Справа № 2-3003/2008р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2008 року   Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючої одноособово судді - Середи І.В.,

при секретарі -Свєчкіній О.О.,

за участю:

позивача-Прокопенко Г.Є.,

відповідача -ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу  за  позовом  ОСОБА_2  до  ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 30 грудня 2007 року відповідач будучи в стані алкогольного сп'яніння і керуючи автомобілем НОМЕР_1 не упоравшись з керуванням, не додержуючись безпечної швидкості, допустив наїзд на припаркований автомобіль марки «ДЕУ» реєстровий номер 6357 9 ОК, який належить їй. В результаті її автомобілю було завдано механічні ушкодження, чим відповідач наніс матеріальної шкоди в розмірі 5224,01 грн, що підтверджується висновком експертного товарознавчого дослідження від 14 січня 2008 року. Крім того, діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка виразилась в тому, що перед Новорічними святами вона залишилася без транспортного засобу, 30 грудня не мала змоги на своїй автомашині відвезти дітей на свято, більше ніж місяць була позбавлена можливості відвозити дітей до школи, їздити до лікарні, був порушений її життєвий уклад, виникли додаткові турботи, в результаті пережила нервове напруження, що викликало загострення гіпертонічної хвороби 2 ст. і переривання вагітності на третьому місяці, із-за чого вона перенесла глибоку психологічну травму. До теперішнього часу відповідач не відшкодував матеріальної шкоди, тому вона змушена брати гроші в борг, щоб самостійно провести ремонт автомобілю і звертатися в експертні установи, правоохоронні органи, до суду, тому розмір моральної шкоди оцінює в розмірі 7000 грн.. Позивачка також просила стягнути з відповідача оплату за експертне дослідження, правову допомогу, судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 визнав лише матеріальну шкоду, а в іншій частині позов не визнав, посилаючись на те, що позивачка не довела наявність моральної шкоди, так як вона могла для своїх потреб використати громадський транспорт, а посилання на те, що через його дії вона втратила дитину безпідставні так як в довідці яку вона надала не вказано причину переривання вагітності, могли бути й інші причини.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

30 грудня 2007 року о 03.00 годині відповідач ОСОБА_1 знаходячись в стані алкогольного сп'яніння і керуючи автомобілем НОМЕР_1 не  упоравшись  з  керуванням,  не  дотримуючись  безпечної швидкості, допустив наїзд на припаркований автомобіль марки «ДЕУ-ЛАНОС» реєстровий номер 6357 9 ОК, який належить, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія ОІС №579986, на праві власності позивачці(а.с.26). В результаті її автомобілю було завдано механічні ушкодження заднього бамперу, кришки багажника, заднього правого ліхтаря, деформація двох задніх крил.

Відповідно до постанови Суворовського районного суду м.Одеси від 11 лютого 2008 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.130 ч.1,124, 1222 КУпАП та позбавлено права керувати усіма видами транспортних засобів строком на два роки (а.с.5) .

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В судовому засіданні відповідач визнав матеріальну шкоду.

Згідно з висновком №3485 експертного, автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості автомобілю від 14 січня 2008 року матеріальна шкода склала 5224,01 грн..

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи,відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, неправомірними діями відповідача позивачці завдано матеріальної шкоди в розмірі 5224,01 грн..

Згідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа, зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи позивачки в обгрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги лише щодо наявності душевних страждань та порушення життєвого укладу, виникнення додаткових турбот, в зв'язку з чим вважає, що розмір моральної шкоди необхідно визначити в сумі 3000 грн.

Посилання позивачки на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, вона перехвилювалась і в наслідок чого, в неї загострилася гіпертонічна хвороба і, знаходячись на третьому місяці вагітності, втратила дитину не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду і не може бути належним доказом по справі представлена позивачкою виписка з історії хвороби (а.с.23), так як відповідно до неї ОСОБА_2 поступила в гінекологічне відділення ОКБ лише 19 лютого 2008 року, крім того вона в засіданні посилалася на те, що близько двох років не могла завагітніти, тому у суду виникли  сумніви,  щодо  причини  втрати  вагітності,  так  як  позивачка  не представила доказу який підтверджує дійсну причину, тобто зв'язок переривання вагітності з діями відповідача.

Таким чином, вимоги про відшкодування матеріальної шкоди знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, тому підлягають задоволенню в повному обсязі, а обґрунтування вимоги щодо моральної шкоди знайшли своє часткове підтвердження, тому підлягають частковому задоволенню в розмірі 3000 грн..

Крім того, з відповідача на користь позивачки, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, необхідно стягнути судові витрати, а саме оплату за експертне дослідження в розмірі 350 грн., правову допомогу в розмірі 200 грн., судовий збір в розмірі 64,45 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн..

Керуючись ст.ст.1166,1167 ЦК України, ст. ст . 10, 11, 58,60,88,212-215,218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 5594 грн.87 коп (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири грн. 87 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 64,45 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 200 грн. та витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 350 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Одеської області через Суворовський районний суд м.Одеси шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його оголошення і апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст.2 95 ЦПК України.