Справа № 22ц-2468/2009 Головуючий у 1-й інстанції – КУХТА В.О.
Категорія – цивільна Доповідач – ЗІНЧЕНКО С.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2009 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ІВАНЕНКО Л.В.,
суддів: ЗІНЧЕНКО С.П., СМАГЛЮК Р.І.
при секретарі БИВАЛЬКЕВИЧ Т.В.
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 28 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Менської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,-
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Менського районного суду Чернігівської області від 28 вересня 2009 року, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом матеріального закону
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 28 вересня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1\6 частину житлового будинку з надвірними спорудами \ А-1, Б-1, Г-1, В-1 та огорожі, що розташовані АДРЕСА_1.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що під час ухвалення рішення суд прийшов до помилкового висновку щодо визнання за позивачем права власності на 1\6 частину спірного житлового будинку та надвірних споруд. На думку апелянта, суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_7 згідно ст.549 ЦК України в редакції 1963 року не вчинив жодних дій, що свідчать про прийняття спадщини і фактично не вступив в управління або володіння спадковим майном. Зазначає, що реєстрація ОСОБА_7 в будинку, АДРЕСА_1 здійснена в 1999 році без згоди власника будинку ОСОБА_6, а тому ОСОБА_7 не може вважатися таким, що фактично вступив в управління спадщиною. Крім того зазначає, що спадкоємець ОСОБА_7 в будинку не проживав та не брав участі в його утриманні.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу Менська районна державна нотаріальна вважає, що рішення суду є законним обґрунтованим і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Як встановлено судом і вбачається із матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть \а.с.11\.
Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому частину майна, в житловому будинку з надвірними спорудами, що знаходиться АДРЕСА_1.
Право на спадкування за законом мали дружина ОСОБА_8 та сини ОСОБА_3 і ОСОБА_7
Заяву про прийняття спадщини за законом до Менської державної нотаріальної контори подали дружина спадкодавця ОСОБА_8 та син ОСОБА_3 \а.с. 32\. Із заяви вбачається, що крім них спадкоємцем після померлого ОСОБА_6 є син ОСОБА_7, який проживав на день смерті спадкодавця разом з ним АДРЕСА_1 \а.с.32,143\.
11 травня 2004 року ОСОБА_8, одержала свідоцтво про право власності на 1\2 частку в спільному сумісному майні подружжя \а.с.33\., а також свідоцтво про право на спадщину за законом ще на 1\3 частку в спадковому майні а.с.34 \. З цього ж свідоцтва вбачається, що спадкоємцями іншої частини спадкового майна є діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в рівних частках.
11.05.2004 року ОСОБА_3, одержав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1\3 спадкового майна а.с. 35\.
Згідно договору дарування частини житлового будинку від 24.05.2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_8 передали у власність ОСОБА_5 5\6 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що розташовані АДРЕСА_1.
Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно 1\6 частка залишилася зареєстрованою за померлим ОСОБА_6
ОСОБА_7 свідоцтво про право на спадщину не отримав \а.с.35\.
ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть \а.с.12\.
Після його смерті відкрилась спадщина на належну йому частку спадкового майна, що складалась із 1\6 частки житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1.
Позивачка, 01.11.2008 року, подала заяву про прийняття спадщини після померлого батька - ОСОБА_7
Відповідно до ст.525 ЦК України в редакції 1963 року, чинного на час відкриття спадщини, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК України в редакції 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном., якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Статтею 561 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. Проте граничного строку, за спливом якого спадкоємцеві не може бути видане свідоцтво про право на спадщину цивільним кодексом в редакції 1963 року не встановлено.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції вірно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, фактичні обставини справи, закон, який їх регулює та надавши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_7 фактично прийняв спадщину, так як постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини, що підтверджено відповідними документами, зокрема, копією домової книжки про їх реєстрацію за місцем знаходження спадкового майна а.с.63\ та довідкою СГІРФО Менського РВ УМВС України в Чернігівській області а.с.15\. Суд вірно зазначив, що отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.560 ЦК України в редакції 1963 року, є правом а не обов’язком спадкоємця та не має граничного строку, за спливом якого спадкоємцеві не може бути видане свідоцтво про право на спадщину. Суд обґрунтовано застосував до зазначених правовідносин положення ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на той час.
Також апеляційний суд погоджується з висновком суду, про визнання за позивачкою права власності на 1\6 частину житлового будинку та надвірних будівель, оскільки до складу спадщини після померлого ОСОБА_7 – батька позивачки увійшло майно, яке належало йому на момент відкриття спадщини, а саме 1\6 частка будинку в АДРЕСА_1.
Позивачка відповідно ч.1 ст.1269 ЦК України \ в редакції 2004 року своєчасно подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_7
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 має право на власності на спадкове майно за законом, після померлого батька ОСОБА_7, а тому правомірно задовольнив позовні вимоги.
Доводи апелянта на те, що ОСОБА_7 не проживав разом з спадкодавцем ОСОБА_6 в будинку АДРЕСА_1, реєстрацію за даною адресою здійснив без згоди власника будинку, а тому не мав права на отримання спадщини, спростовується заявою апелянта до Менської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом \а.с. 32\, із змісту якої вбачається, що спадкоємцем після померлого ОСОБА_6 є також син ОСОБА_7, який проживав на день смерті спадкодавця разом з ним АДРЕСА_1 \а.с.32,143\.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає встановленим по справі обставинам, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні належних і допустимих доказах та відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Менського районного суду м. Чернігова від 28 вересня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: Судді: