КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/27760/15 Головуючий у І інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши за відсутності учасників справи відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 червня 2016 року (повний текст складено 21 червня 2016 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення в частині, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

23 грудня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, в якому просив (з урахування уточнень) визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. в частині визнання договору №009-21058-050215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 05 лютого 2015 року, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3, нікчемним та застосування до нього наслідків нікчемності правочину (договору), яке оформлене наказом №813 від 16 вересня 2015 року (в тому числі додатків до нього), визнати протиправними дії відповідача щодо невключення відомостей про ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договору №008-21058-050215 від 05 лютого 2015 року на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3, зобов'язати відповідача включити до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомості про ОСОБА_3 за договором №008-21058-050215 від 05 лютого 2015 року, та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_3 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за вказаним договором, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 червня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. в частині визнання договору №009-21058-050215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 05 лютого 2015 року, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3, нікчемним та застосування до нього наслідків нікчемності правочину (договору), яке оформлене наказом №813 від 16 вересня 2015 року (в тому числі додатки до нього), зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_3, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором №008-21058-050215 від 05 лютого 2015 року на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неправильного застосування та порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, та прийняти нову постанову, якою відмовити в повному обсязі у задоволенні адміністративного позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що за результатами перевірки виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів банківського вкладу (депозиту), що були укладені між ПАТ «Дельта Банк» та фізичними особами - клієнтами банку після 16 січня 2015 року включно, за результатами роботи щодо перевірки за вкладними операціями було вирішено питання про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 05 лютого 2015 року №008-21058-050215, укладеного між АТ «Дельта Банк» та позивачем, згідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який було укладено в період дії постанови Національного банку України №692/БТ від 30 жовтня 2014 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», внаслідок чого 16 вересня 2015 року наказом тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» №813 «Щодо заходів, пов'язаних з наслідками виявлених нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» застосовано відповідні наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав та 23 вересня 2015 року АТ «Дельта Банк» направив позивачу відповідне повідомлення про нікчемність вказаного договору.

Позивачем до суду апеляційної інстанції подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просив апеляційну скаргу відхилити та залишити в силі рішення суду першої інстанції, зазначивши, що залучені на депозит кошти є пасивами банку, а не його активами, ці кошти не є майном банку та не впливають на його збитковість, застосування до договорів банківського вкладу (депозиту) норм ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є протиправним, ПАТ «Дельта Банк» не здійснював будь-яких платежів на ім'я позивача, не передавав позивачу будь-якого майна, а тому відповідач не має жодних законних підстав вважати нікчемним договір банківського вкладу (депозиту) позивача на підставі п.7 ч.3 ст.38 вказаного Закону. Також позивач зазначає, що постанова Національного банку України №692/БТ від 30 жовтня 2014 року становить банківську таємницю, стосується саме ПАТ «Дельта Банк» та відповідальність за її порушення мають нести відповідальні особи банку, а не вкладники.

Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення, в яких останній просить задовольнити апеляційну скаргу повністю та зазначає, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено право Уповноваженої особи Фонду формувати висновок про нікчемність правочинів та повідомлення про це сторони правочину, правочин за участю позивача є нікчемним, тому відповідачем правомірно не включено ОСОБА_3 до переліку вкладників, а Фондом гарантування правомірно не включено позивача до загального реєстру вкладників.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року зупинено провадження у справі до винесення Конституційним Судом України рішення за наслідками розгляду подання Верховного Суду України від 08 липня 2015 року щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням ст.6, ч.1 ст.8, ч.4 ст.13, ст.ст.21, 22, ч.ч.1, 4, 5 ст.41 Конституції України.

23 січня 2018 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду клопотання позивача про поновлення провадження у справі задоволено, провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 06 лютого 2018 року о 10 год. 10 хв.

Учасники справи про дату, час і місце слухання справи в розумінні вимог КАС України повідомлені належним чином, до суду апеляційної інстанції не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в своїх поясненнях, наданих до суду апеляційної інстанції 23 січня 2018 року, просив розглядати справу у відсутність представника Фонду.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, враховуючи, що справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, тому у відповідності до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 4 наведеної статті передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 05 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» (банк) та ОСОБА_3 (вкладник) укладено договір №009-21058-050215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, за умовами якого сума вкладу складає 8000,00 доларів США, вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в п.1.6 цього договору, та по 06 травня 2015 року включно, процентна ставка на суму вкладу становить 5,5% річних (п.п.1.2-1.4 договору).

Відповідно до п.п.1.6, 1.8 договору банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2. Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору. У разі, якщо в день укладення сторонами цього договору, вкладник не здійснить перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений.

Згідно додаткової угоди №1 від 05 лютого 2015 року до договору №009-21058-050215 від 05 лютого 2015 року сторони домовились викласти п.1.8 ст.1 договору в наступній редакції: « 1.8. Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п.5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладення сторонами цього договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений.».

Наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, №1 від 05 лютого 2015 року підтверджується факт перерахування на рахунок позивача в банку НОМЕР_2 грошових коштів у розмірі 8000,00 доларів США. Згідно даного платіжного доручення платником є ОСОБА_5, бенефіціаром (отримувачем) - ОСОБА_3, банком платника та бенефіціара (отримувача) є АТ «Дельта Банк», призначення платежу - переказ коштів на депозитний рахунок згідно депозитного договору №009-21058-050215 від 05 лютого 2015 року та додаткової угоди №1 від 05 лютого 2015 року.

Також між ПАТ «Дельта Банк» (банк) та ОСОБА_3 (клієнт) укладено договір від 05 лютого 2015 року №008-21058-050215 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, за умовами якого банк, відповідно до наданого клієнтом пакету документів, а також згідно з вимогами банку та чинного законодавства України, відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_3 у доларах США, оформлює за ініціативою клієнта та надає в його користування електронний платіжний засіб платіжної системи Visa International та/або MasterCard, а також ПІН-код до картки.

17 лютого 2015 року позивач звернувся до АТ «Дельта Банк» з заявою, в якій просив розірвати достроково договір банківського вкладу №009-21058-050215 від 05 лютого 2015 року на суму 8000,00 доларів США, у зв'язку з переоформленням на інший строк.

Відповідно до заяви позивача про закриття рахунку фізичної особи від 17 лютого 2015 року ОСОБА_3 просив закрити вкладний (депозитний)/поточний рахунок НОМЕР_2, відкритий у доларах США, згідно договору №009-21058-050215 від 05 лютого 2015 року, а залишок коштів (8000,00 доларів США) перерахувати на рахунок НОМЕР_3, відкритий в ПАТ «Дельта Банк».

Перерахування коштів за вказаною заявою відбулось 24 лютого 2015 року, що підтверджується випискою по особовим рахункам з 01 грудня 2014 року по 03 березня 2015 року.

В подальшому, згідно виписки по особовим рахункам з 24 лютого 2015 року по 30 жовтня 2015 року, позивач перерахував кошти в сумі 5600,00 доларів США на рахунок ОСОБА_4

Відповідно до виписки за операціями по картковому рахунку з 02 березня 2015 року по 04 березня 2015 року баланс по рахунку позивача НОМЕР_3 на кінець періоду становив 2400,08 доларів США.

24 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» (банк) та ОСОБА_3 (вкладник) укладено договір №014-21061-240215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США, за умовами якого сума вкладу складає 3201,00 доларів США, вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в п.1.6 цього договору, та по 10 березня 2015 року включно, процентна ставка на суму вкладу становить 5,5% річних (п.п.1.2-1.4 договору). Відповідно до п.п.1.6, 1.8 договору банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_4. Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору. У разі, якщо в день укладення сторонами цього договору, вкладник не здійснить перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений.

Згідно додаткової угоди №1 від 24 лютого 2015 року до договору №014-21061-240215 від 24 лютого 2015 року сторони домовились викласти п.1.8 ст.1 договору в наступній редакції: « 1.8. Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п.5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладення сторонами цього договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений.».

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності №1 від 24 лютого 2015 року на рахунок позивача в банку НОМЕР_4 перераховано грошові кошти у розмірі 3201,00 доларів США. Згідно даного платіжного доручення платником є ОСОБА_5, бенефіціаром (отримувачем) - ОСОБА_3, банком платника та бенефіціара (отримувача) є АТ «Дельта Банк», призначення платежу - переказ коштів на депозитний рахунок згідно депозитного договору №014-21061-240215 від 24 лютого 2015 року та додаткової угоди №1 від 24 лютого 2015 року.

02 березня 2015 року постановою Правління Національного банку України №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» та з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 від 08 квітня 2015 року та №147 від 03 серпня 2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації запроваджено по 02 жовтня 2015 року включно.

Згідно протоколу від 15 вересня 2015 року засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» №408 від 29 травня 2015 року, комісія вирішила затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», перелік яких наведено в додатку №1 до протоколу, зокрема, договір №009-21058-050215, укладений з ОСОБА_3 (№3400 переліку). Також запропоновано Уповноваженій особі видати відповідний наказ щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на вкладні рахунки були перераховані іншими фізичними особами, та які є нікчемними згідно п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та щодо застосування наслідків такої нікчемності.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. від 16 вересня 2015 року №813 застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та перелік яких наведено в додатку №1 до цього наказу, зокрема, договір №009-21058-050215, укладений з ОСОБА_3 (№3400 переліку).

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. від 22 вересня 2015 року №836 внесено зміни до наказу від 16 вересня 2015 року №813, додано п.1.5, згідно з яким не застосовувати наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та перелік яких наведено в додатку №5 до цього наказу, зокрема, договір №009-21058-050215, укладений з ОСОБА_3 (№1347 переліку), та п.1.5.1, відповідно до якого анулювати проводки по поверненню коштів з депозитних рахунків, відкритих відповідно до договорів, або з поточних рахунків, на які відповідно до умов договорів були перераховані кошти після закінчення строку дії договорів або дострокового їх розірвання, на рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів, відкриті відповідно до умов договорів, перелік яких наведено у додатку №5 до цього наказу, зокрема, договір №009-21058-050215, укладений з ОСОБА_3 (№1347 переліку), згідно реєстру операцій, наведеному у додатку №6 до цього наказу, зокрема, перерахування коштів у сумі 2400,08 доларів США з рахунку позивача на рахунок ОСОБА_3 (№683 в переліку).

02 жовтня 2015 року постановою Правління Національного банку України №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно. Призначено Уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-51, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» від 05 жовтня 2015 року обмежено на час ліквідації АТ «Дельта Банк» операції щодо виплати коштів вкладникам за рахунками, перелік яких визначений у додатку №1 до цього наказу, зокрема, по рахунку ОСОБА_3 НОМЕР_5 (№ рядку у файлі «D» 1500367), на підставі протоколу засідання комісії з перевірки вкладів фізичних осіб від 22 вересня 2015 року.

Відповідно до заяви на видачу готівки №9 від 09 жовтня 2015 року позивачу виплачено відшкодування коштів за вкладами у розмірі 86033,79 грн.

На неодноразові письмові звернення позивача щодо пояснення причин невідшкодування Фондом залишку на його поточному рахунку в сумі 64482,26 грн. та виплати йому вказаної суми за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, листами від 16 жовтня 2015 року №05-3108631, від 22 жовтня 2015 року №05-3130917, від 29 жовтня 2015 року №05-3145505 позивачу повідомлялось, що його, як вкладника, було включено до переліку вкладників, які мають право на отримання коштів в межах гарантованої суми за вкладами, при цьому кошти, що перевищують гарантовану суму, є кредиторськими вимогами до банку та можуть пред'являтись в межах ліквідаційної процедури та підлягають задоволенню в межах черговості, визначеній ст.52 Закону.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що доводи Уповноваженої особи про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) №009-21058-050215 не знайшли свого підтвердження під час вирішення справи, тому рішення Уповноваженої особи про застосування наслідків нікчемності до договорів банківських вкладів (депозитів), в тому числі і до договору банківського вкладу (депозиту) №009-21058-050215 від 05 лютого 2015 року та застосування наслідків нікчемності правочину, яке оформлено наказом від 16 вересня 2015 року №813, є безпідставним та підлягає скасуванню в цій частині, у зв'язку з чим необхідно зобов'язати відповідача подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_3, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором №008-21058-050215 від 05 лютого 2015 року.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), який визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку (ч.1 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що була чинною на час винесення оскаржуваного наказу) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 2 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно ч.4 ст.26 зазначеного Закону (в редакції, що була чинною на час прийняття постанови про відкликання банківської ліцензії) Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200000,00 грн., за винятком вичерпного переліку підстав, передбачених ч.4 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В силу вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

Пунктами 3, 4 р.3 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), встановлено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Відповідно до п.6 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Таким чином, протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку уповноважена особа Фонду формує та подає до Фонду, зокрема, повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.п.4-11 ч.4 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проте протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Частинами 2, 4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що була чинною на час введення тимчасової адміністрації) встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 цієї статті.

Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Згідно ч.3 ст.38 вказаного Закону (в редакції, що була чинною на час на час введення тимчасової адміністрації) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

В силу вимог ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визнання нікчемним договору банківського вкладу, укладеного позивачем з ПАТ «Дельта банк», визначено п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Умовою застосування п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» при встановленні нікчемності правочину є мета надання окремим кредиторам переваг, прямо не встановлених для них законодавством. Однак, одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200000,00 грн. прямо встановлено законодавством України, а тому посилання на п.7 ч.3 ст.38 вказаного Закону не є належною підставою для визнання правочину, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта банк», нікчемним. Крім того, позивач є вкладником, а не кредитором банку в розумінні вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Колегія суддів зазначає, що постановою правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта банк» до категорії проблемних» встановлено обмеження в діяльності банку, що була наявна на момент укладання договору №009-21058-050215 від 05 лютого 2015 року банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, проте, зазначена постанова становить банківську таємницю, адресується посадовим особам банку, а не вкладникам, позивач не міг знати про її зміст та встановлені обмеження, а тому невиконання посадовими особами банку постанови Національного банку України, навіть якщо таке і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність відповідних правочинів та операцій. Негативні наслідки при невиконанні банком рішень Національного банку України щодо обмеження чи припинення операцій настають саме для такого банку, а не для його клієнтів (вкладників), а тому позивач не може нести відповідальність за дії (бездіяльність) фінансової установи та зазнавати на підставі цього негативних наслідків.

Пунктом 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта банк», затверджених рішенням Ради директорів АТ «Дельта банк» протоколом №14 від 20 березня 2013 року, передбачено, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається. Пунктом 1.8 договору №009-21058-050215 від 05 лютого 2015 року встановлено, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору.

Разом з тим, відповідно до укладеної між позивачем і ПАТ «Дельта банк» додаткової угоди №1 від 05 лютого 2015 року до договору №009-21058-050215 від 05 лютого 2015 року банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США сторони домовились викласти п.1.8 ст.1 договору в редакції, згідно якої зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору. Виключно до цілей цього договору сторони домовились, що умови п.5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються.

Таким чином, вказаною додатковою угодою знято обмеження щодо надходження коштів на рахунок позивача шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента.

Зазначене також узгоджується з положеннями Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), у відповідності до п.10.12 якої кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.

У відповідності до ч.1 ст.1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Копією платіжного доручення №1 від 05 лютого 2015 року підтверджується факт перерахування на рахунок позивача в банку НОМЕР_2 грошових коштів у розмірі 8000,00 доларів США від ОСОБА_5 з рахунку в АТ «Дельта банк».

В той же час, ОСОБА_3, яким перераховано кошти на рахунок позивача, має право вільно розпоряджатися коштами, які є його власністю. Відповідачем не надано доказів, що такі дії щодо перерахунку коштів з банківського рахунку фізичної особи на рахунок позивача суперечать законодавству або укладеним договорам, враховуючи положення ч.1 ст.1062 ЦК України, п.10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, та внесені до договору №009-21058-050215 від 05 лютого 2015 року банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США зміни згідно додаткової угоди №1 від 05 лютого 2015 року.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на концепцію, яка вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

В розумінні ст.177 ЦК України грошові кошти позивача є об'єктом його майнових прав, а тому ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та ст.41 Конституції України є непорушними до тих пір, поки не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом. Натомість, відповідачем всупереч ч.2 ст.77 КАС України не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивача на кошти, що розміщені на банківському рахунку.

Посилання апелянта, що кредитором, який отримує відповідні переваги, міг стати не позивач, а особа, що перераховувала кошти на вкладний (депозитний) рахунок позивача, яка за допомогою здійснення платежів на користь позивача та подальшого отримання позивачем відшкодування за рахунок гарантованої суми могла отримати суму більшу, ніж гарантована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідачем вчинені дії щодо визнання нікчемним та застосування відповідних наслідків відносно укладеного банком договору з ОСОБА_3, натомість, жодних переваг (пільг) для останньої не встановлено.

Доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ч.4 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для відмови у відшкодуванні коштів по рахунку ОСОБА_3 відповідачем надано не було, а судом не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявності підстав, передбачених ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для визнання нікчемним договору №009-21058-050215 від 05 лютого 2015 року банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта банк», висновок про нікчемність укладеного з позивачем правочину є таким, що ґрунтується на припущеннях та ймовірності, а отже є необґрунтованим і безпідставним, не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень ч.3 ст.228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом, натомість відповідного судового рішення про визнання недійсним договору №009-21058-050215 від 05 лютого 2015 року банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, а також додаткової угоди до нього №1 від 05 лютого 2015 року та застосування правових наслідків недійсності матеріали справи не містять, що свідчить про наявність порушення з боку відповідача майнових прав ОСОБА_3, на захист яких подано даний позов.

Твердження апелянта, що згідно оспорюваного наказу відповідача застосовано лише наслідки нікчемності та договір, укладений позивачем з ПАТ «Дельта Банк», є нікчемним в силу Закону, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки уповноважена особа Фонду має право застосувати наслідки нікчемності правочинів лише за умови визнання правочинів нікчемними з підстав, визначених ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, відповідне рішення уповноваженої особи має бути належним чином оформлено у вигляді наказу (розпорядження тощо) та мотивовано щодо наявності підстав, визначених законодавством, щодо нікчемності відповідних правочинів.

Доводи апелянта щодо неоскарження позивачем повідомлення про нікчемність правочину, його чинність та, як наслідок, виключення можливості зобов'язати відповідача включити позивача до переліку вкладників є необґрунтованими, оскільки позивач стверджує, що не отримував жодного повідомлення про визнання нікчемним договору №009-21058-050215 від 05 лютого 2015 року банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, та зворотного відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, не доведено, а з матеріалів справи не вбачається. Крім того, таке повідомлення не є актом індивідуальної дії, яке підлягає оскарженню в судовому порядку, натомість, наказ відповідача щодо визнання договору нікчемним та застосування наслідків нікчемності, а також відповідні дії відповідача тягнуть правові наслідки для позивача та можуть бути оскаржені (оспорені) в судовому порядку.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. №813 від 16 вересня 2015 року (з додатками) в частині визнання договору від 05 лютого 2015 року №009-21058-050215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США нікчемним та застосування до нього наслідків нікчемності правочину (договору) та для зобов'язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_3, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором №008-21058-050215 від 05 лютого 2015 року на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, враховуючи, що відповідні кошти обліковуються на рахунку НОМЕР_3, відкритому за умовами цього договору.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.94 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення постанови суду першої інстанції) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, іншого порядку присудження здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат, ніж за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, процесуальним законодавством не передбачено.

Згідно п.17 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.16 наведеного Закону позови, подані проти працівників Фонду, вважаються позовами, поданими проти Фонду.

За таких обставин, уповноважена особа Фонду являється суб'єктом, який виконує дії з забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку на основі законодавства та/або на виконання делегованих Фондом повноважень, що відповідає визначенню суб'єкта владних повноважень, наведеному у КАС України.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, присудив з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_3 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 730,70 грн.

В той же час, згідно роз'яснення Державної казначейської служби України від 29 вересня 2016 року №8-08/450-16374 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та отримувачем бюджетних коштів, що формуються згідно з Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 22 грудня 2011 року №1691, тому Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не отримує бюджетні асигнування.

При цьому, відсутність бюджетних асигнувань не свідчить про неможливість присудження здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат безпосередньо за рахунок Фонду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що присудження на користь позивача понесених ним витрат по сплаті судового збору у розмірі 730,70 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб матиме наслідком неможливість виконання судового рішення в цій частині з огляду на відсутність відповідних бюджетних асигнувань, а тому судові витрати, здійснені позивачем, в частині сплаченого судового збору у розмірі 730,70 грн. підлягають присудженню саме за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що постанова суду першої інстанції не оскаржувалась в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо невключення відомостей про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договору №008-21058-050215 від 05 лютого 2015 року, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якої у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, однак з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині розподілу судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зміни резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 червня 2016 року.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 червня 2016 року змінити, виклавши абзац 5 резолютивної частини постанови у наступній редакції:

« 5. Присудити на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 730,70 грн. (сімсот тридцять грн. 70 коп.) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21708016).».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 червня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 09 лютого 2018 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук