КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-34797/08 Головуючий у 1 інстанції Бойко М.Г.
Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів
при секретарі О.Г. Хрімлі,
Н.М. Літвіної,
Я.Б. Глущенко,
Л.В. Архіповій,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 04 серпня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, за участю третьої особи Таращанського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про стягнення недоотриманих сум, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, за участю третьої особи Таращанського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про стягнення недоотриманих сум.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 04 серпня 2008 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 24071,96 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, осіб, які приймали участь в апеляційному розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач на час проходження служби в органах внутрішніх справ мав право на отримання у період з 2000 року по 2005 роки грошового забезпечення з урахуванням премій та надбавок, встановлених у відповідному розмірі Указом Президента України від 24 квітня 2003 року № 370/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу», Указом Президента від 4 жовтня 1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», Указом Президента від 29 січня 1999 року № 98/99 «Про підвищення окладів військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за військовими (спеціальними) званнями», Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо виконання статті 2 Указу Президента України від 16 червня 1999 р. № 650, а тому відповідачем порушено його право на отримання визначеного законодавством розміру грошового утримання.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.
Так, колегією суддів встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та був звільнений з посади міліціонера підрозділу по обслуговуванню та охороні складів «НЗ» з 03.10.2005 року згідно з п. 65 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Вислуга років на день звільнення складала 16 років 5 місяців 26 днів.
Позивач вважає, що ГУ МВС України в Київській області протиправно не виплачувало йому під час проходження служби у період з 2000 року по 2005 роки грошове забезпечення з урахуванням премій та надбавок, встановлених у відповідному розмірі Указом Президента України від 24 квітня 2003 року № 370/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу», Указом Президента від 4 жовтня 1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», Указом Президента від 29 січня 1999 року № 98/99 «Про підвищення окладів військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за військовими (спеціальними) званнями», Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо виконання статті 2 Указу Президента України від 16 червня 1999 р. № 650.
Судова колегія вважає безпідставними такі твердження позивача, зважаючи на наступне .
Так, Указом Президента України від 29 січня 1999 року № 98/99 «Про підвищення окладів військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за військовими (спеціальними) званнями» з метою посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ затверджено оклади військовослужбовців за військовими званнями (крім військовослужбовців строкової служби) та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за спеціальними званнями у розмірах згідно з додатком, які введені в дію з 1 липня 1999 року. Зазначено, що Міністерству внутрішніх справ України здійснювати фінансування витрат відповідно до ст. 1 цього Указу в межах асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України на 1999 рік на грошове утримання.
Указом Президента України від 24 квітня 2003 року № 370/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу» з метою підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців Служби безпеки України та працівників органів внутрішніх справ України надати Міністрові внутрішніх справ України право встановлювати відповідно працівникам органів внутрішніх справ України щомісячні надбавки за безперервну службу в органах безпеки і органах внутрішніх справ у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби. Зазначено, що виплату надбавок відповідно до цього Указу здійснювати з 1 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Міністерства внутрішніх справ України.
Указом Президента від 4 жовтня 1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» з метою впорядкування грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ затверджено схеми посадових окладів, окладів за спеціальними званнями осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та оклади грошового утримання курсантів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України згідно з додатками № 1 - 9. Згідно Указу надано право Міністру внутрішніх справ України установлювати посадові оклади для категорій рядового і начальницького складу, не передбачених цим Указом, відповідно до розмірів, визначених схемами посадових окладів.
Наказом МВС України від 01.11.2003 року № 1236 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу» регламентується порядок виплати грошового забезпечення працівникам органів внутрішніх справ.
Пунктом 1 розділу 1 Інструкції передбачено, що в грошове забезпечення входять - посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років, 100-відсоткова надбавка, які виплачуються не залежно від можливостей бюджетного фінансування, інші додаткові види грошового забезпечення-надбавки, підвищення, доплати, преміювання та інше мають право установлювати керівники органів і підрозділів внутрішніх справ в межах фонду оплати праці.
Пункт 3 Указу Президента України № 926/96 та пункт 45 розділу 7 Інструкції передбачає, що керівники органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, мають виключно право, а не обов'язок, установлювати та виплачувати надбавки та доплати, а саме надбавку за особливі умови служби в розмірі до 50%, надбавку за безперервну службу згідно Указу Президента України № 370/2003 року, проводити преміювання відповідно до особистого вкладу працівників в загальні результати роботи в межах фонду преміювання.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення розміру відповідних надбавок та премій є саме правом керівників органів внутрішніх справ зумовленим межами установлених фондів оплати праці та граничною чисельністю працюючих і розмір її є не чітким.
А відтак, у відповідача відсутній обов’язок щодо нарахування та виплати вказаних вище доплат, премій позивачу, у зв’язку з чим вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів прийшла висновку про те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області – задовольнити .
Постанову Таращанського районного суду Київської області від 04 серпня 2008 року – скасувати .
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, за участю третьої особи Таращанського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про стягнення недоотриманих сум - відмовити .
Повний текст постанови виготовлений 01 грудня 2009 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі к асаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя: О.Г. Хрімлі
Судді: Н.М. Літвіна
Я.Б. Глущенко