Справа № 278/1003/15-к

Провадження №1-кп/278/122/17

В И Р О К

іменем України

16 лютого 2018 року, Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді: Зубчук І.В.,

за участю секретарів судового засідання: Поліщук І.О., Безпалько В.В., Гуцало Н.С., Лабенської Л.І.,

прокурорів: Мельника А.О., Пелех-Красножон Л.М.,

обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4В,

захисників: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

потерпілих: ОСОБА_9, ОСОБА_10 їх представника ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі в залі суду кримінальне провадження, що внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 21 грудня 2014 року за № 12014060170001362 по обвинуваченню:

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,  громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, на утриманні має двоє малолітніх дітей, працюючого водієм в АТП м.Житомира, зареєстрованого та проживаючого за адресою: с.Тетерівка, вул Довженко, 2, Житомирського району, Житомирської області, 

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121, ч.2 ст.296 КК України, -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4,  уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, на утриманні має малолітнього сина, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_8, заміжньої, на утриманні має малолітнього сина, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9,  уродженки ІНФОРМАЦІЯ_10, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_11, заміжньої, на утриманні має малолітнього сина, працюючої вихователем у Житомирському дитячому будинку зареєстрованої та проживаючої за адресою: с. Тетерівка, вул. 40-річчя Перемоги, 16, Житомирського району, Житомирської області, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2014 року обвинувачені, а також ОСОБА_12 та ОСОБА_13 разом з дітьми перебували в громадському місці, в кафе «Шинок подалі від жінок» по вул.Шевченка, 61, в с.Тетерівка, Житомирського району, Житомирської області, де в обвинувачених виник конфлікт із потерпілими ОСОБА_10 і ОСОБА_9

У цей день та місці, о 19 год. 40 хв. ОСОБА_1, діючи безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства та оточуючих, проявляючи зухвалість, кулаком наніс один удар в обличчя ОСОБА_10, а потім повалив його на підлогу біля барної стійки та продовжив бити потерпілого кулаком в обличчя. У подальшому в приміщенні кафе розпочалася бійка, під час якої до злочинних дій ОСОБА_1 приєднались ОСОБА_4 та ОСОБА_3

ОСОБА_3 усвідомлюючи, що перебуває у громадському місці, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, яка проявилась у відкрито вираженому, очевидному зневажливому ставленні до громадського порядку, ігноруванні існуючих у суспільстві елементарних правил поведінки, моральності, добропристойності, застосовуючи фізичне насильство, схопила ОСОБА_9 за волосся, заподіявши їй фізичного болю, та потягнула потерпілу до підлоги. У подальшому ОСОБА_4 з хуліганських мотивів спільно із ОСОБА_3 продовжили наносити потерпілій ОСОБА_9 удари руками і ногами по обличчю, тулубу, кінцівкам, чим заподіяли їй легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров’я у вигляді синців, крововиливів та саден на обличчі, шиї, лівій верхній кінцівці і грудній клітці.

Одночасно з цим ОСОБА_2, приєднавшись до злочинних дій решти обвинувачених, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, умисно двічі вдарив ОСОБА_10 кулаком по обличчю та, схопивши останнього за тулуб, повалив потерпілого на підлогу. В цей момент ОСОБА_1 з метою навмисного нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, підбіг до ОСОБА_10, який лежав на підлозі та не чинив опору, і умисно, зі значною силою, двічі вдарив його ногою по обличчю, чим заподіяв ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, а саме: закритої тупої поєднаної черепно-мозкової та лицьової травми у вигляді синців, забійних ран обличчя, уламкових переломів кісток основи черепа та лицьового (переломи тіла та крилоподібних відростків основної кістки тіл та альвеолярних відростків верхньощелепних кісток із зміщенням уламків, уламковий перелом кісток носа, перелом вінцевого відростка нижньої щелепи справа) із наявністю крові в основній, решітчастій та обох гайморових пазухах.

Потерпілі звернулись із цивільними позовами: ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 5000 грн. моральної шкоди з кожної та розмір судових витрат у солідарному порядку (том 1 а.с.42-44); ОСОБА_10, з урахуванням зменшених та уточнених позовних вимог, про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 у розмірі 25000 грн., а з ОСОБА_1 – 150000 грн., а також стягнення з останніх у солідарному порядку витрат на правову допомогу у сумі 1999 грн. 58 коп. (том 1 а.с.45-54, том 3 а.с.15-22).

Обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 винуватість у скоєнні інкримінованого їм злочину не визнали, а ОСОБА_14 вину визнав частково лише у спричиненні ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, вказуючи на стан сильного душевного хвилювання та заперечував хуліганські дії.

За свідченнями ОСОБА_1, 20.12.2014 року він із дружиною, подружжям ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та їх дітьми святкували участь дітей у спортивних змаганнях у заздалегідь замовленому кафе «Шинок подалі від жінок» в с.Тетерівка. При цьому стверджував, що був тверезим, алкогольних напоїв не вживав. Після вечері діти підійшли до барної стійки аби купити морозива, однак їм нічого не продали і вони повернулися. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підійшли до бару з’ясувати причину цього, але повернулися через 10 хв. і вказували, що продавці їм нагрубили, поводили себе неадекватно, а тому обвинувачений пішов туди щоб «розібратися» і побачив як працівники закладу із потерпілими сидять за столом і розпивають спиртні напої. ОСОБА_10 і ОСОБА_9 у грубій формі робили обвинуваченому зауваження, адже його діти заважали їм відпочивати. Між ними почалась словесна суперечка, в ході якої ОСОБА_1 перший «штовхнув» ОСОБА_10 у потилицю, після чого до нього підбігла ОСОБА_9 і декілька разів вдарила обвинуваченого в обличчя кулаком, зламавши йому ніс. Під час сутички ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вийшли з приміщення кафе та вивели звідти дітей. Сварка переросла у масову бійку, під час якої обвинувачений відчув удар стільцем по голові. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 хотіли припинити бійку, однак ОСОБА_9 не впускала їх всередину кафе. Обвинувачений вказував, що намагався врегулювати конфлікт із ОСОБА_10 та поговорити із ним, але помітив як біля входу в кафе ОСОБА_9 тягне ОСОБА_3 за волосся, повалила її на підлогу, сіла зверху та почала бити, а ОСОБА_3 просила обвинуваченого про допомогу, тому він пішов їх розбороняти. Однак ОСОБА_10 завадив йому це зробити, бив обвинуваченого по спині та голові. Тоді ОСОБА_14 повалив ОСОБА_10 на підлогу, де наносив йому удари кулаком в обличчя, але при цьому твердив, що не розумів своїх дій, адже перебував у шоковому стані. В цей час до кафе зайшов ОСОБА_2 щоб допомогти дружині. Подальші події обвинувачений практично не пам’ятає з причин отримання ним травм та не бачив чи наносили інші обвинувачені удари потерпілим, але визнав, що бачив як ОСОБА_2 штовхав ОСОБА_10 щоб підійти до дружини. Після цих подій обвинувачений одразу поїхав до лікарні. У суді попросив вибачення за нанесення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, вказав на надання останньому грошових коштів у якості відшкодування завданих злочином збитків.

Захисник ОСОБА_1, з огляду на відсутність в останнього мотиву для грубого порушення громадського порядку з причин явної неповаги до суспільства, вважав, що в діях обвинуваченого немає складу злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України. Стверджував, що ОСОБА_1 наносив потерпілому ОСОБА_10 удари у стані сильного душевного хвилювання та не мав спрямованості умислу на завдання потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що виключає у його діях склад злочину за ч.1 ст.121 КК України. Зауважив, що обвинувачений частково відшкодував потерпілому завдані збитки та вибачився перед ним.

Свідок ОСОБА_15 (дружина обвинуваченого) надала аналогічні пояснення з приводу бійки у кафе «Шинок подалі від жінок» в с.Тетерівка, під час якої ОСОБА_9 сиділа зверху на ОСОБА_3, а остання кликала на допомогу. Додала, що пропонувала надати ОСОБА_10 матеріальну допомогу на відшкодування завданих її чоловіком збитків, однак названа потерпілим сума була завеликою і вона не мала змоги йому заплатити.

Разом з тим обвинувачений ОСОБА_2 дещо по-іншому розповідав про обставини, що мали місце 20.12.2014 року в кафе «Шинок подалі від жінок» у с.Тетерівка, де відпочивав він із дружиною та подружжям ОСОБА_1 і ОСОБА_4. Коли їм принесли замовлення, обвинувачений пішов до барної стійки аби з’ясувати кількість порцій і побачив як працівники закладу розпивали спиртні напої та повернувся до своєї компанії. Вказав, що після того як дітям відмовили продавати морозиво, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пішли з’ясувати причину цього, а повернувшись повідомили про неадекватну компанію працівників кафе, які вживали спиртні напої. Після цього з-за столу встав ОСОБА_1 і пішов у напрямок барної стійки та деякий час його не було. Згодом до них підбігли діти і сказали, що біля бару розпочалася бійка. Підійшовши туди, обвинувачений побачив як на ОСОБА_3 сиділа ОСОБА_9 та била її. Він хотів захистити дружину, але йому не давав пройти ОСОБА_10, який став попереду обвинуваченого і бив по спині, а тому він умисно вдарив потерпілого рукою у спину та, взявши за одяг, відкинув від себе, вдаривши кулаком в обличчя. Коли бійка закінчилася ОСОБА_2 підійшов до кухаря кафе, взяв її за одяг та дорікнув про неналежне виконання її роботи. Обвинувачений стверджував, що не бачив чи інші обвинувачені наносили удари потерпілим. ОСОБА_2 не вважає, що під час бійки у громадському місці, він вчиняв хуліганські дії, оскільки лише захищав свою дружину.

Захисник ОСОБА_2 зазначив про суперечливість доводів сторони обвинувачення щодо винуватості його підзахисного, що, на його думку, є підставою для ухвалення виправдувального вироку відносно ОСОБА_2 Звернув увагу суду на той факт, що під час сутички, що розглядається, обвинувачений ОСОБА_2 лише намагався захистити дружину від протиправних дій потерпілої ОСОБА_9, а тому така поведінка обвинуваченого не може кваліфікуватися як вчинення хуліганства.

За показаннями обвинуваченої ОСОБА_3, які також різняться у деталях, 20.12.2014 року вона разом з чоловіком, іншими обвинуваченими та дітьми відпочивали у кафе «Шинок подалі від жінок» в с.Тетерівка. Коли працівники закладу відмовили дітям продати морозиво та бутерброди, вона разом з ОСОБА_4 і ОСОБА_12 пішли до барної стійки, де побачила як за столом сиділи продавці та вживали алкогольні напої. В цей час, за свідчення обвинуваченої, до них підійшла нетвереза ОСОБА_9, яка почала кричати, що діти заважають їй відпочивати, дорікала тим, що обвинувачена не вміє виховувати дітей. До зауважень приєднався ОСОБА_10 Вони деякий час сперечалися, а потім, аби не ускладнювати конфлікту ситуацію, повернулися до своєї компанії. Після цього ОСОБА_1 встав з-за столу і кудись пішов, а згодом діти повідомили, що його б’ють біля барної стійки. Коли вона з ОСОБА_4 намагались підійти, їх не пускала ОСОБА_9 та кухар кафе. Коли обвинувачена все ж зайшла всередину, вона побачила як ОСОБА_9 била ОСОБА_1 і почала відтягувати потерпілу за одяг, але твердила, що не била її. ОСОБА_9 схопила обвинувачену за волосся, повалила її на підлогу, сіла зверху і била по тулубу та голові. Згодом їх розборонили, ОСОБА_2 допоміг обвинуваченій підвестися і вона вийшла звідти. Зауважила, що за фактом нанесення потерпілою їй тілесних ушкоджень, за її заявою відкрили кримінальне провадження.

ОСОБА_4 надала аналогічні пояснення. Додала, що увійшовши до приміщення кафе, вона побачила «штовханину» між чоловіками, у тому числі між потерпілим та ОСОБА_1 В цей час вона взяла стілець, яким вдарила по столу, щоб привернути увагу і таким чином припинити бійку. Бачила як ОСОБА_3 за одяг відтягнула ОСОБА_9 від чоловіків, а потерпіла штовхнула ОСОБА_3 на підлогу, сіла зверху і почала бити. Тому вона, аби захистити подругу, потягнула ОСОБА_9 за одяг, однак твердила, що не наносили їй ударів. Після бійки усі обвинувачені пішли додому.

Захисники обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вказували про відсутність доказів на підтвердження винуватості останніх у пред’явленому обвинуваченні, а тому просили виправдати обвинувачених, а цивільний позов потерпілих залишити без розгляду. Звернули увагу на неправомірну поведінку потерпілої ОСОБА_9, яка спровокувала конфлікт і має бути врахована при призначенні покарання.

ОСОБА_13 (чоловік ОСОБА_4В.) підтвердив, що 20.12.2014 року він разом з обвинуваченими та дітьми відпочивали у кафе «Шинок подалі від жінок» в с.Тетерівка, але він не брав участі у масовій бійці, яка розпочалась на вулиці і продовжувалась біля барної стійки. Пояснив, що лише розбороняв бійку ОСОБА_1 і ОСОБА_10, а також захищав ОСОБА_3 від ударів ОСОБА_9 Категорично твердив, що не наносив ударів будь-кому з присутніх у кафе, а лише намагався припинити сутичку.

Детальний аналіз показань обвинувачених та свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12 свідчить про їх неузгодженість між собою та наявність розбіжностей. Так, пояснення обвинувачених різняться щодо місця початку бійки, послідовності ударів та розташування учасників конфлікту. Нелогічними на думку суду є і показання ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 просила саме його про допомогу під час нібито нападу на неї ОСОБА_9, оскільки у кафе був присутній чоловік ОСОБА_3 – ОСОБА_2 Взаємовиключними є показання ОСОБА_1 і ОСОБА_2, адже останній вказував, що ОСОБА_10 перешкоджав йому увійти до кафе, коли почалася бійка, а ОСОБА_1 твердив що в цей час між ним і ОСОБА_10 відбулася сутичка, а вхід до кафе перекривала саме ОСОБА_9 Логічно неможливим є одночасне перебування потерпілого ОСОБА_10 з ОСОБА_1 всередині кафе та в цей же час перешкоджання потерпілого проникненню у приміщення ОСОБА_2 ОСОБА_16 показання, на переконання суду, є позицією захисту обвинувачених та їх намагання уникнути відповідальності за скоєне.

Крім цього показання обвинувачених та доводи їх захисників спростовуються дослідженим судом відеозаписом із камер спостереження в кафе «Шинок подалі жінок» від 20.12.2014 року. Так, з відеозапису вбачається як 20.12.2014 року о 19 годині до барної стійки підійшли ОСОБА_12, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які намагалися з’ясувати причину, з якої їх дітям не продали морозиво. В цей час потерпіла ОСОБА_9 розпочала словесну суперечку із обвинуваченими, вживала нецензурну лайку, однак до обвинувачених не підходила, як твердила у суді ОСОБА_3 Під час сварки саме ОСОБА_3 неодноразово підходила до столу потерпілої, а потім показувала їй непристойні жести, після чого обвинувачені та ОСОБА_12 вийшли. У подальшому відеозапис зафіксував як до бару зайшов ОСОБА_1, почав сварку із ОСОБА_9, а коли ОСОБА_10 зробив обвинуваченому зауваження, він підійшов до потерпілого та наніс йому удар рукою у потилицю. В цей час до ОСОБА_1 підбігла потерпіла, відтягнула його за одяг та намагалася вдарити рукою по обличчю, після чого між присутніми чоловіками почалась «штовханина» і сутичка перемістилася на вулицю. Коли всі зайшли всередину із відео запису видно як ОСОБА_1 спочатку штовхнув потерпілого на підлогу, вдарив ногою по тулубу, а коли ОСОБА_10 підвівся на ноги ОСОБА_1 знову збив його з ніг, відтягнув до бару, де продовжував наносити потерпілому удари. Із відеозапису також вбачається як ОСОБА_2 двічі вдарив потерпілого ОСОБА_10 кулаком в обличчя. В цей час ОСОБА_3, схопивши ОСОБА_9 за волосся, потягнула її до низу, де разом з ОСОБА_4В били потерпілу руками по голові. У подальшому ОСОБА_2, підійшовши до ОСОБА_16, бив її головою об барну стійку, а ОСОБА_1 в цей час ногами наносив удари по голові і тулубу потерпілому, який лежав на підлозі біля бару та не чинив опору. Після того як хтось вигукнув «Викликайте швидку» усі обвинувачені залишили місце події (том 4 а.с.36-40).

Таким чином наданий суду відеозапис із камер спостереження доводить, що обвинувачені 20.12.2014 року групою осіб, усвідомлюючи, що вони перебувають у громадському місці, а саме в кафе «Шинок подалі від жінок», у присутності значної кількості людей, зневажаючи загально прийнятими в суспільстві правилам поведінки, грубо порушували громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, а саме, використовуючи формальний малозначущий привід для вчинення у подальшому хуліганських дій, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наносили тілесні ушкодження ОСОБА_10, а ОСОБА_4 з ОСОБА_3 – потерпілій ОСОБА_9 Даний відеозапис також доводить умисне, із значною силою прикладання нанесення ОСОБА_1 ударів ОСОБА_10

Необґрунтованими є доводи захисту про необхідність визнання неналежним та недопустимим доказом відеозапису із камер спостереження в кафе, як такий, що не був відкритий стороні захисту під час досудового розслідування з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.290 КК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування. Ч.4 ст.290 КК України встановлено, що надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів. Разом з тим наданий стороною захисту протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування не містить даних про заборону чи перешкоджання з боку органу досудового розслідування реалізувати захиснику законодавчо встановлену можливість зробити копію з диску або здійснити відображення його змісту. На думку суду той факт, що сторона захисту не реалізувала своє право на відтворення згаданого відеозапису чи не заявляла клопотань про його копіювання з метою подальшого відтворення, не є беззаперечною підставою для визнання доказу недопустимим.

Разом з тим потерпілі та свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 надавали логічні, послідовні показання про події, що мали місце 20.12.2014 року, які відповідають висунутому обвинуваченню.

Так, за поясненнями потерпілого ОСОБА_10 20.12.2014 року він з дружиною ОСОБА_9, а також з ОСОБА_16 і ОСОБА_17 відпочивали в с. Тетерівка в кафе «Шинок подалі від жінок». Близько 19-ої год. коли він підкидав дрова, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з дітьми підійшли до бару і про щось розмовляли із потерпілою, сперечалися із нею деякий час та пішли. Через 5 хв. зайшов ОСОБА_1 та почав кричати на ОСОБА_9, ображав її нецензурними словами, на що потерпілий зробив йому зауваження. Тоді ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_10 та вдарив його по голові, від чого потерпілий присів на коліно. Піднявшись, ОСОБА_1 знову вдарив потерпілого кулаком в обличчя. В цей час ОСОБА_10 почув крик дружини, підбіг до неї та когось взяв за одяг (кого не пам’ятає), а ОСОБА_1 відтягнув його та знову вдарив в обличчя. Після цього ОСОБА_2 штовхнув потерпілого, двічі вдарив його рукою в обличчя, а потім повалив на підлогу. Коли обвинувачений знаходився у лежачому положенні та не мав змоги оборонятися, ОСОБА_1 умисно, із знаною силою наніс йому удар ногою в голову. Після цього потерпілий відчув ще один сильний удар в голову і знепритомнів, а отямився лише в лікарні. Погодився, що прийняв від ОСОБА_1 матеріальну допомогу на лікування у сумі 2585 грн. 52 коп., однак вказав, що переказ коштів від обвинуваченого на суму 1426 грн. 96 коп. він так і не отримав.

Згідно із протоколами пред’явлення осіб для впізнання за фотознімками від 05.02.2015 року потерпілий впізнав усіх обвинувачених, які 20.12.2014 року у кафе «Шинок подалі від жінок» вчиняли хуліганські дії. Вказав на ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які безпричинно наносили удари його дружині ОСОБА_9; на ОСОБА_2, який бив його по голові, що стало причиною падіння, а також показав на ОСОБА_1, як на особу, котра наносила потерпілому удари кулаком і ногами в обличчя, зокрема, коли потерпілий лежав на підлозі (том 4 а.с.65-77).

Під час слідчого експерименту від 19.02.2015 року потерпілий за допомогою статиста показав яким чином ОСОБА_1 вперше наніс йому удар по голові біля грубки. Вказав на місце біля їх столику, де на підлозі ОСОБА_9 наносили удари ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Показав місце на підлозі, куди він впав після ударів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 і де останній двічі вдарив потерпілого ногою по голові (том 4 а.с.110-118).

Відповідно до висновку експерта №302 від 16 лютого 2015 року у ОСОБА_10 виявлені тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, а саме: закрита тупа поєднана черепно-мозкова та лицева травма у вигляді: синців, забійних ран на обличчі, уламкових переломів кісток основи черепа та лицевого (переломи тіла та крилоподібних відростків основної кістки тіл та альвеолярних відростків верхньо-щелепних кісток із зміщенням уламків, уламковий перелом кісток носа, перелом вінцевого відростка нижньої щелепи справа) із наявністю крові в основній, решітчастій та обох гайморових пазухах. Вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_10 утворилися від дії тупих твердих предметів, неодноразових ударів ногами у взутті по голові, не могли виникнути при падінні на поверхні, на що вказують локалізація та характер переломів кісток основи черепа та лицевого черепа. Тілесні ушкодження могли виникнути в термін та за обставин, вказаних в постанові про призначення судово-медичної експертизи (том 4 а.с.43-44).

Потерпіла ОСОБА_9 як у суді, так і під час слідчого експерименту від 19.02.2015 року з фотознімками, надавала послідовні показання і відтворювала події, що мали місце 20.12.2014 року близько 18-ої год. в кафе «Шинок подалі від жінок» в с.Тетерівка. Так потерпіла розповіла, що цього дня вона з чоловіком, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 святкували день народження останнього, вживали спиртні напої. Оскільки поруч біля барної стійки бігали та шуміли діти, потерпіла зробила їм зауваження. Через 5 хв. до них підійшли ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_12, які у грубій формі з’ясовували чому дітям не продали морозиво. При цьому ОСОБА_3 підходила до потерпілої з претензіями, а потім показала їй непристойний жест. Згодом до бару прийшов ОСОБА_1, який нецензурно лаявся і сварився із потерпілою. Коли ОСОБА_10 зробив ОСОБА_1 зауваження, останній вдарив потерпілого кулаком в обличчя. Тоді ОСОБА_9 підбігла до обвинуваченого та відтягнула його від чоловіка, але заперечила нанесення йому ударів. Обвинувачений почав виштовхувати ОСОБА_10 на подвір’я і потерпіла стала біля дверей щоб не випускати їх. ОСОБА_1 з потерпілим вийшли на вулицю, де розмовляли, намагаючись врегулювати конфлікт, а потім знову зайшли всередину. В цей час до потерпілої підійшли ОСОБА_4 з ОСОБА_3 і остання потягнула ОСОБА_9 за волосся. Під час сутички потерпіла побачила як ОСОБА_1 штовхнув її чоловіка на підлогу та із значною силою вдарив ногою по голові. Вона підійшла до них щоб припинити бійку, але обвинувачений вдарив її кулаком в обличчя. В цей час ОСОБА_3 потягнула потерпілу ззаду за волосся і вони з ОСОБА_4 почали бити її. Коли ОСОБА_9 підвелася, ОСОБА_13 вдарив її в обличчя та почав душити руками, від чого вона впала на підлогу, де ОСОБА_3 продовжувала бити потерпілу ногами по тулубу. Після закінчення бійки обвинувачені залишили кафе. Потерпіла викликала швидку допомогу, що підтверджується карткою виклику швидкої допомоги та написала заяву про злочин, що підтверджується протоколом прийняття заяви та витягом з кримінального провадження (том 3 а.с.1, 15). Від компанії, яка також відпочивала в кафе, потерпіла дізналась прізвища обвинувачених та назвала їх поліціантам.

Згідно із протоколом пред’явлення особи для впізнання від 29.12.2014 року потерпіла вказала, у тому числі на ОСОБА_3, яка за рисами зовнішності схожа на жінку, що 20.12.2014 року у кафе «Шинок подалі від жінок», спричинила потерпілій тілесні ушкодження (том 4 а.с.24-27, 94-101).

Описані потерпілою тілесні ушкодження відповідають висновкам експерта №3311 від 22 січня 2014 року та №328 від 17 лютого 2015 року, згідно із якими у ОСОБА_9 виявлені легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров’я, а саме: синці, крововиливи та садна на обличчі, шиї, лівій верхній кінцівці та грудній клітці, які утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, могли виникнути від удару рукою, затиснутою в кулак, ногою у взутті тощо, при здавленні шиї пальцями рук сторонньої особи, від дії нігтів пальців рук сторонньої особи. Наведені ушкодження могли виникнути у потерпілої в термін та за обставин, вказаних останньою, тобто при нанесення незнайомими чоловіками і жінкам ударів кулаком і ногами по обличчю, тулубу (том 4 а.с.10, 55-56).

Потерпілі підтримали заявлені ними цивільні позови, просили задовольнити їх. Вважали за можливе призначити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.75 КК України, а ОСОБА_1 – лише у виді позбавлення волі.

Представник потерпілих позицію останніх підтримав, вказував про доведеність вини обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм діянь належними та допустимими доказами. З посиланням на ст.ст.22, 23 ЦК України, ст.55 КПК України, зазначив, що часткове відшкодування ОСОБА_1 збитків ОСОБА_10 не може визнаватися обставиною, що пом’якшує покарання обвинуваченому.

Пояснення ОСОБА_9 узгоджуються із показаннями безпосереднього очевидця подій ОСОБА_16 про те, що 20.12.2014 року вона разом з потерпілими і ОСОБА_17 святкували день народження останнього у кафе «Шинок подалі від жінок» в с.Тетерівка, де вона працювала кухарем, а поруч бігали діти, які їм заважали, тому ОСОБА_9 зробила їм зауваження і відправили до батьків. Після цього до бару підійшли ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і остання почала сварку із ОСОБА_9, виражалась нецензурними словами та показували непристойні жести. Після конфлікту жінки з дітьми пішли, а після цього підійшов ОСОБА_1, який лаявся на ОСОБА_9, тому ОСОБА_10 зробив йому зауваження. ОСОБА_1 підійшов до потерпілого та вдарив його рукою по голові, а потім вони вийшли на вулицю поговорити. Коли потерпілий та усі обвинувачені зайшли всередину кафе, почалася бійка. Свідок намагалася припинити конфлікт, але ОСОБА_2 взяв її за волосся та бив головою об барну стійку. Вона також бачила як ОСОБА_3 і ОСОБА_4 тримали потерпілу за волосся, били її ногами по обличчю, а ОСОБА_13 душив потерпілу. Зазначила, що в той час коли ОСОБА_10 лежав на підлозі та не оборонявся, ОСОБА_1 вдарив його ногою по голові і після цього всі обвинувачені вибігли з кафе. Показання свідка співпадають із даними протоколів пред’явлення осіб для впізнання за фотознімками від 18.02.2015 року, за якими вона впізнала усіх обвинувачених, які 20.12.2014 року в кафе «Шинок подалі від жінок» вчиняли хуліганські дії, спричиняючи їй та потерпілим тілесні ушкодження (том 4 а.с.80-92).

Аналогічну версію подій свідок відтворювала під час слідчого експерименту від 19.02.2015 року з фототаблицями (том 4 а.с.102-109).

Показання свідка відповідають даним слідчого експерименту із барменом кафе «Шинок подалі від жінок» ОСОБА_19 та протоколам пред’явлення осіб для впізнання за фотознімками від 25.02.2015 року. Так, остання на статистові показала яким чином невідомий чоловік наніс удар ОСОБА_10 рукою в голову, коли останній сидячи підкидав дрова; вказала на місце в дальньому лівому куті кафе, де лежала ОСОБА_9, яку ОСОБА_4 ногами і руками била по голові; показала положення ОСОБА_10 біля барної стійки, коли невідомий чоловік наніс йому 2 удари ногою в обличчя; відтворила яким чином ОСОБА_2 бив ОСОБА_16 головою об барну стійку (том 4 а.с.126-131, 132-140).

За показаннями ОСОБА_17 20.12.2014 року він святкував день народження в кафе «Шинок подалі від жінок» разом з потерпілими та працівниками закладу. ОСОБА_9 зробила зауваження присутнім біля бару дітям та наказала їм йти до батьків. Згодом до їх столу підійшла ОСОБА_3, з якою у потерпілої виник словесний конфлікт. Після того як обвинувачені пішли, прийшов ОСОБА_1, почав ображати ОСОБА_9 нецензурними словами, а потім вдарив ОСОБА_10 рукою в потилицю. Останні вийшли на вулицю щоб поговорити, до них приєднався свідок і потерпіла. А коли на вулицю вийшли також інші обвинувачені, почалася масова бійка, яка перемістилася до барної стійки всередині кафе. Під час сутички свідок бачив як ОСОБА_1 бив лежачого ОСОБА_10 ногами по тулубу, а ОСОБА_3 наносила удари потерпілій ОСОБА_9 Свідок впізнав ОСОБА_1 і ОСОБА_3, які 20.12.2014 року у кафе «Шинок подалі від жінок» в с.Тетерівка безпричинно наносили потерпілим удари, що доводиться протоколами пред’явлення особи для впізнання (том 4 а.с.17-19, 20-23). Наведені обставини свідок відтворював і у ході слідчого експерименту від 19.02.2015 (том 4 а.с.119-125).

Твердження захисника ОСОБА_5 про невідповідність часу проведення слідчих експериментів із потерпілим і свідком ОСОБА_17 належним чином не підтверджені та не впливають на кваліфікацію дій обвинувачених. Суд також відкидає доводи захисника про неналежність протоколів слідчого експерименту та пред’явлення осіб для впізнання із ОСОБА_19 за відсутністю допиту останньої у суді беручи до уваги положення ст.258 КПК України про те, що протоколи слідчих (розшукових) дій, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників судового провадження та пред’явлені для ознайомлення учасникам судового провадження. Наведена норма закону не містить вказівки на обов’язковий допит учасника слідчої дії перед дослідженням протоколів їх проведення.

Працівник кафе «Шинок подалі від жінок» в с.Тетерівка ОСОБА_18 зазначив, що 20.12.2014 року близько 19-ої год. біля бару кафе відбулася словесна суперечка між ОСОБА_3 і потерпілою. Згодом розпочалася бійка, під час якої він відчув удар стільцем в спину та вивів дітей звідти. Коли все закінчилося, свідок бачив плями крові на підлозі біля бару. Під час пред’явлення осіб для впізнання за фотознімками від 05.02.2015 свідок впізнав ОСОБА_3, ОСОБА_4, які 20.12.2014 року у кафе «Шинок подалі від жінок» вчиняли неправомірні дії відносно потерпілої, а також вказав на ОСОБА_2, який в цей час брав участь у «тяганині» між чоловіками (том 4 а.с.57-65).

Свідок ОСОБА_20, будучи допитаним у судовому засіданні пояснив, що є власником кафе «Шинок подалі від жінок» в с.Тетерівка, Житомирського району. 20.12.2014 року до нього зателефонував ОСОБА_1 та замовив столик у цьому кафе, на що свідок дав згоду. Цього ж дня, ввечері близько 19-ої год. обвинувачений ОСОБА_1 зателефонував свідку та поскаржився на обслуговування в закладі. Однак під час телефонної розмови з барменом ОСОБА_21 остання повідомила про відсутність конфліктів із відвідувачами кафе. Згодом до свідка зателефонував ОСОБА_13, який сказав, що працівники закладу вживають спиртні напої у робочий час. Після цього ОСОБА_21 розповіла свідку про бійку у кафе, але подробиць не повідомляла. Зранку свідок переглянув відеозапис з камер спостереження.

За свідченнями фельдшера швидкої допомоги ОСОБА_22 20.12.2014 року він ввечері за викликом виїжджав до кафе в с.Тетерівка, Житомирського району, де знаходилося багато людей. Коли він зайшов до приміщення кафе, то на стільці побачив чоловіка із ранами на голові, з яких йшла кров. Жінка поруч теж мала ушкодження, але просила щоб першочергово допомогу надавали чоловіку, якого невідкладно госпіталізували.

Винуватість обвинувачених у вчинені інкримінованих злочинів підтверджується також протоколом огляду місця події від 20.12.2014 року (з фототаблицями) у кафе «Шинок подалі від жінок» в с.Тетерівка, згідно із яким на підлозі поблизу барної стійки була виявлена та вилучена на марлевому тампоні речовина бурого кольору, яка за висновком експерта №132 від 16.02.2015 року є кров’ю людини, належність якої можливе ОСОБА_10 (том 3 а.с.5-8, 50-53).

Згідно із висновком судово-психіатричного експерта №61-2017 від 21 лютого 2017 року, ОСОБА_1 у період часу, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні вчинки, будь-якими психічними захворюваннями, або слабоумством не страждав, та в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, який би позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними - не перебував; не знаходився в стані фізіологічного афекту чи в будь-якому вираженому емоційному стані, який міг би суттєво вплинути на його свідомість та поведінку. В ситуації інкримінованого йому діяння проявились такі характерологічні властивості та збудливі форми поведінки ОСОБА_1 як егоцентричність, актуалізація фізичної активності в суб’єктивно-неприємній для нього ситуації та володіння «рукопашним боєм». ОСОБА_1 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні вчинки, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час; не потребує в застосуванні щодо нього примусових заходів медичного характеру (том 2 а.с.230-232).

Таким чином неґрунтовними є посилання ОСОБА_1 і його захисника на стан сильного душевного хвилювання у обвинуваченого під час нанесення ним потерпілому ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень.

Відповідно до ч.1 ст.296 КК України хуліганство - це грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство» вказано, що за ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень. Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства - прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі, яка є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.

Отже, досліджені судом фактичні обставини даної справи доводять, що обвинувачені, усвідомлюючи своє перебування у громадському місці – закладі громадського харчування, використовуючи малозначний привід, ігноруючи загальноприйняті у суспільстві правила поведінки, порушуючи громадський порядок у кафе, групою осіб наносили потерпілим тілесні ушкодження, а тому суд дійшов висновку про вчинення обвинуваченими саме хуліганства групою осіб. Матеріалами справи, а також показаннями свідків та потерпілих доведено також заподіяння ОСОБА_1 умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_10

За таких обставин, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КК України як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння та за ч.2 ст.296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю вчинене групою осіб. Дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.2 ст.296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю вчинене групою осіб.

Призначаючи обвинуваченим покарання, суд, у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує його вид та межі, установлені в санкції частини статті КК України, ступінь тяжкості вчинених злочинів, осіб винних та обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання. Обвинувачені вчинили злочин середньої тяжкості за ч.2 ст.296 КК України, а ОСОБА_1, до того ж, тяжкий злочин за ч.1 ст.121 КК України.

Обставин, які за статтями 66-67 КК України пом’якшують чи обтяжують покарання обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судом встановлено не було. Обставиною, що за ст.66 КК України пом’якшує покарання ОСОБА_1 є часткове добровільне відшкодування ОСОБА_10 завданого збитку. Суд не погоджується із доводами представника потерпілих про те, що часткове відшкодування ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_10 коштів за лікування не є пом’якшуючою обставиною, адже така обставина прямо передбачена у ст.66 КК України. Обвинувачені не мають судимостей, позитивно характеризуються за місцем проживання, мають на утриманні неповнолітніх дітей, а ОСОБА_4 – працевлаштована, що на думку суду, значно знижує ступінь суспільної небезпеки обвинувачених. Враховуючи викладене, міркування потерпілих, їх представника, думку прокурора про можливість встановлення для обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 іспитового строку, беручи до уваги їх позитивну характеристику, суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення останнім покарання із застосуванням ст.ст.75-76 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд також ураховує, що вчиненню злочину передувала неправомірна поведінка потерпілої ОСОБА_9, яка вживала нецензурну лайку, поводила себе агресивно, що доводиться дослідженим судом відеозаписом з камер спостереження у кафе.

Зі змісту роз’яснень, викладених у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» від 07.02.2003 року №2 вбачається, що неправомірна поведінка потерпілої може бути визнана обставиною, що зменшує суспільну небезпечність злочину.

Суд бере до уваги обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_1, який вибачився перед потерпілим, добровільно частково відшкодував йому завдану шкоду, позитивну характеристику обвинуваченого, відсутність попередніх кримінальних переслідувань, наявність на утриманні неповнолітніх дітей та необхідність забезпечувати родину, а також неправомірну поведінку потерпілої ОСОБА_9, що на переконання суду, істотно знижує суспільну небезпеку ОСОБА_1 та у своїй сукупності є підставою для призначення останньому покарання із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК, незважаючи на те, що потерпілі, їх представник та прокурор наполягали на призначенні суворого та реального покарання обвинуваченому.

Цивільний позов потерпілих підлягає повному задоволенню. Так, суд стягує з обвинувачених на користь потерпілих завдану злочином матеріальну і моральну шкоду, з урахуванням добровільного відшкодування ОСОБА_10 ОСОБА_1 2585 грн. 52 коп. Суд також стягує з обвинувачених витрати, пов’язані з оплатою допомоги захисника, згідно із положеннями ч. 1 ст.120 КПК України.

Витрати на залучення експертів відсутні. Арешт не накладався. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, - УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.296 КК України та призначити покарання:

     - за ч.1 ст.121 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі;

     - за ч.2 ст.296 КК України на 2 (два) роки обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75-76 КК України  звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в 3 (три) роки не вчинить нового злочину. Покласти на засудженого обов'язки періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, зобов’язавши останнього не відлучатися за межі Житомирської області без дозволу суду.

ОСОБА_2 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.ст.75-76 КК України  звільнити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням, якщо вони протягом іспитового строку тривалістю в 2 (два) роки не вчинять нового злочину. Покласти на засуджених обов'язки періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 заподіяну моральну шкоду у розмірі по 5000 грн. з кожної та по 50 грн. з кожної за сплату судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 заподіяну моральну шкоду в розмірі 25000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 заподіяну моральну шкоду в розмірі 147414 грн. 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь ОСОБА_10 судові витрати на правову допомогу в розмірі 1999 грн. 58 коп., тобто по 999 грн. 79 коп. з кожного.   

Речові докази: марлевий тампон із зразком речовини бурого кольору - знищити; диск із відеозаписами з камер спостереження – залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд Житомирського області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І.В.Зубчук