Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/14398/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Автокат",

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Грєхова О.А.)

від 24.07.2017,

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Кропивна Л.В., судді - Зубець Л.П., Пономаренко Є.Ю.)

від 29.11.2017,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Карі Україна",

до товариства з обмеженою відповідальністю "Автокат",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на сторні відповідача - Фізична особа - підприємець Курупка Володимир Єгорович,

про стягнення збитків в сумі 420 807,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року ТОВ "Карі Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення із ТОВ "Автокат" збитків в розмірі 420 807,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що заявлена до стягнення сума збитків виникла внаслідок втрати та пошкодження вантажу, наданого відповідачу для перевезення за умовами договору № 030614-АК від 03.06.2014 про надання транспортно-експедиційних послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 позов задоволено. Стягнуто із ТОВ "Автокат" на користь ТОВ "Карі Україна" відшкодування збитків в сумі 420 807,00 грн, 5 124,13 грн інфляційних втрат, 6 312,11 грн судового збору за подання позову та 7574,53 грн за подання касаційної скарги (справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017).

Рішення господарського суду ґрунтується на тому, що позивачем доведено наявність підстав для відшкодування вартості втраченого та пошкодженого вантажу під час виконання ТОВ "Автокат" перевезення за договором на надання транспортно-експедиційних послуг №030614-АК від 03.06.2014.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 скасовано частково в частині стягнення із відповідача 5 124,13 грн інфляційних втрат, оскільки такі вимоги позивач не заявляв. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

У грудні 2017 року ТОВ "Автокат" подало касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 в частині залишення рішення без змін і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Зокрема, неналежне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення ст.ст. 32-34, 43, 82, 84 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), ст. ст. 22, 244, 611, 623, 924 ЦК України, ст. ст. 216-218, 224, 225, 314 ГК України, ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

В частині відмови в стягненні інфляційних втрат в розмірі 5 124,13 грн постанова апеляційного суду не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Господарськими судами встановлено, що 03.06.2014 між ТОВ "Автокат" (експедитор) та ТОВ "Карі Україна" (замовник) укладено договір на надання транспортно-експедиційних послуг №030614-АК, за умовами якого експедитор зобов'язується організовувати за заявками доставку автомобільним транспортом ввірених йому замовником вантажів у пункти призначення та видачу вантажів уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується сплатити за здійснене перевезення встановлену провізну плату.

Відповідно до п. 4.3 договору №030614-АК від 03.06.2014 сторони погодили умови здійснення окремих перевезень за наслідками проведення електронних торгів на майданчику електронних торгів Cislink на сайті www.cislink.com. За результатами електронних торгів сторони визначають вартість перевезення у конкретному напрямку.

Відповідач став переможцем аукціону на перевезення 03.03.2016 вантажу "Взуття в коробках" в кількості 58 м3 за маршрутом "м. Кіровоград - м. Олександрія - м. Кременчук - с. Мартусівка". ТОВ "Автокат" погодився із умовами перевезення та запропонував позивачу як організатору аукціону кращу ціну - 6454,00 грн, що підтверджується заявкою на перевезення вантажу №К.3.3.2016 від 03.03.2016. Водієм перевізника був вказаний ОСОБА_2, марка автомобіля МАN, державний номер тягача НОМЕР_1.

Прийняття до перевезення вантажу сторонами було оформлено товарно-транспортною накладною №10004573 від 03.03.2016, у якій вказано 74 короби вантажу (взуття, зимові аксесуари) та також, що до вантажу додано накладну №UATT00112633 від 03.03.2016 на внутрішнє переміщення, передачу товарів, тари.

Враховуючи зазначене, запропонувавши на електронних торгах найкращу ціну для організації перевезення за розміщеною замовником заявкою на сайті www.cislink.com, та прийнявши до перевезення вантаж за визначеним у заявці маршрутом, між замовником та організатором перевезення виникли цивільно-правові відносини з організації перевезення автомобільним транспортом 03.03.2016 вантажу "Взуття в коробках" в кількості 58 м3 по маршруту "м. Кіровоград - м. Олександрія - м. Кременчук - с. Мартусівка".

При укладанні договору №030614-АК від 03.06.2014 сторони визначили обов'язки сторін таким чином.

У п. 3.1 договору №030614-АК від 03.06.2014 передбачили, що до обов'язків експедитора відноситься забезпечення перевезення вантажів у відповідності з чинним Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України у строки доставки вантажів, обумовлені у п. 1.5 договору, а також за маршрутами та в обсягах, вказаних у заявці замовника.

За умовами п. 3.9 договору №030614-АК від 03.06.2014 експедитор зобов'язаний здійснювати контроль за завантаженням та розвантаженням вантажу в кожний транспортний засіб, в тому числі, тягач, причіп (напівпричіп). У разі виявлення в процесі завантаження чи розвантаження будь-яких порушень, в тому числі, виявлених в порядку приймання вантажу згідно п. 3.8 вказаного договору, експедитор зобов'язаний зробити відповідні записи в товарно-транспортній накладній.

За фактом виявлення порушень, експедитор зобов'язаний у негайному порядку інформувати про це замовника по телефону, а також протягом одного робочого дня направити на адресу замовника докладний офіційний лист за даними фактами, підписаний уповноваженою особою експедитора та скріплений його печаткою: електронною поштою (у вигляді сканованого листа) чи по факсу з обов'язковим підтвердженням про отримання.

За своєю правовою природою договір №030614-АК від 03.06.2014 є договором транспортного експедирування у якому обов'язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер, що узгоджується зі змістом статті 929 ЦК України.

За приписами статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

Згідно з частинами 1-3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частиною третьої статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно з ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під час виконання перевезення 03.03.2016 вантажу "Взуття в коробках" в кількості 58 м3 по маршруту "м. Кіровоград - м. Олександрія - м. Кременчук - с. Мартусівка" при розвантажені вантажу було встановлено нестачу 28 коробів взуття та визначено їх індивідуальні штрих-коди, а також пошкодження 4 коробів, які були мокрими та розірваними, що підтверджується актом приймання ТМЦ по місцям №UATT00112633 від 04.03.2016, товарно-транспортною накладною №10004573 від 03.03.2016 (а.с. 57-60 т. 1). Акт та накладна скріплено печаткою позивача та підписано представниками вантажоодержувача і водія транспортного засобу, який здійснював перевезення (ОСОБА_2.).

Бориспільським відділом поліції ГУ Національної поліції в Київській області проводилась перевірка факту нестачі вантажу за зверненням ОСОБА_2 щодо можливих неправомірних дій з боку невстановленої особи (а.с. 41-53 т. 4).

Укладаючи договір №030614-АК від 03.06.2014 сторони визначили відповідальність сторін, розподілили ризики втрати вантажу.

Так, зокрема, п.3.13 договору №030614-АК від 03.06.2014 передбачено, що експедитор приймає на себе відповідальність за збереження вантажу під час перевезення.

За змістом пунктів 6.1-6.3 договору №030614-АК від 03.06.2014 ризик випадкової загибелі, втрати чи пошкодження вантажу несе експедитор з моменту передачі вантажу вантажовідправником експедитору до моменту передачі вантажу експедитором замовнику чи наведеному останнім вантажоодержувачу.

У випадку втрати або випадкової загибелі вантажу, експедитор зобов'язаний відшкодувати вартість втраченого вантажу з розрахунку його вартості у рахунку продавця. У випадку пошкодження вантажу експедитор зобов'язаний відшкодувати вартість відновлення вантажу до первинного стану.

Експедитор несе відповідальність за несхоронність одиниць вантажу, повне чи часткове пошкодження вантажу, а також за порушення його товарного виду незалежно від вини експедитора, якщо інше не передбачено договором, після прийняття його до перевезення чи видачі уповноваженому представнику вантажоодержувача (п. 7.2 договору №030614-АК від 03.06.2014).

Під несхоронністю вантажу розуміється його повна втрата чи нестача внаслідок розбійного нападу, крадіжки, угону тягача та/або причепу або інших подібних злочинів. Експедитор несене відповідальність за несхоронність вантажу у розмірі його вартості, вказаній у рахунку продавця, у випадку повної чи часткової втрати вантажу. Експедитор несене відповідальність за несхоронність вантажу у розмірі мінімальної роздрібної вартості втраченого товару, встановленої в магазинах м. Дніпропетровська на день виникнення події, в результаті якої вантажу завдано шкоди.

Під порушенням товарного вигляду сторони визначили порушення упаковки відповідного товару. Експедитор несе відповідальність за порушення товарного вигляду вантажу. У випадку якщо упаковка буде мокра і (або) рвана сплачує 20% від вартості відповідного товару, визначеної у відповідності до мінімальної роздрібної вартості товару в м. Дніпропетровськ (п. 7.3 договору №030614-АК від 03.06.2014).

Пунктом 7.10 договору №030614-АК від 03.06.2014 сторонами погоджено, що всі неустойки та суми відшкодування збитків по даному договору сплачуються на вимогу сторони, яка володіє правом на отримання неустойки або суми відшкодування збитків протягом 15 днів з моменту виставлення вищезгаданою стороною відповідної претензії та рахунку на сплату неустойки або на відшкодування збитків. При цьому, претензія має бути визнана іншою стороною у відповідності до розділу 8 даного договору.

Враховуючи факт нестачі вантажу та пошкодження його частини, 15.03.2016 позивач звернувся до відповідача із претензією №01-15/03-16 про відшкодування вартості нестачі товару на суму 420 807,00 грн із доданням двох рахунків-фактур № UAS4100108/1 від 10.03.2016 на суму 6 274,00 грн (псування коробок за п. 7.3 договору) та № UAS4100108 від 10.03.2016 на суму 414 533,00 грн (недостача за п. 7.2 договору), яку задовольнити відповідач відмовився.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Вина експедитора у порушенні договору транспортного експедирування презюмується та не підлягає доведенню замовником.

Для встановлення правомірності заявлених збитків господарськими судами встановлено, що вантаж, наданий для перевезення ТОВ "Автокат", належав ТОВ "Карі Україна" на праві власності та був придбаний останнім на підставі контракту № KR-UA/1202/22 укладеного 22.02.2012 із компанією Warome Limited (Гонконг) і ввезений на територію України на підставі вантажно-митних декларацій, копії яких є в матеріалах справи.

Судом першої інстанції витребувано у МВС України інформацію щодо власників транспортного засобу МАН д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричепа д.н.з. НОМЕР_2 та отримано відповідь від Головного сервісного центру МВС України з якої вбачається, що власником вказаного транспортного засобу та напівпричепа є фізична особа Курупка Володимир Єгорович. При цьому Верховний Суд зазначає, що відповідальність за вибір третіх осіб, залучених експедитором до виконання зобов'язань перед замовником несе експедитор (ст. 932 ЦК України та ст. 14 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору №030614-АК від 03.06.2014 в частині збереження вантажу. Відсутності своєї вини у цьому відповідач не довів, а тому є особою, зобов'язаною відшкодувати збитки за втрату належного позивачу майна у розмірі вартості товару.

Судами встановлено, що на відшкодування збитків, завданих внаслідок втрати 28 коробів вантажу та псування 4 коробок, позивачем було надано детальний розрахунок суми збитків (а.с. 132-144 т. 6).

Господарськими судами обґрунтовано прийнято до уваги, що вартість втраченого вантажу та розрахунок розміру збитків внаслідок псування упаковки визначено позивачем, виходячи з вартості товару (в цінах роздрібної реалізації) за накладною №UATT00112633 від 03.03.2016 на внутрішнє переміщення, передачу товарів, тари, на яку міститься посилання у товарно-транспортній накладній як на документ, який слідує разом з вантажем. Вказана обставина узгоджується із умовами пунктів 6.2, 7.2, 7.3 договору №030614-АК від 03.06.2014.

Аргументи відповідача у касаційній скарзі стосовно того, що зазначене перевезення здійснювалось не ТОВ "Автокат" з огляду на відсутність у заявці печатки та підпису заявника, було вмотивовано відхилено господарськими судами, з урахуванням п. 3.2 договору №030614-АК від 03.06.2014, яким передбачено, що експедитор зобов'язаний після отримання від замовника заявки в невідкладно електронною поштою або факсом підтвердити свою готовність до виконання заявки, або узгодити зміни до заявки, після чого передати замовнику підписану уповноваженою особою заявку, заповнивши зі свого боку необхідні поля, в тому числі номер автотранспортного засобу і прізвище, ім'я та по-батькові водія-експедитора. У випадку неможливості виконання заявки замовника в обумовлені строки невідкладно інформувати про це замовника. В останньому випадку строки узгоджуються додатково сторонами. У випадку відсутності інформації від експедитора заявка вважається прийнятою.

Заявка №К.3.3.2016 від 03.03.2016, скріплена печаткою ТОВ "Автокат", що за погодженими сторонами умовами договору свідчить про її прийняття.

Доводи скаржника, що він не уповноважував ОСОБА_2 на приймання вантажу до перевезення, оскільки в матеріалах справи відсутня довіреність на здійснення таких дій, були правомірно відхилені господарськими судами, адже вказана заявка погоджена відповідачем та саме ним обрано ОСОБА_2 для здійснення перевезення.

Організація перевезення ТОВ "Автокат" вантажу за заявкою №К.3.3.2016 від 03.03.2016 підтверджується тим, що відповідач направив позивачу рахунок на оплату послуг перевезення № 252 від 04.03.2016 на суму 6 454,00 грн, акт про надання послуг № 237 від 04.03.2016 та відповідну податкову накладну. Вартість послуг, яка вказана в акті та рахунку, відповідає зазначеній у заявці на перевезення вантажу. У відповіді №66/16 від 07.04.2016 на претензію відповідач не заперечував організації та здійснення перевезення ним вантажу за заявкою №К.3.3.2016 від 03.03.2016.

Заявлені позивачем вимоги щодо відшкодування 420 807,00 грн збитків є обґрунтованими, документально підтвердженими і тому підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і зводяться до неправильної оцінки зібраних у справі доказів, проте відповідно до вимог ст. 300 ГПК України Верховний Суд не вправі давати переоцінку наявним у справі доказам, і тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, а постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Автокат" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі за № 910/14398/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач