ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1782/16

Категорія: 9.4                    Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

                    Місце ухвалення: м. Херсон

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук'янчук О.В.

– ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_3, третя особа публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі ФГВФО) на ліквідацію Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) "Банк Михайлівський" ОСОБА_3, третя особа ПАТ "Банк Михайлівський" (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) про:

-          визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" в частині визнання нікчемними трансакцій (операцій з переведення коштів) на рахунки, відкриті на ім’я ОСОБА_2 в ПАТ "Банк Михайлівський":

1. платник – ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (код 39140402) від 19 травня 2016 року в сумі 948,56 коп. з призначенням платежу "Оплата процентів по договору від 17 березня 2016 року №980-075-0002055838 на рахунок №26208530440801";

2. платник – ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (код 39140402) від 19 травня 2016 року в сумі 20 000 грн. з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором від 17 березня 2016 року №980-075-0002055838 на рахунок №26208530440801";

3. платник – ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) від 20 травня 2016 року в сумі 20 948 грн. 56 коп. з призначенням платежу "Залучення коштів на депозит згідно договору від 20 травня 2016 року №980-075-000245599 на рахунок №27207530440802";

-          зобов’язання відповідача включити інформацію про ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО, за договором банківського вкладу від 20 травня 2016 року №980-075-000245599 в порядку, передбаченому ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що між нею та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) від 20 травня 2016 року №980-075-000245599, за умовами якого Вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в розмірі 20 948,56 грн. та зараховує їх на вкладний рахунок №27207530440802, що відкривається на ім’я Вкладника строком на 14 днів з 5% річних. 23 травня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення №14 "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних. 13 вересня 2016 року у відповідь на звернення ОСОБА_2 від 23 серпня 2016 року щодо включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, її повідомили не включення до названого переліку вкладників у зв’язку з тим, що Уповноваженою особою Фонду було визнано нікчемними трансакції (переказ коштів), здійснені на рахунок, відкритий на виконання договору банківського вкладу (депозиту). Позивач вважає таку відмову безпідставною та протиправною, такою, що суперечить вимогам ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якої Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом, а також зазначає, що своїми діями відповідач порушив ст.ст. 3, 4, 26, 27 вказаного Закону.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що Фонд гарантування зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації, на предмет виявлення нікчемних з метою недопущення необґрунтованого збільшення розміру кредиторських вимог. Зазначає, що 11 листопада 2014 року між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі ТОВ "ІРЦ") та ПАТ "Банк Михайлівський" укладено Договір доручення №1, згідно з умовами якого, Банк, в якості Повіреного, здійснював пошук фізичних осіб для передачі останніми у позику грошових коштів на користь ТОВ "ІРЦ". З метою наповнення рахунків ТОВ "ІРЦ" та Банк уклали також Договір відступлення прав вимог №1805 від 18 травня 2016 року та Договір відступлення прав вимог №1 від 19 травня 2016 року. Комісією при проведенні перевірки встановлено, що при укладенні зазначених договорів було здійснено порушення вимог чинного законодавства та вимог Національного банку України, а тому вказані правочини є нікчемним у відповідності до положень пп.2, 8, 9 ч.3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Тому внаслідок проведення Банком таких операцій сталося штучне збільшення суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Враховуючи викладене, відповідачем виявлено ряд правочинів, в тому числі і позивача, які є нікчемними з зазначених підстав.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" в частині визнання нікчемними трансакцій (операцій з переведення коштів) на рахунки, відкриті на ім’я ОСОБА_2 в ПАТ "Банк Михайлівський":

- платник – ТОВ "ІРЦ" (код 39140402) від 19 травня 2016 року в сумі 948,56 грн. з призначенням платежу "Оплата процентів по договору від 17 березня 2016 року №980-075-0002055838 на рахунок № 26208530440801";

- платник – ТОВ "ІРЦ" (код 39140402) від 19 травня 2016 року в сумі 20 000 грн. з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором від 17 березня 2016 року №980-075-0002055838 на рахунок №26208530440801";

- платник – ОСОБА_2 від 20 травня 2016 року в сумі 20 948,56 грн. з призначенням платежу "Залучення коштів на депозит згідно договору від 20 травня 2016 року №980-075-000245599 на рахунок № 27207530440802".

Зобов’язано Уповноважену особу ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" включити інформацію про ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО, за договором банківського вкладу від 20 травня 2016 року №980-075-000245599 в порядку, передбаченому ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В апеляційній скарзі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв’язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Між ОСОБА_2 (далі Вкладник) та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) від 20 травня 2016 року №980-075-000245599, за умовами якого Вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в розмірі 20 948,56 грн. та зараховує їх на вкладний рахунок №27207530440802, що відкривається на ім’я Вкладника строком на 14 днів з 5% річних.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та рішення від 13 червня 2016 року №991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський", згідно яких призначено Уповноважену особу ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_4

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 01 вересня 2016 року №1702 призначено Уповноважену особу ФГВФО та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" - ОСОБА_3 з 05 вересня 2016 року.

13 вересня 2016 року у відповідь на звернення ОСОБА_2 від 23 серпня 2016 року щодо включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, листом відповідача ЗГ1/3841 позивача повідомлено про не включення ОСОБА_2 до названого переліку вкладників у зв’язку з тим, що Уповноваженою особою Фонду було визнано нікчемними трансакції (переказ коштів) здійснені на рахунок відкритий на виконання договору банківського вкладу (депозиту) від 20 травня 2016 року №980-075-000245599.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати правочин щодо перерахування коштів від ТОВ "ІРЦ" на рахунок позивача в ПАТ "Банк Михайлівський" згідно умов договору нікчемним, оскільки зазначені вище договори відступлення права вимоги стосуються відступлення права вимоги за кредитними договорами та за договорами купівлі-продажу цінних паперів, та не стосуються договорів позики, отже вчинення банком перерахування коштів за оплату договорів відступлення права вимоги не впливають на договори, за якими ТОВ "ІРЦ" повинно повернути залучені кошти.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, ч.1 ст. 204, ч.2 ст. 215, ч.ч.1, 2 ст. 228 ЦК України, п.3 ч.1 ст. 2, ч.1 ст. 3, ч.1 ст. 4, ч.ч.1, 2, 4 ст. 26, ст. 27, ч.ч.2, 3, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", абз.2 п.15 Перехідних положень Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг", п.5 р.ІІ Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженим рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №826 від 26 травня 2016 року.

В апеляційній скарзі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" вказується, що враховуючи наявні обмеження в діяльності Банку в день укладання Договорів відступлення, що прямо забороняли Банку проведення операцій, які є предметом Договорів відступлення, Комісією встановлено, що внаслідок вчинення ряду нікчемних правочинів, які відповідно не створюють жодних юридичних наслідків, з огляду на положення ст.ст. 319 та 328 ЦК України на рахунки 12 160 фізичних осіб, в тому числі і рахунок позивача, в супереч вимог Закону, було неправомірно зараховано 1 298 015 973,74 грн. Отже, в даному випадку дії Уповноваженої особи Фонду повністю відповідають нормам ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 215 ЦК України, оскільки було проведено перевірку правочинів та виявлено правочини (у тому числі договори), які є нікчемними в силу закону.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом (ч.1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не відшкодовує кошти:

1) передані банку в довірче управління;

2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень;

3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника;

4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення);

5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч.2 ст. ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - один рік до дня прийняття такого рішення);

6) розміщені на вклад власником істотної участі банку;

7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку;

8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань;

9) за вкладами у філіях іноземних банків;

10) за вкладами у банківських металах;

11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що під час тимчасової адміністрації вкладники за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200 000 грн., за винятком вичерпного переліку підстав, передбачених ч.4 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В силу вимог ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.п.4 - 6 ч.4 ст. 26 цього Закону;

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені ст. 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених ст. 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Частинами 2, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 цієї статті.

Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Згідно ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" саме протягом дії тимчасової адміністрації.

Натомість, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 травня 2016 року №826 затверджено Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, відповідно п.5 р.ІІ якого перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку.

Разом з тим, положеннями наведеного пункту також передбачено, що у разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.

Отже, наведеним порядком передбачено можливість продовження процедури перевірки правочинів на предмет нікчемності на термін до одного року з дня початку процедури ліквідації банку, що суперечить нормам, визначеним ч.2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що норми наведеного Порядку обмежують визначене законом право фізичної особи на своєчасне одержання коштів за вкладом після початку процедури виведення банку з ринку та встановлене обмеження виплати коштів за депозитним договором позивача у період ліквідації банку суперечить вимогам Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб", а тому уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", допускаючи таке обмеження, діяла з перевищенням наданих їй Законом повноважень.

Разом з тим, в силу вимог ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 01 червня 2011 року №174, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту внесення ОСОБА_2 грошових коштів на депозит згідно договору №980-075-000245599 від 20 травня 2016 року у розмірі 20 948,56 грн. позивачем надано квитанцію від 20 травня 2016 року №5043855.

Отже, за відсутності підстав нікчемності правочину, у відповідності до вимог п.5 р.ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами уповноважена особа Фонду зобов'язана включити дані про рахунок ОСОБА_2 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для визнання протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" по не включенню даних про рахунок ОСОБА_2 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по договору банківського вкладу (депозиту) "Перше знайомство" №980-075-000245599 від 20 травня 2016 року на суму 20 948, 56 грн. та для зобов'язання уповноваженої особи Фонду включити дані про рахунок ОСОБА_2 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів.

В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт посилався на судові рішення Господарського суду Хмельницької області по справам №924/621/17 та №924/622/17, якими визнано нікчемними Договір відступлення прав вимог №1805 від 18 травня 2016 року та Договір відступлення прав вимог №1 від 19 травня 2016 року, які були укладені між ТОВ "ІРЦ" та ПАТ "Банк "Михайлівський".

Однак, судова колегія не приймає ці доводи апелянта, оскільки на момент вирішення даної справи вищезазначені судові рішення не набрали законної сили, та крім того, договори відступлення права вимоги між ТОВ "ІРЦ" та ПАТ "Банк Михайлівський" стосуються відступлення права вимоги за кредитними договорами та за договорами купівлі-продажу цінних паперів , та не стосуються договору позики, за яким здійснювалось перерахування коштів від ТОВ "ІРЦ" на рахунок позивача в ПАТ "Банк Михайлівський".

Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що 19 листопада 2016 року вступив в силу Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг", яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності цим Законом, віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Так, згідно абз.2 п.15 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної ч.1 ст. 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівненням до вкладників.

Таким чином, посилання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" на те, що кошти в сумі 20 948,56 грн., внесені позивачем не є вкладом у розумінні ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позику з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, тому правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" не мають відношення до вкладу, судовою колегією до уваги не приймаються.

Інші апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними заперечень до адміністративного позову, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія, –

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 14 лютого 2018 року.

Головуючий:                                                                                                     Бітов А.І.

Суддя:                                                                                                     Лук'янчук О.В.

Суддя:                                                                                                     Осіпов Ю.В.