КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №-22-а-31983/08
№ 2-а-2595/08 Головуючий у 1 інстанції Кашпур О.В.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів
при секретарі
за участю: Федорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Мельничука В.П.
Демченко Т.І.
позивача – ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
В липні 2008 року ОСОБА_5 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання неправомірної дії (бездіяльність) відповідача в частині неможливості розгляду заяви про надання йому дозволу на виготовлення державного акту на право приватної власності на земельну ділянку розміром 3,11 умовних кадастрових гектарів та зобов’язати відповідача надати дозвіл на виготовлення державного акту.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року позов ОСОБА_5 задоволено.
Визнано неправомірними дії Чернігівської РДА Чернігівської області в частині ненадання позивачу дозволу на виготовлення державного акту на право приватної власності на земельну ділянку розміром 3,11 умовних кадастрових гектарів.
Зобов’язано Чернігівську РДА Чернігівської області надати дозвіл на виготовлення державного акту на право приватної власності на земельну ділянку розміром 3,11 умовних кадастрових гектарів замість сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1 від 01.06.1997 р, виданого на підставі рішення № 58 від 04.02.1991 р.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог, заявлених позивачем.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції – скасуванню , виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі рішення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області № 58 від 04.02.1997 року позивачу було видано сертифікат НОМЕР_1 від 23.06.1997 року на право на земельну частку (пай) розміром 3.11 умовних кадастрових гектарів, що входить до землі, яка перебуває в колективній власності агрофірми «Авангард».
16 квітня 2008 року позивач звернувся до Чернігівської РДА із заявою про надання йому дозволу на виготовлення державного акту на право приватної власності на вказану земельну ділянку.
Листом Чернігівської РДА від 19.05.2008 року № 3-852/02/1-07 позивача було повідомлено про неможливість розгляду його заяви по причині виникнення сумніву щодо законності його сертифіката на право на земельну частку (пай) та відсутності результатів перевірки, проведеної Чернігівською міжрайонною природоохоронною прокуратурою з даного питання.
Позивач не погоджується з відповіддю відповідача, вказуючи на бездіяльність останнього по виконанню покладених на нього обов’язків.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Паювання земель сільськогосподарськими підприємствами, які набули права колективної власності на землю, здійснюється відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.95 р. № 720/95 (далі – Указ № 720).
При паюванні земель визначається розмір земельної частки (паю) у колективній власності на землю на кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок на місцевості (ст. 1 Указу № 720).
Пунктом 2 цього ж Указу встановлено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Остаточний список громадян, які мають право на земельну частку (пай), затверджується загальними зборами товариства. У подальшому цей список може уточнюватися, але визначальною умовою внесення до нього є членство у недержавному сільськогосподарському підприємстві.
Громадяни, які працюють у товаристві або працювали в ньому на момент передачі земель у колективну власність, та пенсіонери, які раніше працювали в товаристві (або в господарстві, правонаступником якого стало товариство) і залишаються його членами, мають право на земельну частку (пай) незалежно від того, є вони акціонерами цього товариства чи ні.
Громадяни, які хоч і є акціонерами товариства, але на момент передачі земель у колективну власність не були членами товариства і, відповідно, не були включені до списку-додатку до державного акта на право колективної власності на землю, права на земельну частку (пай) не мають.
Згідно пункту 6 Указу № 720 встановлено, що в разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського колективу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі у встановленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.
Відповідно до п. 16,17 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, регулюються Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 року № 899-ІV (далі – Закон № 899-ІV).
Відповідно до ст. 3 Закон № 899-ІV, особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється державними та іншими землевпорядними організаціями, які отримали в установленому законом порядку ліцензії на проведення землевпорядних робіт, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом (стаття 7 Закону №899-ІV).
Згідно ст. 9 Закону №899-ІV, розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (стаття 11 Закону Закону №899-ІV ).
Вимоги до технічної документації зі складання державних актів на право власності на земельну ділянку передбачені пунктом 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.99 N 43, зареєстрованого у Мін'юсті 04.06.99 за N 354/3647 (далі - Інструкція).
Складання та видача державних актів на право власності на земельні ділянки здійснюється у порядку визначеному розділами 2, 3 Інструкції.
При цьому, реєстрація державних актів на право власності на земельні ділянки здійснюється відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 N 174, зареєстрованого у Мін'юсті 25.07.2003 за N 641/7962.
Таким чином Законом №899-ІV чітко визначено процедуру вчинення відповідних дій для отримання земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
На думку колегії суддів, позивач правомірно звернувся із заявою про надання йому дозволу на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку, а відтак бездіяльність відповідача по неприйнятті ним відповідного рішення є протиправною.
При цьому доводи відповідача, на які він посилається як на підставу неможливості розгляду заяви позивача, колегія суддів вважає безпідставними по причині їх необґрунтованості.
Таким чином, вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності Чернігівської РДА Чернігівської області судова колегія знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позову в частині зобов’язання відповідача надати дозвіл на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку, колегія суддів зазначає, що будь-які зобов’язання по виконанню вказаних вимог будуть розцінюватися як пряме втручання в діяльність місцевих органів виконавчої влади, що прямо заборонено законом.
Суд має право вжити заходів (зобов’язати) до спонукання вчинити дії по розгляду заяви про надання дозволу на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку та прийняття відповідного рішення. Отже, вимоги в цій частині позову задоволенню не підлягають.
Згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, у зв’язку з чим вбачається підстави для її скасування та ухвалення нової постанови.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області задовольнити частково , постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо неприйняття рішення по заяві ОСОБА_5 про надання дозволу на виготовлення державного акту на право приватної власності на земельну ділянку розміром 3,11 умовних кадастрових гектарів замість сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1 від 01.06.1997 р, виданого на підставі рішення № 58 від 04.02.1991 р.
Зобов’язати Чернігівську районну державну адміністрацію Чернігівської області розглянути заяву ОСОБА_5 щодо надання дозволу на виготовлення державного акту на права приватної власності на земельну ділянку і прийняти відповідне рішення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя Г.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
В.П. Мельничук
Постанова в повному обсязі складена 16.11.2009 р.