Справа№646/8234/17

Провадження№2-а/646/25/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15.02.18 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі

головуючого - судді Теслікової І.І.,

за участі секретаря – Ротач К.О.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Слобожанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 28.11.2017 року звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправною відмову Слобожанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03-55/136 від 21 квітня 2017 року .

- зобов’язати Слобожанське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання у розмірі 86%, з включенням суми матеріальної допомоги, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання - з 16 грудня 2016 року, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді - 29 626 грн 67 коп. на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03-55/136 від 21 квітня 2017 року ОСОБА_1

Позов обґрунтовано тим, Постановою Верховної ОСОБА_2 України від 08 вересня 2016 року № 1514-УШ у зв’язку з поданням заяви про відставку та відповідно до пунктів 2 та 9 частини 5 статті 126 Конституції України ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Апеляційного суду Харківської області, а наказом голови Апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2016 року №04-03/116-ос відраховано зі штату Апеляційного суду Харківської області.

З 16 грудня 2016 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Слобожанському об’єднаному управлінні ПФУ м.Харкова як суддя у відставці Апеляційного суду Харківської області та отримую довічне грошове утримання у розмірі 86% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Після відрахування ОСОБА_1 зі штату Апеляційного суду Харківської області уповноваженою особою суду було підготовлено пакет необхідних документів для звернення до органів ПФУ для призначення довічного грошового утримання. Окрім інших документів, була надана Довідка про заробітну плату (28 154 грн) для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі якої мені і було призначене щомісячне довічне грошове утримання. Проте, у зазначеній довідці не були вказані інші виплати, які врховуються при обчисленні довічного грошового утримання, а саме матеріальна допомога до відпустки у розмірі посадового окладу, яка включена в оподатковуваний дохід.

Відмовляючи своїм рішенням Слобожанський об’єднанане управління ПФУ м. Харкова від 15 серпня 2017 року у проведенні перерахунку довічного грошового утримання, з урахуванням матеріальної допомоги, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Законами України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про судоустрій та статус суддів», «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 21.12.2017 року призначено справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Слобожанського об’єднаного управління ПФУ м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії до розгляду спрощеному позовному провадженні. Призначене судове засідання та встановлений відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, запропоновано позивачу надати відповідь на відзив, відповідачу заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив.

У призначене судове засідання позивач не з’явився, надав заяву про розгляд справи за її відсутністю, адміністративний позов підтримує та просить його задовольнити відповідь на відзив не надано.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи в спрощеному позовному провадженні повідомлявся належним чином. 14.12.2017 року відповідачем подано до суду заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу не входить до складу суддівської винагороди, оскільки це не передбачено переліком, встановленим ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», таким чином рішення управління Рішенням Слобожанського об’єднаного управління ПФУ м. Харкова від 15 серпня 2017 року є законним.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши доводи адміністративного позову та відзив (заперечення) на позов, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Постановою Верховної ОСОБА_2 України від 08 вересня 2016 року № 1514-УШ у зв’язку з поданням заяви про відставку та відповідно до пунктів 2 та 9 частини 5 статті 126 Конституції України ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Апеляційного суду Харківської області, а наказом голови Апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2016 року №04-03/116-ос відраховано зі штату Апеляційного суду Харківської області.

З 16 грудня 2016 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Слобожанському об’єднаному управлінні ПФУ м.Харкова як суддя у відставці Апеляційного суду Харківської області та отримую довічне грошове утримання у розмірі 86% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Після відрахування ОСОБА_1 зі штату Апеляційного суду Харківської області уповноваженою особою суду було підготовлено пакет необхідних документів для звернення до органів ПФУ для призначення довічного грошового утримання. Окрім інших документів, була надана Довідка про заробітну плату (28 154 грн) для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі якої мені і було призначене щомісячне довічне грошове утримання. Проте, у зазначеній довідці не були вказані інші виплати, які врховуються при обчисленні довічного грошового утримання, а саме матеріальна допомога до відпустки у розмірі посадового окладу, яка включена в оподатковуваний дохід.

Про це ОСОБА_1 стало відомо 21 квітня 2017 року, коли уповноваженою особою апеляційного суду мені були надані нові довідки для подання до органів ПФУ, а саме: довідка про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання (станом на момент звільнення у відставку), відповідно до якої розмір заробітної плати, яка має бути врахована при призначенні щомісячного довічного грошового утримання - 29626 грн 67 коп.

З цього приводу ОСОБА_1 звернулась до Управління ПФУ в Слобожанського районі м.Харкова із заявою про перерахунок раніше призначеного мені щомісячного довічного грошового утримання з 16 грудня 2016 року, виходячи із розміру заробітної плати - 29 626 грн 67 коп. Додатково був наданий лист Апеляційного суду Харківської області №03-55/136 від 21 квітня 2017 року з проханням прийняти нові довідки для обчислення щомісячного довічного грошового утримання на заміну попередньої довідки, в якій не була врахована 1/12 частина допомоги на оздоровлення, яка нараховується відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», входить до складу фонду оплати праці, на яку відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» нараховується внесок у розмірі 22%.

Рішенням Слобожанського об’єднаного управління ПФУ м. Харкова від 15 серпня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку мого щомісячного довічного грошового утримання. Свою відмову відповідач мотивував тим, що матеріальна допомога на вирішення матеріально-побутових питань не передбачена статтею 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07 липня 2010 року, а тому підстави для врахування її в заробіток для обчислення щомісячного довічного грошового утримання відсутні. Відразу слід звернути увагу, що у довідках Апеляційного суду Харківської області йдеться не про матеріальну допомогу на вирішення матерільно-побутових питань, як на те посилається відповідач, а про матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу при наданні судді щорічної відпустки, які є різними за своєю правовою природою.

В частині третій статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 126 Конституції, незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення; обчислення суддівського стажу; вирішення житлових проблем; медичного обслуговування суддів та членів їх сімей; порядку соціального захисту суддів України, суддівська винагорода, щомісячне довічне грошове утримання є елементами статусу судді. Збереження наявного статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності судді.

Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженного правосуддя.

У Рішенні від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів, а важливим механізмом забезпечення цих гарантій є встановлений частиною першою статті 130 Конституції України обов’язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

У Рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України розтлумачив зміст статті 126 Конституції України та зазначив, що його треба розуміти як такий, «що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення».

Тобто гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних.

Крім того, незалежність судді забезпечується, серед іншого, належним його матеріальним та соціальним забезпеченням, що передбачено міжнародними стандартами у сфері судочинства.

Зокрема, положеннями Європейської хартії від 10 липня 1998 року про Закон «Про статус суддів» визначено, що рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов’язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку з посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Також у Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів до уваги Комітету ОСОБА_2 Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що дуже важливо (особливо для новітніх демократій) передбачити конкретні нормативно-правові положення, які б гарантували захист від зменшення розміру суддівських виплат (пункт 62).

Як зазначається в Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи державам членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, від 17 листопада 2010 року №(2010)12, «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов’язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв’язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Також, у наведеному вище Рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України встановив, що аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності.

Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Особливий статус судді, гарантії його незалежності визначаються Конституцією України і законами, що виключає в процесі його конкретизації та розвитку обмеження законодавчо встановлених гарантій статусу судді або зниження їх рівня.

Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя і права громадян на захист прав і свобод незалежним судом.

Відповідно до пункту 3.1 розділу III Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 25 січня 2008 року, обов’язок підготовки подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та оформлення необхідних для цього документів, покладено на уповноважену особу суду за останнім місцем роботи судді.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» врегульовані правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів (далі Закон).

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлених законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Відповідно до пункту 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно з пунктом 3 Рішення Конституційного суду України від 08 червня 2016 року за № 4-рп/2016 щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Згідно зі статтею 6.4. Європейської хартії про закон «Про статус суддів» - суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.

Відповідно до частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції, що діяла на час припинення мною суддівських повноважень, розмір щомісячного довічного утримання становив 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років цей розмір збільшується на 2%. При цьому в цій нормі Закону застосовано термін «грошове утримання судді», а не «суддівська винагорода».

Це грошове утримання, згідно статей 133-134 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», складається як із суддівської винагороди ( посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді, за науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці), так і при наданні щорічної відпустки - допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода у грошовому виразі, що виплачується працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 вищезазначеного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

При цьому слід зазначити, що згідно з пунктом 2.3.3. Інструкції № 5 «Зі статистики заробітної плати» матеріальна допомога відноситься до заохочувальних та компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.

Додатком № 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 № 3-1, встановлена форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у якій зазначаються, крім відомостей про судову винагороду, інші виплати, які враховуються при призначенні (перерахунку) щомісячного грошового утримання суддям у відставці.

Відповідно до норм законодавства, зміст матеріальної допомоги полягає у виплаті грошових коштів. При цьому, виплата сум грошової допомоги на оздоровлення здійснюється суддям систематично та включена в оподатковуваний дохід. Бухгалтерією суду матеріальну допомогу віднесено до фонду оплати праці, що є складовою заробітної плати, що підтверджується листом Апеляційного суду Харківської області №03-55/136 від 21 квітня 2017 року.

Аналіз наведених положень дає підстави дійти висновку, що матеріальна допомога, за таких обставин, є складовою системи оплати праці судді.

Судова система є однією із складових системи державних органів, що здійснюють державну владу, а суддя виконуючи завдання і функції держави, фактично є працівником певного органу держави. Тобто, призначення або обрання в установленому законодавством порядку особи на посаду судді свідчить про наявність між суддею та державою трудових правовідносин.

При цьому, відповідно до Рішення ОСОБА_2 суддів України №42 від 09 червня 2016 року, судді з урахуванням певних обмежень і особливостей, притаманних їх статусу є суб’єктами трудових прав та обов’язків. Разом з певними особливостями, які обумовлені специфікою службової діяльності, судді є такими ж суб’єктами трудових правовідносин та носіями суб’єктивних трудових прав та обов’язків, як і інші працівники.

Зазначене дає підстави вважати, що робота судді є різновидом трудової діяльності, як окремий вид трудових відносин, та потрапляє під регулюючий вплив чинного законодавства, але з певною специфікою.

Частиною 1 статті 51 та частиною 5 статті 109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» закріплено, що суддею є громадянин України, який відповідно до

Конституції України та даного закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з суддів України і здійснює правосуддя на професійній основі; за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканості, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Частиною 1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Статтею 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. До такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 20 лютого 2012року, 14, 28 травня та 06 листопада 2013 року (справи №№ 21-430а11, 21-125а13, 21-97а13, 21-350а13 відповідно) в яких суд зазначив, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обовязкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, які в силу статті 244-2 КАС України є обов’язковими для всіх судів України.

Слід також зазначити, що в рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп2007 вказано, що щомісячне довічне грошове утримання як і пенсія, є особливою формою соціального забезпечення суддів, тобто, довічне грошове утримання є аналогом пенсійного забезпечення.

Таким чином, вищенаведений аналіз законодавства свідчить, що головним для включення матеріальної допомоги хоч у пенсію, хоч у довічне грошове утримання, є її наявність у складі заробітної плати відповідної категорії працівників та підтвердження відрахувань з цієї суми передбачених чинним законодавством.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення судців, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.

У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 № 3-рп/2013 зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв’язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про Закон «Про статус суддів», яка проголошує, що рівень виплат, який має отримувати суддя у відставці має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

У частині 1 статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визначається і діє принцип верховенства права. У рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2204 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права це планування права в суспільстві. При прийняті рішення суди мають керуватися принципом верховенства права. Отже, право, яке встановлене і гарантоване Конституцією України, не може бути порушеним шляхом звуження змісту та обсягу визначених гарантій незалежності суддів.

Відповідно до Рішення ОСОБА_2 суддів України від 08 квітня 2016 року № 29, саме до повноважень суду належить визначення правової норми, яку необхідно застосувати до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України  державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи у проведенні перерахунку довічного грошового утримання, з урахуванням матеріальної допомоги, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Законами України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про судоустрій та статус суддів», «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.  ст. 7,  9 КАС України  розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно доКонституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2  ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення Слобожанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 15 серпня 2017 року у здійсненні перерахунку щомісячного довічного утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03-55/136 від 21 квітня 2017 року, ОСОБА_1

За таких обставин суд приходить до висновку про визнати протиправною відмову Слобожанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03-55/136 від 21 квітня 2017 року та вважає, за зобов’язання Слобожанське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання у розмірі 86%, з включенням суми матеріальної допомоги, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання - з 16 грудня 2016 року, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді - 29 626 грн 67 коп. на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03-55/136 від 21 квітня 2017 року ОСОБА_1

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.257,258,262, 246, 255,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Слобожанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов’язати вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Слобожанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова від 15 серпня 2017 року у здійсненні перерахунку щомісячного довічного утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03-55/136 від 21 квітня 2017 року, ОСОБА_1

Зобов’язання Слобожанське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання у розмірі 86%, з включенням суми матеріальної допомоги, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання - з 16 грудня 2016 року, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді - 29 626 грн 67 коп. на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03-55/136 від 21 квітня 2017 року ОСОБА_1

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень Слобожанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова ( 61140, м. Харків, вул. Гольдбергівська,15 код ЄДРПОУ 41247824) на користь ОСОБА_1 (61001, АДРЕСА_1 інд. Код НОМЕР_1) судові витрати у сумі 640,00 грн.

Рішення  може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного  провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 15.02.2018 року.

Суддя І.І. Теслікова