ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
від "26" червня 2006 р. по справі № 7/76-38.1
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії ВАТ "Волиньобленерго", м. Луцьк
до відповідача: Лікарні служби охорони здоров’я УМВС України у Волинській області, м. Луцьк
про стягнення 14 444,75 грн.
Суддя Шум М.С.
За участю представників сторін:
від позивача: Кривдік О.В., юрист (довіреність №19/26-8 від 03.01.2006р.)
від відповідача: Лопатін О. В. – начальник СОЗ (посвідчення від 30.09.2003р.).
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача було роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було роз’яснено процесуальні права та обов’язки.
Суть спору: позивач – ВАТ "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії звернулося в господарський суд із позовом про стягнення з відповідача – Лікарні служби охорони здоров’я УМВС України у Волинській області 14 444,75 грн., в тому числі 13 649,15 грн. заборгованості по оплаті за спожиту електроенергію, 100,96 грн. пені, нарахованої відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та прострочку здійснення належних розрахунків з позивачем, 209,34 грн. процентів річних та 485,30 грн. інфляційних втрат.
Пред’явлений позов в повному обсязі було підтримано представником позивача і в судовому засіданні.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному об’ємі, неоплату пояснює недостатнім фінансуванням та просить зменшити розмір пені, оскільки лікарня служби охорони здоров’я УМВС України у Волинській області є неприбутковою організацією та фінансується з Державного бюджету.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 28 лютого 1994 року між Волинським обласним підприємством електричних мереж ВЕО "Львівенерго" (на даний час ВАТ "Волиньобленерго") та Службою охорони здоров’я УВС було укладено угоду на відпуск і користування електроенергію невиробничому споживачу за №478.
Укладена між сторонами угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом не визнавалася, сторонами розірвана не була, у зв’язку з чим в суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.
У відповідності до умов вказаної угоди позивачем було взято на себе зобов’язання щодо поставки відповідачу електричної енергії згідно з визначеними угодою умовами та величинами, а відповідачем в свою чергу взято зобов’язання проводити своєчасно оплату використаної електроенергії та інших нарахувань.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
На виконання умов зазначеного договору позивачем поставлялась відповідачу електрична енергія.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте, відповідачем договірні зобов’язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті використаної електричної енергії у періоди, обсяги та в розмірах, визначених договором, в повному обсязі виконані не були.
У зв’язку з викладеним на момент подання позовної заяви до господарського суду, заборгованість відповідача перед Луцькою міською філією ВАТ "Волиньобленерго" склала 13 649,15 грн. заборгованості по оплаті спожитої електричної енергії.
В результаті невиконання відповідачем зобов’язань взятих перед позивачем у відповідності до ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України, ст.ст. 229, 230 Господарського кодексу України, п. 8.1. Правил користування електричною енергією та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" та згідно п. 2.1. угоди №478 від 28.02.1994р. за неналежне виконання договірних зобов’язань та несвоєчасне проведення обов’язкових платежів позивачем було нараховано пеню, яка у відповідності до представленого суду розрахунку за весь період прострочення платежів склала 100,96 грн.
Враховуючи те, що фінансування лікарні служби охорони здоров’я УМВС України у Волинській області проводиться з державного бюджету, а оплата за використані послуги проводиться в межах кошторисних асигнувань, відповідно до п. 3. ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Враховуючи викладене позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 20% від суми пені, тобто на суму 20,19грн.
Крім цього, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що згідно поданих суду розрахунків становить 485,30 грн. суми інфляційних та 209,34 грн. процентів річних.
З огляду на викладене, враховуючи надання позивачем відповідачу послуг з електропостачання, отримання останніх відповідачем та непроведення останнім при цьому всіх належних розрахунків, позовні вимоги пред’явлені до відповідача підставні і підлягають до задоволення.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, які поніс позивач пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), підлягають відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 229, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 549, 550, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Лікарні служби охорони здоров’я УМВС України у Волинській області (м. Луцьк, вул. Чернишевського, 114-б, код ЄДРПОУ 08734463) на користь відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії (м. Луцьк, вул. Залізнична,1, код ЄДРПОУ 00131512) 13 649,15 грн. заборгованості, 20,19 грн. пені, 209,34 грн. процентів річних та 485,30 грн. інфляційних втрат, всього на суму 14 363,98 грн., 143,64 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення господарського процесу.
3. В частині стягнення 80, 77 грн. пені - відмовити
Суддя М.С. Шум