Справа № 2-1990/09

    РІШЕННЯ  

Іменем України  

25 вересня 2009 року                                                                                                       м. Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі:   головуючого – судді                           Маслюк Н.В.

при секретарі                                       Дасюк Н.В., Ващиліній Т.В., Страшній Т.П.

за участю позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5, відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7  

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у приміщенні суду в м.Чернігові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання заяви про отримання свідоцтва про право власності частково недійсною,  визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами,

Встановив:  

 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання за нею права власності на ? частину будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: м.Чернігів, вул..Франка,18 (а.с.23-25), після уточнення якого (а.с.56, 83-84), просила  поновити процесуальний строк, визнати частково недійсною заяву від 11.12.2003 року в частині відмови від отримання свідоцтва про право власності; визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку А-1, ? частину літньої кухні Б1, ? частину сараю Б, ? частину сараю б, ? частину вбиральні б1, що знаходяться  по вулиці Франка, 18 в місті Чернігові.  

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що з 17.09.1950 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8. В 1953 році була виділена земельна ділянка під будівництво. 06.07.1953 року ОСОБА_9 було укладено договір на право будівництва будинку і безстрокове користування земельною ділянкою за адресою: м.Чернігів вул..Франка, 16-а (змінено на 18). На вказаній земельній ділянці побудували житловий будинок з надвірними спорудами, який здали в експлуатацію та 16.04.1979 року зареєстрували право власності за ОСОБА_9 Позивач, посилаючись на ст..ст. 22, 29 КпШС УРСР, зазначає, що вона є власником ? частини житлового будинку з надвірними спорудами, що розташовані по вул..Франка, 18 у м.Чернігові, оскільки спірний будинок та надвірні споруди побудовані в період шлюбу за спільні кошти. 12.06.2003 року помер її чоловік ОСОБА_9 Після смерті якого відрилась спадщина на ? частину вказаного будинку. 11.12.2003 року разом зі своїми синами звернулась до Другої Чернігівської державної нотаріальної контори, нотаріус від її імені оформила заяву про відмову від спадщини. Однак, по своїй юридичний необізнаності вона не знала, що в заяві вказано, що відмовляється не тільки від спадщини після смерті чоловіка, але від отримання свідоцтва про право власності. Позивач зазначає, що при оформлені заяви від 11.12.2003 року помилялась щодо обставин, що мають істотне значення, і це привело до порушення її прав, як власника ? частини спірного житлового будинку А-1 з надвірними спорудами, а тому, на підставі положення ст.. 229 ЦК України, заява в цій частині може бути визнана недійсною. Про свою помилку дізналася лише в суді під час ознайомлення з матеріалами спадкової справи. Позивач і на даний час продовжує проживати в своїй частині будинку. Проте, вона позбавлена можливості оформити правовстановлюючі документи на частину спірного будинку, оскільки спадкоємці оспорюють її право власності, внаслідок чого змушена звернутися до суду за захистом порушених прав.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги, просили їх задовольнити повністю. До викладеного в позові доповнили, що на день смерті чоловіка позивачка проживала і на даний час проживає в спірному будинку. Їй як дружині померлого належить 1/2 частка у цьому будинку, оскільки його будівництво велось в період шлюбу. Також вона мала право на обов’язкову частку у спадковому майні як непрацездатна особа, однак на цю частку майна позивачка не претендує.  

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, просив позов задовольнити повністю. Суду пояснив, що його батьки отримали земельну ділянку, на якій разом побудували спірний будинок. Позивачка постійно проживає в цьому будинку, сплачує за комунальні послуги. Після смерті батька звернулися разом з покійним братом та матір’ю до нотаріуса за оформленням спадщини. Нотаріус склала тексти заяв, які вони підписали. Нотаріус не роз’ясняв позивачу зміст заяви та наслідки її посвідчення. Зазначив, що свідоцтва про спадщину він не отримував.  

Відповідач ОСОБА_4 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову, застосувати строк позовної давності. Відповідачка суду пояснила, що спірний будинок з надвірними спорудами будували батьки її покійного чоловіка. Позивачка проживала і на даний час проживає в будинку, однак зареєстрована за іншою адресою.  Представник відповідача зазначив, що позивачка, як учасник спільної сумісної власності, мала право на частку будинку з надвірними спорудами. Однак, в 2003 році вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про відмову від отримання обов’язкової частки у спадщині та відмову від права на  належну їй частку у майні, належному на праві спільної сумісної власності подружжя. Тобто, позивачка розпорядилася своєю часткою у спільному сумісному майні.  За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову, крім того, збіг термін позовної давності.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити, застосувати строк позовної давності. Суду пояснили, що їхня бабуся – позивачка по справі разом з дідом  побудували спірний будинок, на даний час позивачка  проживає в своїй частині будинку. Вказали, що вона мала право власності на частину будинку, однак на момент звернення до суду сплинув термін позовної давності.

 Представник третьої особи – Другої Чернігівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без представника (а.с.102).  Суд визнав можливим справу розглянути у відсутності представника третьої особи.

 Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено і не оспорюється сторонами по справі, що   17.09.1950р. позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 (а.с.16). 09.06.1953 р. ОСОБА_10 під забудову було виділено земельну ділянку по вул. Франка, 16-а (нині вул..Франка,18) в м. Чернігові (а.с.7-8, 14). В період шлюбу позивачка разом з ОСОБА_10 в 1979 році  побудували  житловий будинок А-1 з надвірними спорудами  на виділеній земельній ділянці (а.с. 60-63).  Спірний будинок було зареєстровано за ОСОБА_8, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.26).

Зважаючи на Прикінцеві положення Сімейного кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2004 року, суд вважає за необхідне застосовувати при вирішенні даної справи норми КпШС України, що діяв з 01.01.1970 року по 01.01.2004 року, оскільки спільне майно було придбано сторонами в період його дії.

Відповідно до ст. 22 КЗпШС України,  житловий будинок А-1 з надвірними спорудами, що знаходяться  по вул..Франка, 18 в м. Чернігові є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_8, які мають рівні права на його володіння, користування і розпорядження.  Дана обставина не заперечується сторонами по справі.

12.06.2003 року помер ОСОБА_10, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.15).

За життя, 11 березня 1996 року ОСОБА_10 склав заповіт на належне йому майно, в тому числі житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в м.Чернігові по вул..Франка, 18 на ім’я синів ОСОБА_9 та ОСОБА_3М.(а.с.73).

Спадкоємцями за законом є: дружина померлого - позивачка по справі ОСОБА_1, та його діти – сини - відповідач по справі  ОСОБА_3 та ОСОБА_9, який помер 14.05.2005 року. (а.с.57).  

Після померлого 14.05.2005 року ОСОБА_9 спадкоємцями за законом є: дружина померлого – відповідачка по справі ОСОБА_4 (а.с.37), його діти – відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який відмовився від спадкового майна після смерті свого батька на користь дружини спадкодавця ОСОБА_4 (а.с. 37 зв.).  

Судом встановлено, що на час відкриття спадщини після померлого 12.06.2003 року ОСОБА_10 спірний  будинок був об’єктом  права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 і  спадщина відкрилась  тільки  на 1/2 частину домоволодіння, що належала спадкодавцю ОСОБА_10.  

11 грудня 2003 року позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_9  звернулися до нотаріальної контори: ОСОБА_3 та ОСОБА_9 з заявою про прийняття  спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.71), ОСОБА_1 – з заявою про відмову  від одержання свідоцтва про право на спадщину на підставі ст.535 ЦК України та свідоцтва про право власності на підставі ст.22 КпШС України (а.с.71).

Спадкоємцям після померлого 12.06.2003 року ОСОБА_10  свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріусом не видавались.

Як вбачається із тексту заяви  від 11 грудня 2003 року, позивачка відмовилась від одержання саме правовстановлюючих документів, а не від отримання  обов’язкової частки у спадщині та від права власності на належну їй 1/2 частину домоволодіння.  

За таких обставин, заява від 11 грудня 2003 року є одностороннім правочином, не породжує ніяких юридично значимих наслідків для  позбавлення  ОСОБА_1 права на  належну їй частку  у майні, належному на праві спільної сумісної власності подружжя.

Заявляючи позовні вимоги про визнання частково недійсною заяви від 11.12.2003 року про відмову від отримання свідоцтва про право власності, позивачка   не надала доказів на підтвердження вимог про те, що  вказану заяву вона подала, помиляючись щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки відповідно до ст.. 60 ЦПК України  позивачка зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.  

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог стосовно визнання частково недійсною заяву від 11.12.2003 року в частині відмови від отримання свідоцтва про право власності слід відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на частину спірного будинку з надвірними спорудами, суд дійшов наступного висновку.

Позивачка в силу ст.ст.22, 28 КпШС України,  як пережила дружина, має право на 1/2 частину  спірного будинку з надвірними спорудами.      

Беручи до уваги, що заява від 11 грудня 2003 року не породжує ніяких юридично значимих наслідків, та враховуючи, що відмова  від права власності у спільному сумісному майні подружжя не може бути здійснена  у спосіб, як це вчинила позивачка, а саме шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про відмову від отримання свідоцтва про право власності, а лише шляхом розпорядження власником своїм майном, чого позивачка не вчиняла, суд приходить до висновку, що за позивачкою слід визнати право власності на 1/2 частину спірного будинку А-1 з надвірними спорудами.

 Крім того, не може бути прийнята судом до уваги заява відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину, вступивши в управління і володіння спадковим майном, бо проживала  на час смерті  спадкодавця в цьому будинку і проживає  на даний час, що не заперечується сторонами по справі та підтверджується довідкою вуличного комітету від 09.07.2009 року (а.с.81), тобто її право власності не припинялося, вона не втратила права на спірний будинок.

Вимоги щодо відшкодування понесених судових витрат позивачем не заявлялись.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 208, 209, 212, 215, 218, 292 ЦПК України, ст.ст. 529,534, 548, 549, 553 ЦК України в редакції 1963 року, ст.ст.22, 28 КпШС України, ст.ст. 16,48,55 Закону України ”Про власність”, ст.ст. 16, 203, 215, 216, 229 ЦК України,  враховуючи роз’яснення п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -

В и р і ш и в:

      Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.  

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку А-1, ? частину літньої кухні Б1, ? частину сараю Б, ? частину сараю б, ? частину вбиральні б1, що знаходяться  по вулиці Франка, 18 в місті Чернігові.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення, протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів, після подання заяви про апеляційне оскарження рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

   Суддя Новозаводського

районного суду м.Чернігова                                                         Н.В. Маслюк