ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2009 року № 22а-11260/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,
при секретарі судового засідання – Ільницькій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Державного казначейства України та Міністерства фінансів України на постанову Волочиського районного суду Хмельницької обл. від 05.06.2008р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Управління праці та соціального захисту населення Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької обл. про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учаснику війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
11.04.2008р. позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила визнати дії відповідача Управління праці та соціального захисту населення Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької обл. щодо виплати їй як учаснику війни щорічної разової допомоги за 2005-2007 роки не у повному розмірі відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», неправомірними; стягнути з відповідача Управління праці та соціального захисту населення Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької обл. на її користь недоплачену частину разової щорічної грошової допомоги як учаснику війни за 2005-2007 роки у розмірі 3148 грн. 18 коп.; звернути рішення суду до негайного виконання (а.с.2-4).
Постановою Волочиського районного суду Хмельницької обл. від 05.06.2008р. заявлений позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України в особі Державного казначейства України та Міністерства фінансів України для перерахування Міністерству праці та соціальної політики України 1175 грн. 18 коп. для подальшого перерахування Управлінню праці та соціального захисту населення Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької обл. для виплати позивачу недоплаченої разової щорічної грошової допомоги за 2007 рік (а.с.21).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржили відповідачі Міністерство фінансів України та Державне казначейство України.
В поданій апеляційній скарзі Міністерство фінансів України, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та закрити провадження у справі (а.с.25-28).
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що суд при винесенні рішення не врахував того, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби і цільове спрямування цих видатків; обов’язок по виплаті разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», законодавством покладено на Міністерство праці та соціальної політики України.
Також на момент виплати позивачу грошової допомоги до 5 травня в 2007 році була чинною норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлений абсолютний розмір такої допомоги; саме ж рішення Конституційного Суду України № 6/рп-2007 від 09.07.2007р. не має зворотної дії в часі та діє з 09.07.2007р.
Державне казначейство України у поданій апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявлених позовних вимог стосовно нього відмовити, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи (а.с.36-38).
Зазначає, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби і цільове спрямування цих видатків, судом не з’ясована участь апелянта в процесі виплати спірної допомоги.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Як слідує з матеріалів справи, позивач є учасником війни, що стверджується копією відповідного посвідчення (а.с.8).
З урахуванням наведеного, позивачу на підставі законів України про Державний бюджет на відповідний рік органом праці та соціального захисту населення виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня у 2005 році в розмірі 50 грн., у 2006 році – в розмірі 50 грн., у 2007 році – у розмірі 55 грн. (а.с.5, 6).
Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнані неконституційними положення ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги на 2007 рік у розмірі 55 грн., через що позивач має право на отримання допомоги у розмірі, який визначений ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», без обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відмовляючи у задоволенні позову у частині вимог про стягнення допомоги за 2005, 2006 роки, суд виходив з того, що позивачем пропущений без поважних причин річний строк звернення до суду із адміністративним позовом, що передбачений ст.99 КАС України.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» учасникам війни передбачена разова допомога у розмірі 50 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» - 50 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» - 55 грн.
Тобто, в даному випадку на період виникнення зазначених спірних правовідносин, які є предметом спору у цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.
Отже, для вирішення спору суду слід було визначитися, який із цих законів є пріоритетним та підлягав застосовуванню у виниклих правовідносинах.
Згідно ст.75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який б регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від 03.10.1997р. у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
За змістом ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всій території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.13 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію частини п’ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Водночас, згідно ст.147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
При цьому відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто, рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.
На момент виникнення спірних правовідносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були діючими, а відповідно до ст.9 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Таким чином, підстав для визнання дій відповідачів неправомірними щодо виплати щорічної одноразової допомоги до 5 травня в 2007 роках немає, оскільки такі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Положення ст.34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими розмір одноразової грошової допомоги до Дня Перемоги учасникам війни встановлювався на рівні 50 грн., на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили.
Оскільки відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості із одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2006 спірні роки, немає.
З урахуванням наведеного, підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів не вбачає.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційних скарг є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги Державного казначейства України та Міністерства фінансів України задоволити частково.
Постанову Волочиського районного суду Хмельницької обл. від 05.06.2008р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Управління праці та соціального захисту населення Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької обл. про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учаснику війни, - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: М.А.Пліш
О.П.Стародуб