2-о/225/107/2018

225/728/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року                                                                                  м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:    

головуючого – судді  Андреєва В.В.,                                                   

за участю секретаря судового засідання Петрової С.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань  цивільну справу за  заявою  представника заявника – адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, заінтересована особа – Торецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального  управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту народження дитини, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року представник заявника – адвокат ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги, звернувся до суду з заявою, в якій ставить питання про встановлення факту народження дитини.

В  обґрунтування заявлених вимог вказує, що заявник по справі зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. 22.11.2017 року, знаходячись у м.Горлівка заявник народила сина ОСОБА_3, про що в пологовому будинку їй видали медичне свідоцтво про народження (дублікат) №24 від 01.02.2018 року. На той час у зареєстрованому шлюбі вона не перебувала. Оскільки на той час територія м. Горлівка вже була не підконтрольна Україні, вона отримала медичне свідоцтво про народження зразку, що використовується на тимчасово окупованій території. З цих підстав, представник заявника звернувся до Торецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального  управління юстиції у Донецькій області з метою оформлення державної реєстрації народження дитини заявника та отримання свідоцтва про народження встановленого зразка. Однак, йому було відмовлено в реєстрації народження та видачі свідоцтва про народження. При цьому, йому було роз’яснено право на звернення до суду з заявою про встановлення факту народження.

Вичерпавши всі можливі дії щодо реєстрації народження своєї дитини, змушена звернутися до суду з заявою про встановлення факту народження.

Представник заявника надав заяву про розгляд справи за його  відсутності, просив  задовольнити заявлені вимоги.

Представник заінтересованої особи – Торецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального  управління юстиції у Донецькій області надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.7 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Частиною 2 ст.315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч.1  ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Судом встановлено, що 22.11.2017 року, знаходячись у м.Горлівка заявник народила сина ОСОБА_3, про що в пологовому будинку їй видали медичне свідоцтво про народження (дублікат) №24 від 01.02.2018 року.

Враховуючи, що згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку про доведеність заявником факту народження дитини  ОСОБА_3 22.11.2017 року.

Відповідно до Постанови Верховної Ради  України від  17 березня 2015 року 

№ 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», територія м. Горлівка Донецької області, де народився ОСОБА_3 на даний час є тимчасово окупованою територією.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів від 7 листопада 2014 р. № 1085 із змінами та доповненнями м.Горлівка віднесено до населеного пункту, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження через окупацію території незаконними збройними формуваннями, тому всі документи, видані органами так званої «Донецької народної республіки» є недійсними та не створюють юридичних наслідків. Таким чином, отримання у цих органів документів про народження ОСОБА_3 не створює для заявника юридичних наслідків, а саме вона не зможе здійснити державну реєстрацію народження своєї дитини та отримати свідоцтво про народження встановленого зразка.

У зв’язку із неможливістю виконання повноважень відділами державної реєстрації актів цивільного стану Донецької та Луганської областей в районі проведення антитерористичної операції, їх повноваження здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за межами цих територій. Кожен громадянин України, який переселився з району проведення антитерористичної операції, має право звернутися до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану на його вибір для вирішення питань, що входять до їх компетенції.

При цьому, бланки суворої звітності, в тому числі документи про державну реєстрацію актів цивільного стану, які були видані на цих територіях після 01.12.2014 року не є документами територіальних органів Міністерства юстиції України.

Тому отримане в м.Горлівка медичне свідоцтво про народження ОСОБА_3 не створює для заявника юридичних наслідків.

В той же час, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави – члени ООН зобов’язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v.Turkey, 18.12.1996 §45) обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, але у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов’язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96).

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», встановлює обов’язковість прецедентів Європейського суду для національних судів України та впроваджує в українське судочинство практику європейських стандартів прав людини. Згідно ст. 17 цього Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У зв’язку з цим суд зазначає наступне.

Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст.144 СК України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Положеннями ч.1 ст.7 Закону України "Про громадянство України" передбачено, що особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Згідно ч. 2, 3, 4 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Оскільки отримане заявником медичне свідоцтво про народження є недійсним, то підставою для державної реєстрації народження дитини є виключно рішення суду про встановлення народження дитини в певний час.

При чому, згідно ч.3 ст. 317 ЦПК України передбачено, що у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

З огляду на викладене, суд вважає що дійсно для проведення державної реєстрації народження дитини є об'єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, якими є заявник та його дитина, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви  про встановлення факту народження дитини, бо законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати громадянину України ОСОБА_2 свідоцтво про народження її сина ОСОБА_3, виданого державним органом України.

Керуючись ст. ст.12,81,89,263, 315,317 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заявлені вимоги задовольнити повністю.

Встановити факт народження 22 листопада 2017 року у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Горлівка Донецької області, Україна дитини чоловічої статі – ОСОБА_3.

Записати матір’ю дитини ОСОБА_3, громадянку України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП3287408341, зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Записати батьком дитини ОСОБА_3, громадянина України ОСОБА_4. Запис про батька робити зі слів та заявою матері в порядку ст.135 СК України.

Рішення підлягає негайному виконанню.

  Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Суддя: