ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року

м.Суми

Справа №576/2158/17

Провадження № 22-ц/788/306/18

Апеляційний суд Сумської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),

суддів Кононенко О.Ю., Криворотенка В.І.,

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», подану представником ОСОБА_2, на заочне рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області в складі судді Колодяжного А.О. від 15 грудня 2017 року, ухвалене в м. Глухів Сумської області,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПриватБанк) пред’явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 21 січня 2015 року сторони у справі уклали кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 900 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом 34,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Унаслідок невиконання позичальником своїх зобов’язань за договором станом на 30 вересня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 17274 грн 83 коп., яка складається із 900 грн 00 коп. заборгованості за кредитом; 12176 грн 03 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 2900 грн 00 коп. заборгованості за пенею та комісією; 500 грн (фіксована частина) і 798 грн 80 коп. (процентна складова) штрафу.

Заочним рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 грудня 2017 року позов задоволений частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1365 грн 98 коп. заборгованості за кредитом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, тому позивач має право на повернення кредиту і процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки Національного банку України. Підстави стягнення решти відсотків, пені та комісії; штрафу (відсоткова складова і фіксована складова) відсутні, оскільки ПриватБанк не довів факт укладення договору саме на тих умовах, на яких побудовано позов і доданий до нього розрахунок.

У січні 2018 року ПриватБанк подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду, скасувавши його в частині відмови у стягненні заборгованості з решти процентів, пені та штрафів та задовольнивши ці позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при визначенні розміру заборгованості суд не урахував факт укладення сторонами договору-приєднання, складовою якого є зазначені Умови та правила надання банківських послуг; а також отримання боржником кредитних коштів та користування ними. При цьому суд належним чином не перевірив посилання позивача щодо часткового погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитом і наданий банком розрахунок заборгованості.

ОСОБА_1 письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав; ухвала про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги повернулася з довідкою Укрпошти про не проживання відповідача за відомою судові адресою (ас. 78-79).

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої, шостої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 21 січня 2015 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом оформлення і підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банком послуг.

Інших умов договору сторони не підписували.

На підтвердження позовних вимог позивачем наданий розрахунок, згідно з яким загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 30 вересня 2017 року дорівнює 17274 грн 83 коп. і складається з 900 грн заборгованості за тілом кредиту, 12176 грн 03 коп. – заборгованості за відсотками за користування кредитом, 2900 грн – заборгованості за пенею та комісією, 500 грн (фіксована частина) і 798 грн 80 коп. (процентна складова) штрафу.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд попередньої інстанції дійшов висновку про неналежне виконання ОСОБА_1 грошового зобов’язання за кредитним договором, у зв’язку з цим станом на 30 вересня 2017 року утворилась заборгованість у сумі 1365 грн 98 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 900 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 465 грн 98 коп., розмір якої визначений на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відмовляючи у стягненні решти заборгованості за процентами за користування кредитом, пені і комісії, штрафів; суд мотивував висновок тим, що Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», на які посилався позивач, не підписані позичальником і не містять умов щодо розміру процентів за користування кредитом, пені та комісії, штрафів; оригінали цих документів відповідачу не були передані, а тому не можна вважати їх складовою частиною укладеного між сторонами у справі кредитного договору.

У силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК).

Так, відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Таким чином, слід зробити висновок про те, що розмір процентів визначається на рівні облікової ставки НБУ у разі, якщо договором не встановлений їх розмір.

У справі, яка переглядається, суд правильно встановив, що договір був укладений шляхом оформлення і підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банком послуг. Інших умов договору сторони не підписували.

При цьому, частково задовольняючи позов, суд обґрунтовано виходив з того, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, тому позивач має право на повернення кредиту і процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки Національного банку України. Відмовляючи у стягненні решти відсотків, пені та комісії; штрафу (відсоткова складова і фіксована складова), суд правильно зазначив, що ПриватБанк не довів факт укладення договору саме на тих умовах, на яких побудовано позов і доданий до нього розрахунок.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами або стороною.

Зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Суд правильно встановив, що 21 січня 2015 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком „ПриватБанк” та ОСОБА_1 був укладений договір шляхом приєднання (частина перша статті 634 ЦК України), який складається з анкети-заяви останнього, Умов і правил надання банківських послуг та Тарифів банку. За умовами цього договору ПриватБанк надав боржнику кредит у розмірі 900 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (ас. 5).

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження укладення договору і досягнення згоди щодо усіх істотних умов позивач додав до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а саме: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; «Універсальна CONTRACT; «Універсальна GOLD», - якими для кожного типу кредитної картки передбачені різні базові процентні ставки в місяць (ас. 6).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів про оформлення і отримання ОСОБА_1 певного типу кредитної картки з наведеного переліку; так само не містить жодної конкретики з цього приводу і додана анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 21 січня 2015 року (ас. 5).

Крім того, позивачем на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України жодних доказів про встановлення процентної ставки у розмірі 34,80%, а також розміру пені, комісії та штрафу, як зазначено у позовній заяві, та 43,20%, як зазначено у розрахунку заборгованості, не надано; як і не надано доказів про ознайомлення відповідача з таким розміром процентної ставки, які б містили його підпис, строку дії договору, інших умов кредитування.

Отже, установивши, що розмір процентів за користування кредитом, пені, комісії та штрафу не передбачений договором, суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України і відмову в задоволенні решти позовних вимог, що є предметом апеляційного розгляду, з підстав недоведеності позивачем факту укладення договору саме на тих умовах, на яких побудовано позов та доданий до нього розрахунок.

Відхиляючи довід скарги про те, що в даному випадку договір не вимагає підпису позичальника в Умовах і правилах надання банківських послуг, апеляційний суд виходить з того, що Умови і правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови і правила були чинними на час укладення договору.

Згідно з матеріалами справи, до позовної заяви доданий витяг з Умов і правил надання банківських послуг, затверджено наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256 (ас. 7-30). Проте належними доказами не підтверджується, що саме ці Умови і правила надання банківських послуг, витяг з яких доданий до позовної заяви, були чинними на час укладення договору (ас. 7-30), оскільки згідно з офіційним сайтом ПриватБанку - https://privatbank.ua/kredity/, до цих Умов і правил з дня їх затвердження і до часу укладення 21 січня 2015 року спірного договору неодноразово вносились зміни і доповнення.

Також безпідставним визнається довід скарги, що суд не перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості, оскільки факт укладення договору між сторонами у справі встановлений судом, який навів у рішенні відповідні мотиви відхилення зазначеного доказу і розрахунок процентів, що підлягають стягненню з відповідача.

Щодо посилання позивача стосовно користування позичальником кредитними коштами, то вони спростовуються наданим банком розрахунком, з якого вбачається, що ОСОБА_1 погашення кредиту або інших дій, які б свідчили про визнання ним боргу, у тому числі за процентами, розрахованими із ставки 34,80% та 43,20%, не вчиняв.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Установивши, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції; колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», подану представником ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Заочне рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М.Біляєва

Судді: О.Ю.Кононенко

ОСОБА_3