Справа № 161/13190/17 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В.

Провадження № 22-ц/773/97/18 Категорія: 52 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Луцької міської ради, Служба у справах дітей Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 16.09.2000 року по 16.12.2013 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

Від даного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11.08.2014 року стягнуто з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 310 грн. щомісячно, починаючи з 28.01.2014 року по 24.09.2027 року. Не зважаючи на те, що з часу ухвалення судом рішення мінімальний розмір аліментів збільшився, відповідач сплачує почтовими переказами лише вказану в рішенні суду суму. Також, позивач зазначає, що дитина хворіє та потребує додаткових витрат на лікування.

Стверджує, що відповідач не приймає участі у вихованні та розвитку дитини, життям та здоров'ям сина не цікавиться, не відвідує його вдома та у школі, не цікавиться його навчанням.

Просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2017 року в задоволені позову в даній справі відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судове засідання учасники справи, представники не з'явилися. Беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін та їх представників.

Враховуючи неявку всіх учасників справи та їх представників, вимоги ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітнього сина ОСОБА_3 є недоцільним та таким, що суперечить інтересам дитини.

Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального права.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами 2,3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.( ст. 150 Сімейного кодексу (далі - СК) України)

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

За змістом наведених правових норм ухилення від виконання зобов'язань батьків по вихованню дитини означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність), які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні зазначених обов'язків, коли особа має реальну можливість виконати їх, але не вчиняє відповідних дій.

Судом першої інстанції встановлено, що з 16.09.2000 року по 16.12.2013 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с. 8).

Від спільного подружнього життя у сторін народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 12.10.2009 року (а.с. 12).

Рішенням Маловисівського районного суду від 16.12.2013 року шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11.08.2014 року стягнуто з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 310 грн. щомісячно, починаючи з 28.01.2014 року по 24.09.2027 року.

Відповідно до довідки-розрахунку № 1277 від 13.07.2017 року з 28 січня 2014 року по червень 2017 року до сплати нараховано аліментів 12750 грн., станом на 01.07.2017 року боржником сплачено 12598,00 грн., загальна заборгованість станом на 01.07.2017 року становить 152,00 грн. (а.с. 15).

Як на підставу ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків позивач посилається на те, що відповідач не цікавиться життям свого сина, не телефонує не приїздить до нього, крім того не допомагає матеріально, сплачує лише аліменти, які визначені йому рішенням суду. Однак зазначені обставини самі по собі не можуть слугувати беззаперечними доказами, свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання свої батьківських обов'язків по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_3.

Як вбачається з матеріалів справи, після розірвання шлюбу, неповнолітній син ОСОБА_3 залишився проживати з матір'ю (позивачем по справі) за адресою: смт. Смоліне, Маловисківського району Кіровоградської області. Відповідач після розірвання шлюбу проживає в місті Луцьку Волинської області та на даний час має іншу сім ю. Рішенням суду від 11 серпня 2014 року стягнуто з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 аліменти в розмірі 310 гривень і визначений судом розмір аліментів належним чином відповідачем сплачується.

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем склались неприязні стосунки, заручником яких став малолітній ОСОБА_3.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, в редакції, чинній на день постановлення рішення суду, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57?60 ЦПК України.

У цьому випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч. 1ст. 164 СК України, повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.

Позивач в позовній заяві зазначала, що відповідач ухиляється від виховання своєї дитини, не виявляє до неї ніякого інтересу та не надає матеріальної допомоги на її утримання.

Разом з тим ОСОБА_1 не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, наявність винної поведінки відповідача, свідоме нехтування ним своїми обов'язками, та чи вживалися до нього заходи реагування. Крім того, ні судом першої інстанції, а також апеляційним судом не встановлено, що у відповідача закріпилась стійка поведінка щодо обов'язків по вихованню сина.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги висновки Маловисівської райдержадміністрації, як органу опіки та піклування від 09.08.2017 року та ради опіки та піклування при виконкомі Смоленської селищної ради Маловисівського району, Кіровоградської області від 06.06.2017 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3, не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Проте, ч.6 ст. 19 СК України визначено, що суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За змістом висновку Маловисівської райдержадміністрації як органу опіки та піклування від 09.08.2017 року та ради опіки та піклування при виконкомі Смоленської селищної ради Маловисівського району, Кіровоградської області від 06.06.2017 року (а.с. 10-11 ) вказані органи вважають за доцільне розгляд у судовому порядку питання про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 без констатації про необхідність його позбавлення. Дані висновки не містять інформації, що при їх складені були взяті уваги пояснення як матері так і батька, що була заслухана думка неповнолітньої дитини.

При цьому дані висновки зроблені виключно на підставі пояснень позивача ОСОБА_1, при їх складені враховані житлові умов позивача, її характеристики та письмові пояснення сусідів позивача. При складені даних висновків, органом опіки та піклування не були відібрані пояснення відповідача, не досліджувались умови проживання відповідача та не отримувались відповідні характеристики ОСОБА_2 .

У висновках відсутні відомості щодо заходів, які приймалися Службою у справах дітей для з'ясування причин невиконання відповідачем батьківських обов'язків.

За таких обставин суд першої інстанції цілком обґрунтовано вважав дані висновки необґрунтованими та однобокими, такими які не відображають реальних обставин щодо виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3.

Також суд врахував, що альтернативні заходи реагування держави до відповідача не вживалися, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Позивач не позбавлена можливості за наявності відповідних на це підстав ставити питання про збільшення розміру стягуваних з відповідача аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Надання ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання неповнолітнього сина, у вигляді сплати аліментів , що визначені судом, не свідчить про ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків та не може слугувати підставою для позбавлення його батьківських прав.

Враховуючи наведене суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані докази, правильно встановив обставини справи, з'ясував характер правовідносин сторін та норми права, які їх регулюють та дійшов правильного висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів свідомого ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків та свідомого нехтування ним своїми обов'язками, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Крім того, як вбачається з письмових пояснень та письмового відзиву на апеляційну скаргу, відповідач заперечує, щодо позбавлення його батьківський прав, зазначає, що він періодично допомагає грошима неповнолітньому сину, а також надсилає подарунки через свою сестру. Такі дії відповідача свідчать про його бажання підтримувати стосунки зі своїм сином та не втрачати родинних зв'язків.

Нормами Цивільного процесуального кодексу України не передбачено часу протягом якого суддя може перебувати в нарадчій кімнаті. Як вбачається з журналу судового засідання суд протягом 11 хвилин перебував у нарадчій кімнаті у даній цивільній справі та проголосив вступну та резолютивну частину рішення. Таким чином, доводи апеляційної скарги про перебування судді протягом двох хвилин у нарадчій кімнаті є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та не мають правового значення.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 375, 382,384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий:

Судді :