Справа № 22-2868 \ 08     Головуючий у 1 інстанції   Кутья С.Д.

Категорія   -5     Доповідач Дем*яносов М.В.

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 червня   2008 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді:     Рибалко Л.І.

суддів    Новікової Г.в., Дем*яносова М.В.

при секретарі: Володіної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 13 лютого 2008 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Арепьєва О.О. про розірвання договору довічного утримання і визнання права власності на квартиру.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши в обсязі апеляційної скарги досліджені судом по справі докази , суд-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі оспорює обгрунтованість рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 13 лютого 2008 року, яким було задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 Розірвано договір довічного утримання, укладений 04.08.2004 року між нею та ОСОБА_3, засвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Арепьєвою О.О.

Визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та зобов*язано нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Арепьєву О.О. знятий заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, зареєстрованого в реєстрі під номером № 3323.

Апелянт ставить питання про скасування    рішення суду , а справу просить направити на новий судовий розгляд.

Доводи скарги зводяться до того, що постановлене судом першої інстанції рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуальногоправа. Крім того вважає, що суд не повно з*ясував обставини, що мають суттєве значення для вирішення спави, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення суду слід залишити без змін з наступних підстав.

У березні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання і визнання права власності на квартиру.

Посилалася на те, що 28 липня 2004 року вона на підставі договору купівлі-продажу придбала у власність однокімнатну квартиру загальною площею 28.2 м.кв., чка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

4.08.2004 року вона з відповідачкою ОСОБА_2 уклала договір довічного утримання, згідно якого вона передала відповідачці у власність вказану квартиру, а остання зобов*язалася забезпечувати її триразовим щоденним харчувнням, придатним для носіння одягом і взуттям, належними лікувальними засобами. Крім того відповідачка щонеділі зобов8язалася забезпечувати її готівкою в сумі не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Спочатку відповідачка лише частково виконувала умови договору , а з жовтня 2004 року взагалі перестала надавати їй допомогу, тому просила договір довічного утримання розірвати.

Відповідно до вимог ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона ( відчужувач) передає другій стороні ( набувачеві) у власність житловий    будинок, квартипру , або їх частину, взамін чого набувач зобов*язується забезпечувати відчужувача утриманням та ( або) доглядом довічно.    

Згідно ч.1 п.1 ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов*язків, незалежно від його вини.

Згідно із ч.1 ст. 756 ЦК України, у разі розірвання договору довічного утримання у зв*язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов*язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, їм передане, і має право вимагати його повернення.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив , що позивачка 4.08.2004 року уклала з ОСОБА_2 договір довічного утримання, який було посвідчено приватним нотаріусом, згідно якого ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 у власність належну їй квартиру, а відповідачка була зобов*язана забезпечувати позивачку житлом шляхом збереження права безкоштовного мешкання у відчуженій квартирі, а також забезпечувати триразовим щоденним харчуванням, доглядом і необхідною допомогою, придатним для носіння одягом і взуттям, наданням побутових послуг( прання, послуги перукаря).

Крім того зобов*язана щотижня, не пізніше п*ятниці, забезпечувати позивачку готівкою в сумі яка повинна бути не менше одного неоподатовуваного мінімуму доходів громадян.

Встановивши, що відповідачка не виконує своїх обов*язків згідно договору, суд першої інтсанції прийшов до обгрунтованого висновку, що укладенний між сторонами договір довічного утримання підлягає розірванню з застосуванням наслідків, передбачених ст. 756 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз*ясненням Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.1 постанови „ Про судове рішення" №11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права , що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності- на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 13 лютого 2008 року в цілому є законним, справедливим і обгрунтованим, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в ході судового засідання.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення немає.

Доводи апеляційної скарги відповідачки       про те, що суд розглянув справу за її
відсутності      не взявши до уваги письмову заяву її адвоката з проханям відкласти розгляд справи у зв*язку з хворобою не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки по справі неодноразово об*являлася перерва. Відповідачка була пристуня в судових засіданнях 17.04.,16.05.,18.07.,3.08. 12.09., 23.10.2007 року, та 12.02.2008 року давала свої пояснення і заперечення проти заявленого позову. В останньому судовому засідання 13.02.2008 року коли було постановлено рішення вона дійсно була відсутня, однак справу було закінчено в пристуності її представника адвоката   ОСОБА_5

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.

Керуючись ч.1п.1ст. 307, 308, 313, ч.1п.1 ст. 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу    ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 13 лютого 2008 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з момоенту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .