ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2009 року № 22а-19036/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Каралюса В.М. та Стародуба О.П.,
при секретарі судового засідання – Вітер І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2008р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова про зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А:
18.08.2008р. позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи уточнень позовних вимог, просив відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006р. до 31.08.2008р.; зобов’язати відповідача Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова нарахувати та виплатити на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 3874 грн. 30 коп. (а.с.2-3, 9-10).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2008р. заявлений позов задоволено частково, стягнуто з Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова на користь позивача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з серпня по грудень 2007 року в сумі 619 грн. 62 коп. та з травня по серпень 2008 року в сумі 385 грн. 20 коп., разом – 1004 грн. 82 коп., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 10 грн. 05 коп. (а.с.25-28).
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова, який покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції в частині задоволених вимог скасувати, в скасованій частині постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю (а.с.31-35).
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій.
Також після прийняття Конституційним Судом України рішень № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. відповідних змін до Законів України про Державний бюджет на відповідні роки не вносилися, законодавчим органом не приймалися акти на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати розміри спірного підвищення до пенсії.
Окрім цього, судом не врахований визначений законом порядок бюджетного фінансування виплати підвищення до пенсій дітей війни, а також неправомірно взятий до уваги наданий позивачем розрахунок суми невиплаченої надбавки за спірні періоди.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з’явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому вона має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнав неконституційними відповідно положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, відмова пенсійного органу у проведенні перерахунку пенсії позивачу із врахуванням вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди серпень-грудень 2007 року, травень –серпень 2008 року є незаконною.
В частині вимог стосовно виплати щомісячної надбавки за 2006 рік суд виходив з того, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими обмежувалася дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на предмет конституційності не розглядалися, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Між тим, на думку колегії суддів, вірно вирішивши справу по суті, суд першої інстанції допустив помилкове застосування вимог матеріального закону, що стверджується наступним.
Безспірно встановлено, що позивач ОСОБА_2 є дитиною війни (а.с.4, 5), та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому відповідачем пенсії за віком.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова, протягом 2007 року йому виплачувалася пенсія за віком без доплати як дитині війни; відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» позивачу виплачувалося протягом 2008 року підвищення до пенсії в розмірі, визначеному п.41 розділу ІІ вищевказаного Закону, тобто 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с.21).
Положеннями п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до Закону України від 19.01.2006р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» п.17 ст.77 цього Закону був виключений, з одночасним викладенням ст.110 цього Закону в новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Положення ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили; також наведені в них умови для виплати пільг дітям війни не настали.
Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Оскільки чинним законодавством не було визначено порядку нарахування і виплати у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (з наступними змінами і доповненнями) повністю чи в окремих його частинах, тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо розглядуваного підвищення до пенсії за 2006 рік.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Оскільки дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була відновлена з 09.07.2007р., позивачу протягом 2007 року не виплачувалося підвищення до пенсії згідно вказаної норми Закону, тому колегія суддів приходить до висновку про підставність позовних вимог щодо зобов’язання провести нарахування і виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. включно.
Відповідно до п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2008р., ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. у справі 1-28/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»; останні втратили свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, яке також містить вказівку про преюдиціальне значення цього рішення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Оскільки дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008р., з 01.01.2008р. позивачу виплачувалося підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно діючого на той час законодавства, тому колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування підвищення до пенсії за віком як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008р. до 31.08.2008р. включно, з урахуванням проведених виплат за вказаний період.
У зв’язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за періоди 09.07.2007р.-31.12.2007р. включно, 22.05.2008р.-31.08.2008р. включно колегія суддів не вбачає.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Щодо покликань апелянта на фінансування підвищення до пенсії за рахунок коштів Державного бюджету України, то колегія суддів враховує вимоги ст.88 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», згідно якої установлено, що у разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Звідси, у разі недостатності бюджетних коштів для покриття спірного підвищення до пенсії, витрати на ці виплати покриваються за рахунок Пенсійного фонду України, який несе обов’язок по їх виплаті.
Твердження апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо стягнення спірних сум на користь позивача, оскільки саме відповідач зобов'язаний здійснювати обрахування та виплату спірного підвищення до пенсії, вказані дії до компетенції адміністративного суду не належать, тому необхідно зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за вищевказані періоди.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, а саме в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. включно, з 22.05.2008р. до 31.08.2008р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат за вказані періоди; в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак із помилковим застосуванням норм матеріального права, через що оскаржувану постанову слід змінити.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова задоволити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2008р. змінити.
Позов ОСОБА_2 задоволити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова провести нарахування і виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. включно, з 22.05.2008р. до 31.08.2008р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат за вказані періоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 01 (один) грн. 70 коп. сплаченого судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: В.М.Каралюс
О.П.Стародуб