Провадження №22-ц/772/352/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач :Панасюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 рокуСправа № 149/12/17м. Вінниця

Справа № 149/1217/17

Провадження № 22-ц/772/352/2018

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Панасюка О.С., суддів: Шемети Т.М., Зайцева А.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_2,

представник позивача - адвокат ОСОБА_3,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником - адвокатом ОСОБА_3, на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, у складі судді Вергелеса В.О., ухвалене 6 грудня 2017 року в м. Хмільнику Вінницької області об 11 год. 51 хв. (дата складання повного тексту рішення у справі відсутня), -

встановив:

В лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - ПАТ «Дельта Банк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), за яким просив зобов'язати уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. включити його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду та подати Фонду додаткову інформацію щодо нього як вкладника ПАТ «Дельта Банк», який має право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 004-01049-160215 від 16 лютого 2015 року в сумі 138000 грн 00 к.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 16 лютого 2015 року у Хмільницькому відділенні ПАТ «Дельта Банк» уклав зазначений договір банківського вкладу строком до 17 травня 2015 року включно на суму 138000 грн 00 к. із процентною ставкою 12 процентів річних.

Того ж дня між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору, згідно з якою пункт 1.8 договору було викладено у новій редакції та визначено, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору.

Платіжним дорученням № 45945630 від 16 лютого 2015 року кошти в сумі 138000 грн 00 к. були перераховані з відкритого в банку поточного рахунку ОСОБА_5 та зараховані на депозитний рахунок ОСОБА_2

02 березня 2015 року Постановою правління Національного банку України (далі - НБУ) №150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорій неплатоспроможних. В телефонному режимі від публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» - банку, який здійснює виплату грошового відшкодування за рахунок Фонду від ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_2 дізнався, що його не включено до списків на отримання коштів за договором банківського вкладу на суму 138000 грн.

Вважав, що його неправомірно не було включено до списку вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду, тому що вклад було здійснено до віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних, а кошти на нього перераховані у не заборонений законом спосіб, відтак підстав вважати цей договір нікчемним не було.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 6 грудня 2017 року у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що оскільки сума вкладу всупереч внутрішніми документами банку була перерахована на вкладний (депозитний рахунок) позивача з поточного рахунку іншої фізичної особи, відкритого в банку, з 30 жовтня 2014 року - моменту віднесення постановою Національного Банку України (далі НБУ) ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних йому було заборонено приймати вклади, здійснювати будь-які операції, що призводять до збільшення суми відшкодування, проведеними уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» та Фондом перевірками встановлено факти штучного створення правових підстав для отримання вкладниками/клієнтами банку виплат сум гарантованого відшкодування з коштів Фонду, а також виявлені правочини, що містять ознаки, які підпадають під критерії нікчемності, наведені у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), зокрема і договір, укладений з ОСОБА_2, то позивача правомірно не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення його позову.

Зокрема, позивач зазначав, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги відсутність доказів його письмового повідомлення про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту), не встановив підстав для визнання цього договору нікчемним, пославшись виключно на висновки відповідача за результатами здійснених ним же самим перевірок.

Частиною першою статті 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди , у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином справа підлягає апеляційному розгляду апеляційним судом Вінницької області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області, за правилами, що діють після набрання чинності ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частина 1 статті 60 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, встановлювала обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» № 004-01049-160215, за яким сума вкладу складає 138000 грн 00 к., який залучається на строк із моменту зарахування вкладу по 17 травня 2015 року включно.

Пунктами 1.6, 1.7, 1.8 договору передбачено, що банк відкриває вкладнику вкладний депозитний рахунок № 26302113000297, додаткові внески коштів до суми вкладу не допускаються, зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу Банку в день укладення сторонами цього договору.

Додатковою угодою № 1 до договору № 004-01049-160215 від 16 лютого 2015 року, укладеною того ж дня, сторони домовились викласти п.1.8 договору у такій редакції: «зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного рахунку вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання сторонами цього договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладення Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на Рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений».

Платіжним дорученням № 45945630 від 16 лютого 2015 року на депозитний (вкладний) рахунок ОСОБА_2 зараховано 138000 грн 00 к., як переказ коштів від ОСОБА_5

Постановою Правління НБУ № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року ПАТ "Дельта Банк" було віднесено до категорії проблемних на строк до 180 днів та з метою стабілізації діяльності банку, відновлення його фінансового становища було запроваджено низку обмежень, в тому числі заборонено здійснювати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Постановою Правління НБУ від 02 березня 2015 року № 150 ПAT "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

02 жовтня 2015 року постановою Правління НБУ № 664 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПAT "Дельта Банк".

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду № 71 від 08 квітня 2015 року та № 147 від 03 серпня 2015 року строк тимчасової адміністрації запроваджено на 6 місяців та продовжено по 02 жовтня 2015 року.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду № 181 від 02 жовтня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року.

Наказом тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" № 813 від 16 вересня 2015 року застосовано наслідки нікчемності до договорів, включно з договором № 0 04-01049-160215 від 16 лютого 2015 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк", з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, за якими було здійснено перерахування коштів на вклади, як третіми особами, так і власниками депозитного рахунку, перелік яких наведено в Додатку № 4 до цього наказу.

Відповідно до наказу тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" № 836 від 22 вересня 2015 року внесено зміни до наказу № 813 та додано до наказу пункт 1.5. в наступній редакції: «1.5. Не застосувати наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", перелік яких наведено в Додатку № 5 до цього наказу, кошти на які надійшли від платників, сума залишку на рахунках яких станом на 03 березня 2015 року становила менше 200000 грн 00к., в частині повернення коштів платникам, які перерахували кошти на вклади за такими Договорами. 1.5.1. Анулювати проводки по поверненню коштів з депозитних рахунків, відкритих відповідно до Договорів, або з поточних рахунків, на які відповідно до умов Договорів були перераховані кошти після закінчення строку дії Договорів або дострокового їх розірвання, на рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів на вкладні рахунки, відкриті відповідно до умов Договорів, перелік яких наведено в Додатку № 5 до цього наказу, згідно з реєстром операцій, наведеним в Додатку № 6 до цього наказу. 1.5.2. Надіслати вкладникам повідомлення про нікчемність правочинів в порядку, передбаченому п. 1.4. Наказу».

Наказом № 15 від 05 жовтня 2015 року обмежено на час ліквідації ПАТ "Дельта Банк" операції щодо виплати коштів вкладникам за рахунками, перелік яких визначений у Додатку № 1 до цього наказу, на підставі протоколу засідання комісії з перевірки вкладів осіб від 22 вересня 2015 року.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Крім того, з дослідженого апеляційним судом реєстру операцій, які могли б спричинити збільшення гарантованої суми відшкодування коштів Фонду видно, що кошти в сумі 138000 грн 00 к. були перераховані на рахунок ОСОБА_2 з рахунку ОСОБА_5, загальна сума коштів на якому до перерахування становила 276000 грн 00 к (а. с. 138).

У відповідності до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України визначено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 1058 ЦК України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

Частиною другою статті 633 ЦК України встановлено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з частиною шостою цієї статті умови публічного договору, які суперечать частині другій зазначеної статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні та виконанні публічного договору, є нікчемними.

Разом з тим, спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон № 4452-VI, частина друга статті 1 якого метою цього Закону визначає захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

У відповідності до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Розмір гарантованої суми відшкодування відповідно до рішення адміністративної ради Фонду № 27 від 21 серпня 2012 року, яке було зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2012 року за N 1452/21764складає 200000 грн 00 к.

Частиною другою статті 38 Закону № 4452-VIпередбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статі.

Пунктами 7, 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VIвизначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а також у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», затверджених рішенням Ради директорів АТ «Дельта Банк», оформленим протоколом № 14 від 20 березня 2013 року зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається (крім зарахування грошових сум від Законного представника за вкладами на ім'я особи, законним представником якої він є, та крім інших випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами Банку) (Правила розміщенні на офіційному сайті ПАТ «Дельта Банк», http://deltabank.com.ua/f/1/personal/regulations/pravila_14.01.2015.pdf).

Отже, оскільки у зв'язку із внесенням змін до договору банківського вкладу, згідно з якими банк надав ОСОБА_2 прямо заборонене внутрішнім документом банку право на зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи, яка мала рахунок у банку, сума коштів на якому перевищувала розмір гарантованої суми відшкодування, договір банківського вкладу (депозиту) був укладений після віднесення банку до категорії проблемних з порушенням норм законодавства, зокрема встановленням всупереч приписам частини другої статті 633 ЦК України умов договору, відмінних від тих, що встановлюються для решти споживачів,що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку(збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб за рахунок Фонду) через «дроблення» вкладу ОСОБА_5, то відповідно до пунктів 7, 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VIтакий договір банківського вкладу (депозиту) містить ознаки нікчемного правочину та вимагає застосування наслідків, передбачених статтею 216 ЦК України.

Таким чином, у справі, яка переглядається, суд прийшов до правильного по суті висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником - адвокатом ОСОБА_3, залишити без задоволення, а рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 6 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

(Повне судове рішення складено 16 лютого 2018 року)

Головуючий /підпис/ О.С. Панасюк

Судді: /підпис/ Т.М. Шемета

/підпис/ А.Ю. Зайцев

Згідно з оригіналом О.С. Панасюк