Справа №2-90/10

РІШЕННЯ

Іменем України

15 січня 2010 року м. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі: Головуючого - судді Панченко О.М.,

При секретарі - Димовій Л.В.,

За участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Бердянської міської ради, Бердянського комунального підприємства Бердянської міської ради з технічної інвентаризації, третя особа Бердянська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання рівними часток у спільному майні подружжя, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом, який неодноразово уточнювала та доповнювала. Зазначила, що уклала шлюб з ОСОБА_4 04.06.86 року, а до того часу з 1980 року проживала з ним разом однією сім'єю та вела спільне господарство в будинку № 69 по вул. Чубаря в м. Бердянську. Чоловіку, ОСОБА_4 - належало на праві власності 7/20 частин цього будинку. Під час спільного життя позивачка разом з чоловіком значно покращили стан будинку, збудували разом гараж „Ж", літню кухню „Г", а також сараї літ „В", „Л", „Е", які на теперішній час вважаються самовільними. Позивачка просить визнати за нею право власності на ? частку цих споруд, посилаючись на ч. 1,2 ст. 60 СК України, ч. 5 ст. 376 ЦК України.

Також просить визнати за нею право власності на ? частину майна у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, що належало йому на праві власності, а саме 7/80 часток вищевказаного домоволодіння, яке складається з житлового будинку „А", сараїв літ „В", „Л", „Е", гаража „Ж", літній кухні „Г", автомобіль НОМЕР_1, 1982 року випуску. Таким чином просить визнати право власності на 21/80 частку домоволодіння, яке складається з житлового будинку „А", сараїв літ „В", „Л", „Е", гаража „Ж", літній кухні „Г", а також визнати право власності на вказаний автомобіль.

Під час судового розгляду справи позивачка та її представник позов підтримали.

Відповідач ОСОБА_3, який був присутнім в судовому засіданні 28.01.09 року, правової позиції щодо позовних вимог не висловив, в інші судові засідання не з'являвся.

Представники Бердянської міської ради та КПТІ до суду не з'явилися, заяв про розгляд справи в їх відсутності не надходило, правову позицію щодо позову не висловили.

Третя особа - Бердянська державна нотаріальна контора проти позову заперечень не заявила, просить справу розглянути у її відсутності. Справа розглядається у відсутності осіб, що не з'явилися.

Аналізуючі надані в справі докази, суд дійшов висновку про наступне.

Як слід із свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 9), ОСОБА_4 та ОСОБА_2 одружилися 04.06.86 року.

За договором купівлі-продажу від 10.04.75 року ОСОБА_4Ф придбав 7/20 часток домоволодіння по вул. Чубаря, 69 в м. Бердянську, що складалося з житлового будинку жилою площею 20,7 кв.м., кухні № 3 -12,8 кв.м., сараю „А" і ? частки надвірних побудов. Право власності зареєстровано 17.04.75 року Бердянським міжміським бюро технічної інвентаризації.

Згідно технічному паспорту станом на 11.05.85 року до складу домоволодіння включено також жилу прибудову літ А1, площею 36,7 кв.м., літня кухня „Г" площею 22,1 кв.м., гараж „Ж" площею 24,3 кв.м., сараї „Е" площею 5,6 кв.м.

ОСОБА_4 помер 01.09.06 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 20).

Згідно відповіді Бердянського ВРЕР УДАІ за ОСОБА_4 24.04.91 року був зареєстрований автомобіль марки ВАЗ 2106 держзнак Ж17793Н, 1982 року випуску, двигун 6047091, кузов 0703455, але знятий з реєстрації 25.12.06 року без заяви власника як такий, що не проходив технічний огляд більше 5 років.

Як встановлено судом, вказаний автомобіль зберігається в гаражі за місцем проживання позивача.

Як вбачається з рішення Бердянського міськрайоного суду від 03.04.08 року (а.с. 30), позивачу та відповідачу ОСОБА_3 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_4, який закінчився 14.07.08 року.

Як вбачається з відповіді нотконтори (а.с. 55), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом визначеного судом додаткового строку звернулися до Бердянської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Як вбачається з технічного паспорту на домоволодіння, виготовленого КПТІ станом на 07.05.09 року, кімнати № 1-3, 1-4, 2-4 жилому будинку „А" 1945 року побудови зруйновані.

На теперішній час домоволодіння складається з жилого будинку „А", 1976 року побудови, самовільно збудованого тамбура до нього „а", гаража „Ж", 1984 року побудови, літньої кухні „Г" (1981 року), самочинного сараю „В" (1986 року), самочинного сараю „Л" (2000 року), вбиральні „И" (1986 року), самочинного сараю „Е" (1998 року), душа „М" (1990 року), а також споруд - воріт № 2, паркану № 1, душу „М", замощення І.ІІ, водопроводу „О".

Як вбачається з довідки КПТІ право власності на домоволодіння зареєстровано на час розгляду справи у суді за ОСОБА_4 - 7/20 ч., ОСОБА_5 - 13/20 часток.

Як вбачається з актового запису про смерть (а.с. 109) ОСОБА_5 померла 13.03.91 року та згідно даним Бердянської нотконтори спадкова справа після її смерті не заводилась (а.с. 121).

Позивачка просить суд встановити, що вона проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 без шлюбу з червня 1980 року по 04 червня 1986 року, посилаючись на показання свідків.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 дали суду показання про те, що вони як сусідки знають, що позивачка мешкала разом з ОСОБА_4, вели спільне господарство, позивачка допомагала у господарстві, в ремонті будинку.

Свідок ОСОБА_9 повідомив суду, що він знає, що позивачка разом з ОСОБА_4 проживала в будинку до реєстрації шлюбу, що вони спільно приблизно з 1980 року будували гараж, купляли будівельний матеріал, будували прибудови, літню кухню, сараї.

Свідок ОСОБА_10, повідомила, що разом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживали з 1980-1981 року, збудували туалет, баню, прибудову, інші споруди за рахунок спільного бюджету.

Проте, суд вважає неможливим задовольнити цю позовну вимогу, оскільки позивачем не надано переконливих доказів, які б це підтверджували, зокрема доказів, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на той час не були у іншому зареєстрованому шлюбі. Щодо показань свідків, то суд критично ставиться до них, оскільки це події майже 30-річної давності, що ставить під сумнів можливість сторонніх осіб їх пам'ятати.

Крім того, суд вважає, що встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу не має юридичного значення для майнових правовідносин між цими особами в період, в якій, як стверджує позивачка, вона проживала однією сім'єю із спадкодавцем без укладення шлюбу (1980-1986 роки), оскільки таки стосунки чоловіка та жінки не регулювалися ні Кодексом про шлюб та сім'ю Української РСР, ні Цивільним кодексом УРСР, та не тягнуть правових наслідків. Участь у будівництві господарчих споруд не породжує виникнення права власності на будинок.

Позивачка просить визнати рівними частки ( по ? частці) у праві спільної сумісної власності на майно подружжя, а саме на господарські споруди - сараї літ. „В", „Л", „Е", гараж „Ж", літню кухню „Г". Проте суд вважає, що ця вимога не може бути задоволена виходячи з наступного. По-перше, позивач виходить з того, що це майно є спільною сумісною власністю, але це ствердження є помилковим, оскільки у суду немає ніяких підстав вважати вказане майно спільним. Як вбачається з матеріалів справи, власником 7/20 часток спірного домоволодіння був спадкодавець ОСОБА_4 По-друге, гараж „Ж" побудований у 1984 році, та літня кухня „Г" - в 1981 році, тобто то укладання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, тому не є спільною сумісною власністю подружжя. По-третє, сараї „В, Л, Е" - самовільно побудовані, тобто право власності на них не виникло, тому суд не може визначити розмір часток. Крім того, позивачка безпідставно просить визначити ? частку від частини домоволодіння, які складаються з господарських споруд, оскільки вони не можуть бути окремим об'єктом права власності відповідно до ст. 186 ЦК України.

Як встановлено судом, автомобіль ВАЗ 2106, державний знак НОМЕР_2, 1982 року випуску, за ОСОБА_4 був зареєстрований 24.04.91 року, тобто під час знаходження у шлюбі з позивачкою. Проте, суду не надано доказів, що підтверджують підстави придбання автомобілю (купівля-продаж, дарування, спадкування, т.і.), тобто у суду відсутні підстави вважати його спільною сумісною власністю, тому неможливо визначити розмір часток. Також, суд не знаходить підстав для визнання права власності за позивачкою на цілий автомобіль, оскільки це суперечить правам іншого спадкоємця - ОСОБА_3

На зазначених підставах не може бути визнано за позивачкою право власності на ? частку вказаного майна в спільній сумісній власності подружжя.

Посилання на ст. 376 ЦК України, ст.. 60 Сімейного кодексу України суд вважає безпідставними, оскільки вони не розповсюджуються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності.

Відповідно до ст. 1261, 1267 ЦК України, суд вважає можливим частково задовольнити вимоги позивача щодо визнання за нею права власності на ? частку в майні спадкодавця, що складається з жилого будинку „А", площею 38,1 кв.м., гаража „Ж", літньої кухні „Г", вбиральні И, воріт № 2, паркану № 1, душу „М", замощення І.II, водопроводу „О", розташованих з адресою вул.. Чубаря, 69 в м. Бердянську, що складає 7/40 часток домоволодіння (7/20:2) а також право власності на ? частку автомобілю ВАЗ 2106, держзнак Ж 1779 ЗН.

Керуючись ст. 10,15,59,60,61,208,215 ЦПК України, ст.1261, 1267 ЦК України, суд

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 7/40 часток домоволодіння, що розташоване за адресою вул.. Чубаря, 69 в м. Бердянську Запорізької області і складається з жилого будинку „А", площею 38,1 кв.м., гаража „Ж", літньої кухні „Г", вбиральні И, воріт № 2, паркану № 1, душу „М", замощення І.ІІ, водопроводу „О", а також право власності на ? частку автомобілю ВАЗ 2106, держзнак Ж 1779 ЗН, 1982 року випуску, двигун 6047091, кузов 0703455, що був зареєстрований до 25.12.06 року за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті останнього, що помер 01.09.06 року.

В іншій частині позову відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд.

Суддя О.М.Панченко