Ухвала

Іменем України

16 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 686/4897/16-ц

провадження № 61-2019 ск 18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 13 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року ОСОБА_5 звернувсядо суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що він проживає у квартирі АДРЕСА_2, ОСОБА_4 проживає над його квартирою, у квартирі № 23. 27 жовтня 2015 року з вини ОСОБА_4 відбулося затоплення його квартири, у зв'язку з чим йому завдано матеріальної та моральної шкоди. Добровільно відшкодовувати завдану шкоду ОСОБА_4 відмовляється.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_5 просив стягнути з

ОСОБА_4 на свою користь матеріальну шкоду в розмірі

50 тис. грн та моральну шкоду в розмірі 5 тис. грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Стефанишина С. Л. від 13 грудня 2016 року позов

ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 4 005 грн, а також моральну шкоду у розмірі 2 тис. грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області у складі суддів:

Гринчука Р. С., Костенка А. М., Грох Л. М., від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 надіслав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 13 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2017 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року касаційну скаргу з матеріалами провадження передано на розгляд до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першої та пунктом 2 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають наявність майнової шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою й протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що пошкодження квартири ОСОБА_5 внаслідок потрапляння води сталося через неналежне утримання ОСОБА_4 сантехнічних систем централізованого опалення у квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується актом комісії

житлово-експлуатаційної контори від 27 жовтня 2015 року, а тому ОСОБА_4 зобов'язаний відшкодувати ОСОБА_5 спричинену з його вини матеріальну та моральну шкоду.

Доводи касаційної скарги про відсутність доказів заподіяння шкоди з вини ОСОБА_4 є необґрунтованими. Законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України висловленій у постанові № 6-183цс14 від 3 грудня 2014 року.

Отже, тягар доказування відсутності вини у заподіянні шкоди лежить на відповідачі.

Встановлені обставини підтверджуються дослідженими судами доказами факту заподіяння шкоди та її розміру, зокрема актом комісії

житлово-експлуатаційної контори від 27 жовтня 2015 року в якому вказано, що відповідальність за нанесені збитки в результаті залиття квартири № 19 несе власник квартири № 23 ОСОБА_4, який не надав доступу до огляду сантехнічного обладнання в квартирі та ліквідації протікання.

Посилання у касаційній скарзі на недоведеність розміру матеріальної шкоди та недотримання судами принципу оцінки доказів є необґрунтованими, оскільки розмір матеріальної шкоди було встановлено судами на підставі досліджених і належним чином оцінених доказів і зводяться до переоцінки доказів, що заборонено частиною першою статті 400 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2017 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді : С. Ф. Хопта

О.В. Білоконь

Є. В. Синельников