ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року

м.Суми

Справа №591/6859/17

Провадження № 22-ц/788/387/18

Апеляційний суд Сумської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Кононенко О.Ю., Хвостика С.Г.,

за участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

сторони:

позивач ОСОБА_1,

відповідач ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми в складі судді Сидоренко А.П. від 26 грудня 2017 року, ухвалене в м. Суми, повне рішення складене 27 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 пред'явила позов до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

В обґрунтування вимог зазначила, що заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 листопада 2009 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на неповнолітніх синів: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_7, які народилися ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у розмірі ? частини його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 22 липня 2009 року до досягнення дітьми повноліття.

Посилаючись на те, що неповнолітні ОСОБА_3 і ОСОБА_7 потребують значно більшого догляду і матеріальних витрат в навчанні, розвитку, позивач просила на підставі ст. 192 СК України змінити розмір аліментів, встановлений судовим рішенням, до ? частини доходу ОСОБА_2, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 грудня 2017 року позов задоволений.

Збільшити розмір аліментів, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на синів ОСОБА_3 і ОСОБА_7, які народилися ІНФОРМАЦІЯ_2 року, в розмірі ? частини доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з часу набрання рішенням суду законної сили.

Відкликати виконавчий лист № 2-3588/09 про стягнення аліментів, виданий на виконання рішення Зарічного суду м. Суми від 04 листопада 2009 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою до Апеляційного суду Сумської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; просить скасувати рішення суду в частині визначення розміру аліментів та ухвалити нове рішення, яким визначити на двох неповнолітніх синів розмір аліментів 1/3 частини доходу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував майновий стан платника аліментів, наявність у нього заборгованості за аліментами, а також стан здоров'я.

У судовому засіданні ОСОБА_4, яка є представником ОСОБА_2, підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_1 і представник ОСОБА_5 просили відхилити апеляційну скаргу, рішення залишити без змін. Відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не поданий.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції встановив, що 05 серпня 1994 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, у якому народилися сини: ОСОБА_6, народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року; ОСОБА_3 і ОСОБА_7, народження ІНФОРМАЦІЯ_2 року (ас. 9-11, 13)

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 листопада 2009 року шлюб розірваний; з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей у розмірі ? частки доходу, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 22 липня 2009 року (ас.13).

Установивши, що платник аліментів є працездатним, на час розгляду справи отримує заробітну плату, розмір якої в середньому складає 1500 грн, суд першої інстанції визнав ці обставини достатніми для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, до ? частки доходу ОСОБА_2, а також збільшення мінімального розміру аліментів на одну дитину.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд ураховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).

Законом України № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до ч. 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У справі, яка переглядається, суд правильно встановив, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину, згідно із заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 листопада 2009 року, є меншим, ніж законодавчо встановлений (ас.13), а тому дійшов обґрунтованого висновку про збільшення мінімального розміру аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про зміну загального розміру аліментів на неповнолітніх дітей до ? частки доходу боржника, суд неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права; виклав у рішенні висновки, що не відповідають обставинам справи.

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року найстаршій дитині - ОСОБА_6 виповнилось 18 років, внаслідок чого стягнення грошових коштів на його утримання закінчилось.

Після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, а тому відповідно до вимог частини 3 статті 183 СК України аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника чи одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Тобто, виходячи зі змісту наведених норм, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним; а зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із батьків та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пред'являючи до суду даний позов, ОСОБА_1 визначила розмір аліментів на двох дітей - ? частку від заробітку (доходу) батька.

Проте позивач не надала доказів на підтвердження того, що змінився матеріальний або сімейний стан, погіршилось або поліпшилось здоров'я когось із батьків; що неповнолітні діти потребують, а відповідач у справі може надавати матеріальну допомогу у визначеному нею розмірі.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 працює машиністом (кочегаром) котельні Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське автотранспортне підприємство 15954», розмір заробітної плати за листопад 2017 року складає 1738 грн 40 коп. (ас. 29).

Підстава, на яку посилалась ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог, - недостатність коштів для навчання та розвитку дітей, ухилення відповідача від сплати аліментів не є достатньою для прийняття рішення про збільшення визначеного судом розміру аліментів, згідно зі статтею 192 СК України.

Діючий Сімейний кодекс (ст. 185) зобов'язує батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Отже, доводи апеляційної скарги щодо неправильності висновку суду про наявність підстав для збільшення розміру аліментів до ? частки доходу платника аліментів частково визнаються обґрунтованими.

Посилання у скарзі на неврахування судом при вирішенні справи наявності заборгованості за аліментами і пред'явлення ОСОБА_1 позову про стягнення пені за аліментами є безпідставним, оскільки матеріалами справи, зокрема вироком Сумського районного суду Сумської області від 17 серпня 2017 року, підтверджується виникнення заборгованості з вини боржника.

Суд, керуючись частиною третьою статті 367 ЦПК України, не приймає додані до апеляційної скарги докази про лікування амбулаторно з 09 листопада 2017 року до ухвалення рішення, які не були подані до суду першої інстанції, оскільки учасник справи не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи наведене, встановивши невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційну скаргу, а оскаржуване судове рішення змінює в частині визначення щомісячного розміру аліментів ? частки від заробітку (доходу) батька дітей на 1/3.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, пп. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 грудня 2017 року в частині визначення щомісячного розміру аліментів ? частка від заробітку (доходу) ОСОБА_2 змінити на 1/3 частку від заробітку (доходу) платника аліментів.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М.Біляєва

Судді: О.Ю.Кононенко

С.Г.Хвостик

Повне рішення складене 28 лютого 2018 року

Суддя-доповідач О.М.Біляєва