Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/3827/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 (головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Гончаров С.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 (суддя Якименко М.М.) у справі №910/3827/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни до Фізичної особи-підприємця Терчієва Марата Абдулайовича, Фізичної особи-підприємця Кучерова Вадима Анатолійовича

про стягнення заборгованості за договором оренди 165 573,46 грн

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни (далі - Позивач) звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця Терчієва Марата Абдулайовича (далі - Відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця Кучерова Вадима Анатолійовича (далі - Відповідач-2) про стягнення 165573,46грн заборгованості за договором оренди.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням Відповідачами умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 30.12.2013 в частині повернення Позивачу грошових коштів, витрачених останнім на поліпшення орендованого приміщення, що призвело до виникнення у Відповідачів перед Позивачем заборгованості в сумі 165573,46грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами 30.12.2013 укладено договір оренди нежитлового приміщення, пунктами 8.1 та 8.2 якого визначено, що під поліпшенням приміщення, у рамках цього договору, сторони розуміють проведення будь-яких робіт, пов'язаних з модернізацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо, з використанням будь-яких матеріалів, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які очікується одержати в майбутньому при використанні приміщення; Орендарю (Позивач) дозволяється за рахунок власних коштів проведення поліпшення приміщення в частині встановлення охоронної, пожежної сигналізації та структурованої кабельної мережі Інтернету без пошкодження функціонуючих мереж Відповідача. Будь-які поліпшення приміщення, крім зазначених в пунктах 8.1, 8.2 договору, можливі тільки за письмовою згодою відповідача (п. 8.3 договору).

Позивачем в орендованому приміщенні здійснено ремонтно-будівельні роботи з поліпшення та переобладнання об'єкту оренди на загальну суму 165573,46 грн, які є невід'ємними поліпшення і функціонально змінили об'єкт оренди, значно покращили його технічний стан та підвищили його вартість, проте оскільки протягом дії договору Орендар не звертався до Орендодавців з будь-якими пропозиціями щодо здійснення зазначених дій, як того вимагає п. 8.3 договору, згоди на проведення таких поліпшень Орендодавці не надавали, тобто поліпшення були здійснені без згоди відповідачів, а тому враховуючи норми ст. 773, 778 Цивільного кодексу України, а також те, що Позивач в розумінні статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017 не довів ті обставини, на які послався як на підставу своїх позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

При цьому, судом відхилено посилання Позивача на направлення до відповідачів вимоги про відшкодування суми поліпшень, оскільки в матеріалах справи відсутні докази її надіслання та/або отримання відповідачами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 залишено без змін з тих же підстав.

Позивач подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду міста Києва, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В касаційній скарзі Позивач не погоджується з мотивами, наведеними в оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій, посилаючись на те, що протягом дії договору ним здійснені поліпшення приміщення, вартість яких, відповідно до частини 3 статті 776 Цивільного кодексу України, підлягає поверненню, і про відшкодування їх вартості Відповідачам надіслано лист, який залишений без реагування, що свідчить про невиконання ними зобов'язань по договору оренди. Крім того, Позивач вважає, що ним, як Орендарем, підставно проведено ряд робіт відповідно до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд" № 150 від 10.08.2004.

Відповідачі подали відзив на касаційну скаргу Позивача, в якому просили залишити її без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій у даній справі без змін з тих підстав, що Позивач невірно тлумачить норми статей 776, 778 Цивільного кодексу України, не зважає на умови пункту 7.1.4 договору, яким передбачена заборона Орендарю проводити перепланування, реконструкцію або перебудування приміщення без письмового дозволу Орендодавців.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що між сторонами 30.12.2013 укладено договір оренди нежитлового приміщення строком до 30.11.2016, пунктами 8.1 та 8.2 якого визначено, що під поліпшенням приміщення, у рамках цього договору, сторони розуміють проведення будь-яких робіт, пов'язаних з модернізацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо, з використанням будь-яких матеріалів, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які очікується одержати в майбутньому при використанні приміщення; Орендарю (Позивач) дозволяється за рахунок власних коштів проведення поліпшення приміщення в частині встановлення охоронної, пожежної сигналізації та структурованої кабельної мережі Інтернету без пошкодження функціонуючих мереж Відповідача. Будь-які поліпшення приміщення, крім зазначених в пунктах 8.1, 8.2 договору, можливі тільки за письмовою згодою відповідача (п. 8.3 договору); Орендар не має права на відшкодування вартості поліпшень, які не можна відокремити без шкоди для приміщення (п. 8.4 договору); Орендар зобов'язаний не проводити перепланування, реконструкцію або перебудову приміщення без письмового дозволу Орендодавців (п. 7.1.4 договору).

Господарські суди дослідили, що при зверненні з позовом, Позивач послався на проведення ним ремонтно-будівельних робіт з поліпшення та переобладнання об'єкту оренди, що значно покращило технічний стан приміщення та підвищило його вартість. Проте, звернувшись з вимогою до Відповідачів про відшкодування вартості поліпшень, останні залишили вимогу без відповідного реагування, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Водночас, здійснюючи розгляд справи, судом першої та апеляційної інстанції з'ясовано відсутність доказів звернення Позивача протягом дії договору до Відповідачів з будь-якими пропозиціями щодо здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, як того вимагають умови договору, надання Відповідачами як Орендодавцями згоди на проведення поліпшень орендованого майна (за виключенням проведення поліпшення приміщення в частині встановлення охоронної, пожежної сигналізації та структурованої кабельної мережі зв'язку та Інтернету без пошкодження функціонуючих мереж приміщення, згода Орендодавців на які не потрібна), тобто такі поліпшення відбулись без згоди Відповідачів.

Частиною 3 статті 773 Цивільного кодексу України визначено, що наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Частинами 1 та 5 статті 778 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Дослідивши умови пунктів 7.1.4, 8.1, 8.2, 8.3, 8.4 договору оренди, встановивши неналежне виконання Позивачем умов договору щодо узгодження з Відповідачами здійснення ремонтних робіт, які не підпадають під визначення робіт, передбачених пунктами 8.1, 8.2 договору, погодження на які не вимагається, суди, зважаючи на норми чинного законодавства України, дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно досліджено фактичні обставини справи, здійснено перевірку наявних доказів з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильно застосовано законодавство під час розгляду справи.

Посилання Позивача в касаційній скарзі на не застосування судами частини 3 статті 776 Цивільного кодексу України, колегією суддів не береться до уваги, оскільки, як встановлено попередніми судовими інстанціями, умовами договору передбачено обов'язок Орендаря здійснювати відповідні роботи (поліпшення приміщення) лише при узгодженні їх проведення з Орендодавцями, за виключенням робіт, визначених умовами пунктів 8.1 та 8.2 договору.

Доводи скаржника, що Відповідачами безпідставно залишено без відповідного реагування його лист про відшкодування вартості поліпшень, колегією суддів не приймаються, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено передування такій вимозі отримання Орендарем згоди Орендодавців на здійснення відповідних робіт. Крім того, суди встановили відсутність в матеріалах справи доказів надсилання та/або отримання вказаної вимоги Відповідачами.

Стосовно доводів скаржника про виконання ним робіт відповідно до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд" № 150 від 10.08.2004, слід звернути увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої та постанови апеляційного господарських судів, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (в редакції після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі №910/3827/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі №910/3827/17 залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.