донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua          

Постанова

Іменем України

07.02.2018           справа №905/1490/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий (доповідач): судді при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 Не з’явився Не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

на рішення господарського суду Донецької області

від22 листопада 2017 р. (повний текст складено та підписано 27.11.2017р.)

у справі№ 905/1490/15 (головуючий суддя Паляниця Ю.О., судді Левшина Я.О., Попов О.В.)

за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго”, м. Курахове, Донецька область

простягнення 31256726,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго”, м.Курахове, Донецька область про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 21155947,71 грн., пені за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 3073106,93 грн., штрафу у розмірі 1480916,36 грн., 3% річних у розмірі 156168,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 5390586,52 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.01.2016р. по справі №905/1490/15, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2016р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго” про стягнення 31256726,07 грн. – задоволені частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 42356,51 грн. – 3% річних, 1209001,10 грн. –інфляційних, 806481,58 грн. – пені, 290916,34 грн. – штрафу, 45238,49 грн. судового збору; провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 17000000 грн припинено; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2017р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2016р. та рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2016р. скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України зазначив, що в якості належного доказу сплати відповідачем заборгованості суди попередніх інстанцій врахували платіжне доручення №13 від 28.12.2015р. про перерахуванням позивачу 17000000 грн., в графі “призначення платежу” якого зазначено: погашення заборгованості за природний газ 2015р., п.16 ст.14, ст.32 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2015р.”, Постанова КМУ №375 від 04.06.2015р., договір №376/375-в/1 від 14.12.2015р., договір №3-1-2014/058-ПТ-ПР від 23.12.2014р.”, в той час, як підставою для стягнення заборгованості та похідних нарахувань у даній справі є договір №3-1-2014/057-ПР. Також встановлено, що договір про організацію взаєморозрахунків №376/375-в/1 від 14.12.2015р. на суму 17000000 грн. помилково прийнято як доказ у справі №905/1490/15. Наявність вказаних обставин стала підставою для скасування попередніх судових рішень.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.11.2017р. у справі №905/1490/15 провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго”, м.Курахове на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ суми основного боргу у розмірі 21155947,71 грн. припинено на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017р.) У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго”, м.Курахове про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 3 073 106,93 грн., штрафу у розмірі 1 480 916,36 грн., 3% річних у розмірі 156 168,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 5 390 586,52 грн. – відмовлено.

Приймаючи зазначене рішення, господарський суд встановив факт порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати вартості природного газу за договором купівлі– продажу №3-1-2014/057-ПР від 23.12.2014р., однак, у зв’язку з наявністю в матеріалах справи доказів оплати суми основного боргу у розмірі 21 155 947,71 грн., суд першої інстанції припинив провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017р.). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 3 073 106,93 грн., штрафу у розмірі 1 480 916,36 грн., 3% річних у розмірі 156 168,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 5 390 586,52 грн., суд першої інстанції виходив із того, що у позивача відсутні підставі для стягнення вказаних сум з огляду на те, що до спірних правовідносин застосовуються приписи Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, відповідно яких суми пені, інфляційних нарахувань, штрафу та 3 % річних, стягнення яких є предметом спору у цій справі, підлягають списанню.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на думку позивача застосування Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” від 03.11.2016р. № 1730-VIII до спірних правовідносин є неправомірним у зв’язку з тим, що для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії особа, яка має право на таку процедуру, повинна вчинити відповідні дії для включення її до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, однак, відповідачем не надано доказів включення останнього до вищезазначеного реєстру.

Також, апелянт зазначає, що у спірному договорі сторони обумовили, що відповідач буде використовувати природний газ для власних потреб, а відтак, останній позбавлений можливості здійснювати використання вказаного газу для виробництва тепла та електроенергії для інших споживачів. При цьому, з доводів апеляційної скарги вбачається, що рішення господарського суду в частині припинення провадження у справі позивачем не оскаржується, оскаржується правомірність застосування положень вищенаведеного закону до спірних правовідносин.

Відповідно до приписів п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, що вступила в силу 15.12.2017р. згідно з Законом України №2147-19 від 03.10.2017р., розгляд означеної апеляційної скарги здійснюється в порядку Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діє з 15.12.2017р.

Представники сторін наданим їм правом не скористались, в судове засідання не з'явились, відповідач у відзиві заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання, визнання явки їх представників у судове засідання необов’язковою та достатність наявних матеріалів справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу по суті без присутності представників сторін.

Згідно ст. 222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.) запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації не здійснювався, складено протокол судового засідання.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом та не оскаржується сторонами, 23.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго” (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №3-1-2014/057-ПР, за умовами п.1.1 якого продавець зобов’язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 3-1-2014/057-ПР від 23.12.2014р. позивач передав протягом січня 2015 року - березня 2015 року, а відповідач прийняв за актами приймання – передачі природний газ на загальну суму 21 155 947,71грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2015р. у січні 2015 року на суму 5139068,02 грн., від 28.02.2015р. у лютому 2015 року на суму 4053184,40 грн., від 28.02.2015р. у лютому 2015 року на суму 3098726,08 грн., від 31.03.2015р. у березні 2015 року на суму 8864969,21 грн., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.20-23 т.1).

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, а саме: платіжні доручення, банківські виписки, акт звірки та виписки по операціями, відповідачем у період з 03.08.2015р. по 10.11.2015р. здійснювались оплати на виконання РКМУ від 20.05.2015р. №670-р, в т. ч. ПДВ за договором №3-1-2014/057-ПР та за рахунок власних коштів на загальну суму 21 155 947,71грн., у зв’язку з чим судом першої інстанції на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинено провадження в цій частині (у редакції, яка діяла до 15.12.2017р.).

Дослідивши наведені обставини, колегія суддів погоджується з такими висновками господарського суду, оскільки враховуючи листи відповідача про перенесення оплати, сплата суми основного боргу відбувалась під час розгляду справи.

При цьому, виконуючи приписи суду касаційної інстанції, господарським судом зроблено правомірний висновок про те, що сума грошових коштів у розмірі 17 000 000,00грн. перерахована згідно з платіжним дорученням №13 від 28.12.2015р.у якості оплати за іншим договором – №3-1-2014/058-ПТ-ПР від 23.12.2014р. та не може бути врахована у рахунок погашення суми боргу за спірним договором.

Також, з огляду на зміст листів №06/1859 від 19.08.2015р., №06/1962 від 28.08.2015р., №06/2558 від 11.11.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго”, які враховані Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (про що свідчить складений позивачем акт звірки розрахунків за період з 01.01.2015р. по 30.04.2017р. та довідка “Операції по підприємству “Східенерго ДТЕК ТОВ” з 01.01.2015р. по 31.10.2017р.”) платежі, які здійснювались відповідачем з 11.11.2015р. віднесені в рахунок погашення заборгованості за іншим договором.

Крім того, висновок господарського суду з цього приводу не оскаржується позивачем.

В свою чергу, оскільки оплата суми основного боргу здійснювалась відповідачем з порушенням строків, встановлених п. 6.1. договору, позивачем на суму заборгованості нараховано пеню у розмірі 3073106,93 грн. за загальний період з 15.02.2015р. по 18.06.2015р. ( нарахування здійснено за кожним актом окремо), 7 % штрафу у розмірі 1480916,36 грн., 3% річних у розмірі 156168,56грн. за період 15.02.2015р. по 18.06.2015р. та інфляційні втрати у розмірі 5390586,52 грн. за період лютий – травень 2015року.

За висновком суду першої інстанції, до спірних правовідносин застосовуються приписи Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, відповідно яких суми пені, інфляційних нарахувань, 7% штрафу та 3 % річних, стягнення яких є предметом спору у цій справі, підлягають списанню, тобто, нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 3073106,93 грн., штрафу у розмірі 1480916,36 грн., 3% річних у розмірі 156168,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 5390586,52 грн. є безпідставним у зв’язку з чим судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині. Разом з тим, зазначений факт оспорюється позивачем, який зазначає про наявність підстав для стягнення нарахованих сум, оскільки для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії особа, яка має право на таку процедуру, повинна вчинити відповідні дії для включення її до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, однак, відповідачем не надано доказів включення останнього до вищезазначеного реєстру. Саме це входить до меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

30.11.2016р. набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” від 03.11.2016р. № 1730-VIII (далі – Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст. 2 Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 3 ст. 7 Закону встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Тобто, за висновком суду першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зазначеною нормою передбачено можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суму заборгованості, так і у спосіб списання цих нарахувань.

При цьому, додаткові умови, крім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом, для звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання та електропостачання (не нарахування або списання сум неустойки, інфляційних нарахувань та відсотків річних) при відсутності кредиторської заборгованості на день набрання чинності законом, не вимагаються. Виконання цієї норми також не потребує включення підприємства до Реєстру.

За таких обставин, враховуючи, що станом на 30.11.2016р. заборгованість відповідача погашена у повному обсязі, остаточний розрахунок – 10.11.2015р., тобто до набрання чинності Законом України № 1730-VIII, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для нарахування позивачем пені, 3% річних, 7% штрафу та інфляційних втрат за зобов’язаннями січня – березня 2015року.

В свою чергу, зі звітів про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної енергії та теплової енергії (форма №1-НКРЕ), які надавались до НКРЕКУ на виконання постанови НКРЕ №1257 від 04.10.2012р., вбачається, що поставлений природний газ у січні-березні 2015р. використовувався відповідачем для виробництва теплової та електричної енергії. (а.с.131-134 т. 3).

Одночасно, твердження позивача щодо передбаченого договором використання поставленого природного газу виключно для власних потреб відповідача не приймається колегією суддів до уваги, оскільки використання газу для власних потреб не виключає можливості використання цього товару для виробу іншої продукції, а саме: теплової та електричної енергії.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2017 у справі № 905/1490/15 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 129, 270, 273, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2017р. у справі № 905/1490/15 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 12.02.2018р.

Головуючий                                                                       Марченко О.А.

Судді:                                                             Чернота Л.Ф.

                                                                                          ОСОБА_3