Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/14108/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 (суддя Ващенко Т.М.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 (головуючий: Пашкіна С.А., судді: Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про зобов'язання передати оригінали документів

За участю представників:

позивача - Горобець Д.Г. - адвокат, посвідчення, довіреність,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача передати позивачу оригінали документів, які засвідчують обов'язок боржника та документи, якими забезпечувались кредитні договори, а саме: кредитного договору № 4Ф13423И від 04.07.13., договорів забезпечення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Лайк Сіті" мотивувало тим, що ним як поручителем за кредитним договором №4Ф13423И від 04.07.13 виконано обов'язок боржника ТОВ "ФАБОРІС" перед ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" , а саме погашено борг в сумі 7 754 503,37 грн. згідно платіжного доручення №1377. У зв'язку з наведеними обставинами ТОВ "Лайк Сіті" вважає себе новим кредитором, а Банк відмовляється надавати оригінали документів, які засвідчують обов'язок боржника та документи якими забезпечувались кредитні договори, тим самим позбавляє ТОВ "Лайк Сіті" здійснювати свої права як нового кредитора.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017, у справі №910/14108/17 в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційного мотивована тим, що чинним законодавством не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч.3 ст.553 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним. Ні умовами договору поруки, ні чинним законодавством України не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

30.12.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) ТОВ "Лайк Сіті" подало касаційну скаргу " на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду.

19.01.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного суду.

19.01.2018 за результатом автоматизованого розподілу справи була визначена колегія суддів: суддя-доповідач Кушнір І.В., судді Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

29.01.2018 суд постановив ухвалу про прийняття касаційної скарги до провадження та призначення до розгляду на 22.02.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до Касаційного господарського суду до 13.02.2018.

Скаржник (позивач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що судами було неправильно застосовано норми матеріального права , а саме ст. 514 , 556 ЦК України.

З огляду на викладене, позивач у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання з'явився представник позивача, який в судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги і просив скасувати рішення судів попередніх судових інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, 20.10.16. між позивачем, як поручителем, та відповідачем, як кредитором, укладено договір поруки № 4Ф13423И/П, відповідно до п.1 якого предметом договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаборіс", боржником, своїх зобов'язань за: кредитним договором № 4Ф13423И від 04.07.13. (далі - кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 1; кредитним договором № 4Ф13786Д від 05.12.13. (далі - кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 2; кредитним договором № 4Ф13787Д від 09.12.13. (далі - кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 3.

За приписами ч.ч.1,2 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Звертаючись з даним позовом ТОВ "Лайк Сіті" вказувало, що ним як поручителем за кредитним договором №4Ф13423И від 04.07.13 виконано обов'язок боржника ТОВ "ФАБОРІС" перед ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" , а саме погашено борг в сумі 7754503,37 грн. згідно платіжного доручення №1377. У зв'язку з наведеними обставинами ТОВ "Лайк Сіті" вважає себе новим кредитором, а Банк відмовляється надавати оригінали документів, які засвідчують обов'язок боржника та документи якими забезпечувались кредитні договори, тим самим позбавляє ТОВ "Лайк Сіті" здійснювати свої права, як нового кредитора.

На підтвердження вказаного ТОВ "Лайк Сіті" було надано суду копію платіжного доручення № 1377 від 20.10.16., з якого вбачається, що через Інтернет-банк Приват 24 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 7754503,37грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору №4Ф13423И від 04.07.13. згідно договору поруки № 4Ф13423И/П від 20.10.16.

Відповідачем факт отримання коштів від позивача в сумі 7 754 503,37 грн. не заперечувався.

Відповідно до п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави(іпотеки), укладеним в цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Водночас, згідно з ч.ч.1,2 ст.556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання.

Відповідно до п.10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, предметом договору поруки №4Ф13423И/П від 20.10.2016 було надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Фаборіс", боржником, своїх зобов'язань за трьома окремими кредитними договорами.

ТОВ "Лайк Сіті" вказувало, що ним, як поручителем за кредитним договором №4Ф13423И від 04.07.13, виконано обов'язок боржника ТОВ "ФАБОРІС" перед ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" , а саме погашено борг в сумі 7754503,37 грн. згідно платіжного доручення №1377 по вказаному кредитному договору.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не встановили, яким був дійсний обсяг забезпеченого порукою кредитного зобов'язання боржника по кредитному договору №4Ф13423И від 04.07.2013 на момент платежу і чи дійсно поручитель виконав його в повному обсязі.

За викладених обставин, правовий аналіз судів попередніх інстанцій щодо застосування наслідків, передбачених вищевказаними ч.ч.1,2 ст.556 Цивільного кодексу України, є передчасним.

Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази."

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність касаційну скаргу позивача - задовольнити частково, судові рішення першої та апеляційної інстанцій -скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі №910/14108/17 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський