду в розмірі 10 000, 00 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач послалася на те, що 04.04.2008 р. між позивачем та відповідачем укладений депозитний договір №381 банківського вкладу „Турбота" з щомісячною виплатою процентів, без поповнення. Датою повернення коштів сторонами було узгоджене 04.04.2010 р. 04.04.2009 р. позивач звернулася до відповідача із заявою про дострокове повернення вкладів. Відповідач відмовив у виконання даної вимоги, посилаючись на нормативний акт НБУ. Цю бездіяльність позивач вважає протиправною, такою, що суперечить положенням п. 2.5. укладеного між сторонами договору і вимогам ч.2 ст. 1060 ЦК України (право на дострокове розірвання угоди банківського вкладу).

В судовому засіданні позивач визнала факт повного отримання нею щомісячних відсотків за депозитом і отримання вкладу в розмірі 27 000, 00 грн. 26.10.2009 р.

Посилаючись на незаконність дій банку, які полягають у відмові в поверненні депозиту, позивач просить суд стягнути суму депозиту; не отримані доходи, які вона могла отримати в зв'язку з підвищенням Експобанку ставки за аналогічним видом депозиту; компенсацію індексу інфляції; необґрунтоване збагачення у вигляді користування банком чужими коштами; збитки, які на думку позивача, полягають у сумі боргів, які утворилися за її цивільно-правовими угодами в період часу між поданням заяви про повернення депозиту та його поверненням.

Представник Експобанку позов не визнав, пояснив суду, що зобов'язання зі сплати депозиту та відсотків виконані в повному обсязі. Відсотки сплачувалися щомісячно за період дії депозитної угоди, заборгованості в цій частині ніколи не було. Депозитний вклад був повернутий позивачу достроково, 26.10.2009 р. Оскільки в діях банку відсутня вина, вимоги позивача про сплату штрафних санкцій представник Експобанку вважає необґрунтованими.

У відповідності до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом в ході розгляду справи встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини. 04.04.2008 р. між Експобанком та позивачем був укладений договір №381 банківського вкладу „Турбота", за яким ОСОБА_1 є вкладником на суму 27 000,00 грн.

У відповідності до п. 1.6. договору Експобанк зобов'язався повернути суму вкладу в строк до 04.04.2010 р. включно.

Договором передбачене щомісячна сплата відсотків в розмірі 16%, це зобов'язання виконане належним чином, вимог позивача в цій частині немає.

П. 2.5. договору передбачене дострокове повернення вкладу за вимогою вкладника, не пізніше 5 днів після отримання відповідної заяви.

04.04.2009 р. позивач звернулася до відповідача із заявою про дострокове розірвання дзди та сплату депозиту.

Листом №0389 від 09.04.2009 р. Експобанк відмовив в задоволенні заяви, посилаючись на заборону Національного банку України щодо дострокового повернення депозитів, відповідно до 'постанови НБУ №413 від 04.12.2008 р.

Вирішуючи спір, суд опирається на такі положення діючого законодавства.

Всі вимоги позивача, окрім вимоги про повернення суми депозиту, заявлені внаслідок неналежного виконання свого зобов'язання відповідачем.

Відповідно до вимог ст. 614 ЦК України відповідальність за невиконання зобов'язання або неналежне його виконання покладається на особу лише за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виною є умисел або необережність сторони.

Тобто наявність умислу або необережності сторони є обов'язковою умовою настання цивільної відповідальності за невиконання зобов'язання (якщо інше не встановлено законом або договором).

Абзацом 5 п.2 Постанови НБУ №413 „Про окремі питання діяльності банків" від 04.12.2008 р. банкам заборонено робити дострокове повернення депозитів, до настання строку їх повернення, зазначеного в угоді сторін.

Норма абз. 5 п.2 Постанови НБУ №413 від 04.12.2008 р. носить категоричний характер, не передбачає виключень або широкого тлумачення. В останньому пункті даної Постанови зазначено, що вона набуває чинності з дня підписання.

Листом НБУ від 06.12.2008 р. №22-310/946-17250 звернена особлива увага на необхідність виконання банками заборони щодо дострокового повернення депозитів, попереджено банки про відповідальність за недодержання даної норми.

Відповідно до ч.І ст. 56 Закону України „Про Національний банк України" Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України „Про Національний банк України" нормативно- правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку.

За таких умов суд не вбачає в бездіяльності відповідача ознак умислу або необережності, оскільки добросовісна поведінка суб'єкта господарської діяльності полягає у виконанні вимог нормативних актів. НБУ виконує функції регулятора щодо комерційних банків і виконання його приписів не може біти розцінене судом як протиправна поведінка.

Оцінюючи заперечення позивача щодо незаконності дій відповідача, який виконав нормативний акт (постанову НБУ №413 від 04.12.2008 р.), який, на думку позивача, є протиправним і не чинним, суд зазначає, що норма ст. 60 Конституції України, яка передбачає право невиконання явно незаконних розпоряджень, розповсюджує свою дію виключно на фізичних осіб. Юридична особа законодавством України не наділена правом невиконання нормативних актів, які несуть ознаки протиправності. Оскільки Постанова НБУ №413 від 04.12.2008 р., як зазначено в її тексті, набула чинності з дня підписання, не визнана у встановленому порядку незаконною і не скасована, її виконання є обов'язком комерційного банку і суд не може кваліфікувати виконання цієї постанови як вину чи необережність суб'єкта.

Тому у задоволенні вимог позивача щодо стягнення суми не отриманих доходів (збитки у розумінні п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України) в розмірі 857,24 грн.; компенсації індексу інфляції в розмірі 972,00 грн. та 9,28 грн. (відповідальність за порушення грошового зобов'язання за ст. 625 ЦК України); стягнення моральної шкоди (позадоговірне зобов'язання відповідно до ст. 1167 ЦК України) слід відмовити у зв'язку з відсутністю вини банку.

У задоволенні вимоги про стягнення суми боргу за користування чужими грошовими коштами в розмірі 257,42 грн. (кондикційне зобов'язання за ч.І ст. 1212 ЦК України) слід відмовити, оскільки норма ч.І ст. 1212 ЦК України застосовується виключно у випадку безпідставного набуття або збереження майна, в той час як депозит отриманий відповідачем на підставі законної угоди і за користування коштами позивачу сплачувалися відсотки, які остання отримала.

У задоволенні вимоги щодо стягнення суми депозиту слід відмовити, оскільки депозит достроково, 26.10.2009 р., повернутий позивачу банком. Факт отримання депозиту визнаний позивачем, до матеріалів справи залучена копія квитанції №1/186782 від 26.10.2009 р.

Суд зазначає, що після скасування п.2 Постанови НБУ №413 від 04,12.2008 р., з травня 2009 р., відповідач пропонував позивачу отримати депозит, що позивач визнала у судовому засіданні, але остання не з'являлася до банку за отриманням депозиту.

28.07.2009 р. відповідач листом №0701/01 запропонував позивачу отримати суму депозиту, однак остання відмовлялася отримувати виконання за угодою, про що робила відповідні заяви в залі суду.

Відповідно до положень ч.І ст. 88 ЦПК України в разі відмови в позові стороні не ;мпенсуються понесені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 10, 11 ,14, 60, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, с уд,-

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Експобанк" в особі філії „Харківське регіональне управління ВАТ КБ „КБ „Експобанк" про стягнення заборгованості та моральної шкоди - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.