Справа № 2а-2378/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 листопада 2009 року Ленінський районний суд м.Харкова у складі:
Головуючого судді Вікторова В.В.,
за участю секретаря Щербак Ю.Г.,
розглянувши в м. Харкові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС відділу ДАІ з обслуговування м.Харкова та ОСОБА_2 України в Харківській області ОСОБА_3 Васильовичапро поновлення строку для звернення до адміністративного суду та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ,-
В С Т А Н О В И В :
16.09.2009 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Харкова з позовом до інспектора ДПС відділу ДАІ з обслуговування м.Харкова та ОСОБА_2 України в Харківській області ОСОБА_3, в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої на нього був накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн. за порушення правил дорожнього руху України, посилаючись на порушення норм діючого законодавства при його складенні.
Позивач до судового засідання не з’явився. Надав заяву з проханням розглядати справу у його відсутність, в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач також не з’явився до судового засідання, причини неявки суду не відомі.
За таких обставин, на підставі ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.
Постановою інспектора ДПС відділу ДАІ з обслуговування м.Харкова та ОСОБА_2 України в Харківській області ОСОБА_3 АХ № 099371 від 31.03.2009 року на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.
Вказана постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобами фото- та відео фіксації, які працюють в автоматичному режимі, у відповідності зі ст. 14-1 КУпАП.
Дана постанова винесена за результатами застосування фіксації порушення ПДР засобами фото- та відео фіксації, що працюють в автоматичному режимі, відповідно до ст. 14-1 КУпАП.
Однак така постанова не відповідає вимогам закону з наступних підстав.
Прибор, яким провадився надзор за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- або відео фіксації, оскільки знаходиться у працівника ДАІ , керує ним безпосередньо або через комп’ютер ( визначаються ті параметри, які фіксуються прибором, зокрема , швидкість, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду прибору та інш.). А стаття 14-1 КупАп передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація провадилася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, що працюють в автоматичному режимі. Тому така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж не сприяє виконанню основних задач міліціїі, зокрема, ДАІ з профілактики та припинення правопорушень.
Фотографія, що зроблена прибором „Візир”, відображає автомобіль позивача, але не відображає самого місця скоєння правопорушення, на підставі цього можна зробити висновок, що фотографія може бути зроблена в іншому місці, а також там, де відповідними знаками передбачена швидкість з якою рухався позивач на автомобілі.
Кут огляду прибору „Візир”, відповідно технічним характеристикам, набагато більше куту захвату відео- фото- камери, з чого слідує, що швидкість, що визначена прибором „Візир”, зовсім не обов’язково належить автомобілю на зображенні, оскільки швидкість може належати автомобілю, що рухався поруч з більшою швидкістю, чим автомобіль на зображенні, чи з більшою поверхнею, що відображає, на момент фіксації швидкості.
В постанові вказано, що фотоматеріали отримані за допомогою працюючого в автоматичному режимі спеціального технічного засобу „Візир” № 0812413, хоча в Методичних рекомендаціях з роботи з радіолокаційним відео записуючим вимірювачем швидкості „Візир” зовсім не має такого визначення як робота в автоматичному режимі, а робота такого прибору провадиться тільки в ручному режимі. Таким чином, в постанові не вірно вказано, що постанова про стягнення штрафу винесена на підставі автоматичної фіксації порушення.
Відповідно до ст. 14-1 КУпАП пристрій, що фіксує порушення ПДР, повинен працювати в автоматичному режимі, а пристрій „Візир” не дозволяє працювати та фіксувати в автоматичному режимі, тобто без участі людини ( інспектора ) воно не може автоматично зафіксувати правопорушення, в даному випадку інспектор, нажав кнопку фіксації, вибрав відповідний проміжок часу, нажав кнопку фіксації та зафіксував вибраний ним момент часу, автомобіль та місце фіксації.
Відповідно до Закону України „Про міліцію”, працівник міліції повинен запобігати адміністративним правопорушенням, а також у відповідності з п.12 приказу від 13.11.2006 року № 1111 „ Про затвердження Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України „ інспектор зобов’язаний активно реагувати та запобігати правопорушенням, в тому числі перевищення швидкості, а не спостерігати за правопорушенням, що відбувається в його присутності. Такі задачі працівників ДПС вказані і в відомчому наказі МВС України.
Сам факт не запобігання правопорушення позбавив особу, яка керувала транспортним засобом, можливості об’єктивно оцінити те, що відбувалось на місці, і вказати інспектору на можливі причини помилкової фіксації швидкості автомобіля, що. В свою чергу, ставить під сумнів місце, час та швидкісний режим, вказаний в постанові про правопорушення.
Крім того в постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фотофіксацію і таке інш. Але це повинно бути зафіксовано, оскільки відповідно до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України ( затвердженої наказом МВС від 13 листопада 2006 року № 1111), до використання спеціальних засобів над зору за дорожнім рухом допускаються лише ті працівники, що вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приборів. При оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати дані про цих робітників.
В п.п.12.2,12.3 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України ( затвердженої наказом МВС від 13 листопада 2006 року № 1111) визначений виключний перелік засобів і тактичних прийомів над зору за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобілю без спеціального фарбування та спеціальних сигналів допускається виключно в разі руху в потоці транспорту. Використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі. Тем не менш з фото, що додається до оскаржуваної постанови, видно, що зйомка провадилась не в разі руху в потоці транспортних засобів. Це також говорить про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
В постанові про адміністративні правопорушення відсутні докази належності виміряної швидкості саме автомобілю позивача. Фактично робітник ДАІ, що ухвалив постанову, продемонстрував лише час, який пройшов з моменту виміряння швидкості, на приборі. Встановити та доказати, що вимірювалась швидкість саме автомобіля позивача, неможливо, і при таких умовах різниця в кілька секунд може означати, що насправді виміряна швидкість автомобіля, що рухався в кількох десятках метрів від автомобіля позивача.
При цьому в момент, близький к вимірюванню швидкості, можливо, рядом з більшою швидкістю рухалось кілька автомобілів.
Згідно ст. 251 КУпАП , доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа ) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, що мають значення для правильного розгляду справи. Ці данні встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих , свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису, або засобів фото- кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей та документів, а також іншими документами.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП , є недоказаним та необґрунтованим. Оскільки показання технічного приладу ( Візир № 0812413) не містять функції фіксації будь-яким чином факту перевищення швидкості руху, як в даному разі, то зафіксована прибором та вказана в постанові швидкість руху не може бути достовірною і відповідним доказом, на якому ґрунтується висновок про скоєння адміністративного правопорушення.
У відповідності до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 „Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також об адміністративних правопорушеннях на транспорті” встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. В ньому, зокрема, необхідно привести докази, на яких ґрунтується висновок про скоєння особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, або виказаних останнім доводів.
Ст. 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення осіб, що приймають участь в справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.
Крім того, ч.3 ст. 70 КАС України визначено, що докази, отримані з порушенням закону, суд при розгляді справи не приймає до відома, а у відповідності до ст. 4 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені встановленими засобам доказування, не можуть бути підтверджені ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли відносно таких обставин не виникає спору.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова інспектора адміністративної практики при таких обставинах підлягає скасуванню, оскільки винесено без достатніх доказів.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом ( посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Керуючись ст.ст. 6,18,19,68,70,106, 128, 160 -163 КАС України, на підставі ЗУ „Про міліцію”, Приказу МВС України від 13.11.2006 року „Про затвердження Інструкції про діяльність підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, ст.ст. 287,288 КУпАП, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення № АХ 099371, винесену 31.03.2009 року інспектором ДПС відділу ДАІ з обслуговування м.Харкова та ОСОБА_2 України в Харківській області ОСОБА_3 про накладення на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржене в Харківський апеляційний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, через Ленінський районний суд м. Харкова та подачею копії апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду .
Суддя В.В.Вікторов