ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2009 року № 22а-19335/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Каралюса В.М. та Стародуба О.П.,
при секретарі судового засідання – Вітер І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Ужгороді Закарпатської обл. на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.11.2008р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Ужгороді Закарпатської обл. про зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії,-
В С Т А Н О В И Л А:
29.09.2008р. позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006р. до 31.12.2007р.; зобов’язати відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Ужгороді Закарпатської обл. нарахувати на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп. (а.с.8-10).
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.11.2008р. заявлений позов задоволено частково, визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м.Ужгороді Закарпатської обл. протиправною; зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України понесені судові витрати у розмірі 01 грн. 70 коп. (а.с.20-24).
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач Управління Пенсійного фонду України в м.Ужгороді Закарпатської обл., який покликаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог (а.с.27-28).
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що рішення суду не відповідає існуючому правовому порядку, яким унормовано проведення спірного підвищення до пенсії, а також суперечить чинним процесуальним нормам, що стосуються строків позовної давності, передбачених в КАС України.
Зокрема, під час розгляду справи відповідач наполягав на застосуванні наслідків, передбачених ч.1 ст.100 КАС України, при цьому наведені позивачем причини його пропуску не можуть вважатися поважними.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, тому будь-які порушення зі сторони відповідача (Пенсійний фонд України здійснює керівництво солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування) є відсутніми.
Судом не взято до уваги заперечення відповідача щодо невизначення законодавством поняття мінімальної пенсії за віком як розрахункової величини для підвищення пенсії дітям війни. Встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може застосовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій.
З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги невизначеність відповідним нормативно-правовим актом механізму розрахунку підвищення до пенсії, підстави для задоволення позовних вимог є відсутніми.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з’явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому вона має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнав неконституційними положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, відмова пенсійного органу у проведенні перерахунку пенсії позивачу із врахуванням вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 09.07.2007р.-31.12.2007р. є незаконною.
В частині вимог стосовно виплати щомісячної надбавки за 2006 рік суд виходив з того, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими обмежувалася дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на предмет конституційності не розглядалися, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Також суд в порядку ч.2 ст.11 КАС України з метою повного захисту прав та інтересів позивача вийшов за межі позовних вимог і визнав протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо нарахування і виплати спірного підвищення до пенсії.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.
Безспірно встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., є дитиною війни (а.с.11, 13), та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мала право на отримання підвищення виплачуваної їй відповідачем пенсії за віком.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Ужгороді Закарпатської обл., протягом 2006-2007 років їй виплачувалася пенсія за віком без доплати як дитині війни (а.с.15).
Положеннями п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до Закону України від 19.01.2006р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» п.17 ст.77 цього Закону був виключений, з одночасним викладенням ст.110 цього Закону в новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Положення ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили.
Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Оскільки чинним законодавством не було визначено порядку нарахування і виплати у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (з наступними змінами і доповненнями) повністю чи в окремих його частинах, тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо розглядуваного підвищення до пенсії за 2006 рік.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Оскільки дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була відновлена з 09.07.2007р., позивачу протягом 2007 року не виплачувалося підвищення до пенсії згідно вказаної норми Закону, тому колегія суддів приходить до висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо нарахування і виплати спірного підвищення до пенсії, як дитині війни, починаючи з 09.07.2007р., до 31.12.2007р. включно.
У зв’язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в м.Ужгороді Закарпатської обл., а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за період 09.07.2007р. - 31.12.2007р. включно колегія суддів не вбачає.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Щодо покликань апелянта на фінансування підвищення до пенсії за рахунок коштів Державного бюджету України, то колегія суддів враховує вимоги ст.88 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», згідно якої установлено, що у разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Звідси, у разі недостатності бюджетних коштів для покриття спірного підвищення до пенсії, витрати на ці виплати покриваються за рахунок Пенсійного фонду України, який несе обов’язок по їх виплаті.
Твердження апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
При вирішенні питання про пропущення строку звернення до суду із розглядуваним позовом колегія суддів виходить з того, що відповідно до частин 2 і 3 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.
Згідно з ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсій, які не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком.
Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Також право на отримання спірного підвищення до пенсії у позивача виникло з 09.07.2007р. (дати відновлення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»), з цієї дати у пенсійного органу виникло пенсійне зобов’язання провести за матеріалами пенсійної справи без надання додаткових документів нарахування і виплату підвищення до пенсії, і таке тривало до 31.12.2007р. включно, з 01.01.2008р. позивачу виплачувалося спірне підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, через що позивачем не пропущений річний строк звернення до суду, а тому підстав для відмови у задоволенні позовних вимог через пропущення строку звернення до суду колегія суддів не вбачає.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, а саме в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м.Ужгороді Закарпатської обл. провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат за вказаний період; у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне уточнити висновки суду першої інстанції в частині обов’язкового врахування виплачених за вказаний період відповідачем сум та виключення із судового рішення посилання на конкретні суми нарахувань та виплат спірного підвищення до пенсії.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Ужгороді Закарпатської обл. на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.11.2008р. у адміністративній справі № 2а-2141/08/0770 залишити без задоволення, а вказану постанову суду – без змін.
Уточнити резолютивну частину постанови в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м.Ужгороді Закарпатської обл. провести нарахування і виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат за вказаний період.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: В.М.Каралюс
О.П.Стародуб