КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-8217/09 Головуючий у 1 інстанції Федорова Т.П.
Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів
при секретарі О.Г. Хрімлі,
Н.М. Літвіної,
О.Ф. Ситникова,
Л.В. Архіповій,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_6 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії, починаючи з 01.01.2008 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2009 року позовну заяву задоволено частково. Визнано дії Управління пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області щодо відмови провести ОСОБА_6 перерахунок та виплату пенсії неправомірними. Зобов’язано Управління пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області, починаючи з 22 травня виплатити 2008 року, провести перерахунок державної пенсії позивачу, визначити розмір та заборгованість, яка утворилася внаслідок неправильного обчислення.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь в апеляційному розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 віднесена до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с.13), є інвалідом 3 групи із встановленням причини, пов’язаної з впливом аварії на ЧАЕС.
Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам IІI групи - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (в редакції, яка була чинна з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року) .
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», якими змінено положення ст. 50 та частини четвертої ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до п. 5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
У зв’язку з чим статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 22.05.2008 року, передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам IІI групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Крім того, згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІІ групі інвалідності – 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (в редакції, яка була чинна з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року) та 6 мінімальних пенсій за віком ( починаючи з 22.05.2008 року). Положення зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1997 року № 523.
В порушення зазначених вище норм Закону відповідачем здійснювались виплати основної та додаткової пенсій, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції був зроблений вірний висновок, що при визначенні розміру пенсії застосуванню підлягають саме ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України.
Наявність такого права у позивача є визначальним моментом для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Безпідставними є посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що під час визначення розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії як інваліду ІII групи, захворювання якого пов'язано з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем у період дії наведених редакцій ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 22.05.2008 року, було порушено право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії - залишити без задоволення , постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2009 року - без змін .
Повний текст ухвали виготовлений 08 грудня 2009 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя: О.Г. Хрімлі
Судді: Н.М. Літвіна
О.Ф. Ситников