Справа № 183/2582/16

Провадження № 4-с/183/10/18

У Х В А Л А

26 лютого 2018 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Майної Г. Є.,

з участю представника заінтересованої особи ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новомосковськ Дніпропетровської області скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1, заінтересовані особи: Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеною скаргою, в обґрунтування якої посилається на те, що з 28 квітня 2017 року в Новомосковському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області знаходиться виконавче провадження з примусового виконання судового рішення (виконавчий лист № 183/2582/16 від 13 лютого 2017 року) про стягнення з ОСОБА_3 на його користь 2 851,59 грн. відшкодування матеріальної шкоди, 400,00 грн. витрат з проведення автотоварознавчого дослідження та 3 295,24 грн. судових витрат, а всього на суму 6 546,83 грн. 21 вересня 2017 року, скориставшись своїм правом, він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження ВП № 5385746, яке на час ознайомлення було не сформовано, матеріали виконавчого провадження були не прошнуровані, аркуші не пронумеровані, без опису документів із зазначенням дати складання опису – дане виконавче провадження мало вигляд купи аркушів паперу, на його зауваження з цього приводу державний виконавець зазначеного відділу ОСОБА_1 пояснила, що матеріали виконавчого провадження будуть належним чином оформлені після проведення всіх виконавчих дій. Матеріали виконавчого провадження, на дату ознайомлення, містили наступні виконавчі документи: постанова про відкриття виконавчого провадження від 28 квітня 2017 року, постанова про арешт майна боржника від 28 квітня 2017 року, виклик державним виконавцем боржника від 16 травня 2017 року, постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11 липня 2017 року із супровідними листами. Але жодного перерахованого документу він не отримував, окрім постанови про відкриття виконавчого провадження від 28 квітня 2017 року, яку він отримав 25 травня 2017 року і з цього приводу Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області вже надав оцінку діям, бездіяльності державного виконавця Хрол В. М., визнавши її бездіяльність неправомірною та зобов’язавши вжити виконавчі заходи в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". На день звернення ним до суду із зазначеною скаргою державним виконавцем Хрол В. М., в порушення ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" не звернуто стягнення на належне боржнику інше майно, що є бездіяльністю.

У зв’язку з наведеним вище, заявник звернувся до суду із цією скаргою та просить:

-визнати дії, бездіяльність державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 стосовно виконавчого провадження ВП № 53853746 – неправомірними;

-зобов’язати державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 здійснити необхідні виконавчі дії (вжити виконавчі заходи) у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та Законом України "Про виконавче провадження" щодо опису та арешту належного боржнику майна, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення, за місцем реєстрації (перебування) боржника та його реалізацію;

-стягнути з Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на його користь, з урахуванням попереднього (орієнтовного) розрахунку, судові витрати у справі в розмірі 2 021,55 грн., які складаються з витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту, добових та компенсації за відрив від звичайних занять.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_2 заявлену скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні скарги, оскільки її дії у виконавчому провадженні були законні.

Заінтересована особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав.

Суд, вислухавши пояснення заявника та представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Конституція України, трудове та цивільне законодавство закріплює обов'язок кожного неухильно додержуватися положень Конституції України та законів України, добросовісно здійснювати свої права та обов'язки і встановлює юридичну відповідальність за їх невиконання та передбачає заходи примусового виконання цивільних обов'язків, які виникають, зокрема, безпосередньо з актів законодавства, рішення суду або договору, у разі їх невиконання боржником добровільно (стаття 68 Конституції України, статті 11, 14 ЦК України, статті 10, 431 ЦПК України, Закон України "Про виконавче провадження").

Згідно з преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" (тут і надалі – в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), вказаним Законом визначалися умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Судом встановлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участі третьої особи – Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задоволено. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2 851,59 грн. відшкодування завданої матеріальної шкоди, в результаті пошкодження автомобіля, 400,00 грн. витрат, понесених на проведення автотоварознавчого дослідження, 3 295,24 грн. судових витрат, а всього – 6 546,83 грн.

На виконання судового рішення 29 березня 2017 року видано виконавчий лист у справі.

28 квітня 2017 року державним виконавцем Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53853746, згідно якої відкрито виконавче провадження з виконання: виконавчий лист № 183/2582/16 виданий 29 березня 2017 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2 851,59 грн. відшкодування матеріальної шкоди; 400 грн. витрат понесених на проведення автотоварознавчого дослідження; 3 295,24 грн. судових витрат, всього 6 546,83 грн.; зобов’язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей; стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 654,68 грн.; копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження (а.с. 57, 69).

Згідно з супровідним листом від 28 квітня 2017 року № 9226 постанову направлено боржнику та стягувачу (а.с. 56).

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону).

Розглядаючи вимоги скарги в частині щодо невжиття державним виконавцем дій, визначених Законом України "Про виконавче провадження" щодо примусового виконання рішення, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У відповідності до ч.ч. 5, 6 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", боржник зобов’язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п’яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з’являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов’язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Частини 1, 5, 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлюють, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

За ч.ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п’яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Частиною 2 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що з пенсії боржника може бути відраховано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім’ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також у зв’язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Так, матеріали справи містять постанову державного виконавця про арешт майна боржника від 28 квітня 2017 року, якою накладено арешт на майно, належне ОСОБА_5 (а.с. 59-60), докази отримання державним виконавцем відповідей про відсутність відомостей про працю боржника за трудовими та цивільно-правовими договорами (а.с. 63), про відсутність доходів боржника (а.с. 64), про відсутність рахунків, відкритих боржником як ФОП (а.с. 62), витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованого за боржником нерухомого майна (а.с. 42), відповідь про відсутність зареєстрованих за боржником транспортних засобів (а.с. 48).

При цьому, отримавши відповідь про виплату пенсії боржнику в розмірі 1 652,02 грн. ще 28 квітня 2017 року (а.с. 61), державний виконавець лише 11 липня 2017 року виніс постанову, якою звернуто стягнення на пенсію боржника ОСОБА_3 в розмірі 20 % до виплати загального боргу 7 321,51 грн. (а.с. 54, 55). Згідно з супровідним листом від 11 липня 2017 року № 4825/7 постанову направлено боржнику та стягувачу (а.с. 53).

Відповідно до п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з’явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

Так, матеріали справи містять докази виклику державного виконавця боржника до державного виконавця з приводу надання документів щодо майнового стану (а.с. 43-44), отриманого боржником 20 травня 2017 року (а.с. 49), водночас не містять відомостей про надання боржником пояснень чи з`явлення на виклик державного виконавця, вжиття державним виконавцем дій щодо примусової явки боржника. Отримання державним виконавцем від боржника інформації, визначеної за обов`язкову для надання постановою про відкриття виконавчого провадження та Законом України "Про виконавче провадження" - декларації про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Додатком до Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня №  1404-VIII, затверджено Перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, згідно якого стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на таке майно, що належить боржникові - фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні (крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): 1. Предмети щоденного побутового особистого вжитку для задоволення щоденних фізіологічних та гігієнічних потреб (посуд, постільна білизна, засоби гігієни), речі індивідуального користування (одяг, взуття, всі дитячі речі). 2. Лікарські засоби, окуляри та інші вироби медичного призначення, необхідні боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, за медичними показаннями. 3. Меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім’ю. 4. Один холодильник на сім’ю. 5. Один телевізор, персональний комп’ютер на сім’ю, один мобільний телефон - на кожну особу. 6. Запас питної води, продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці або гроші, необхідні для придбання запасів питної води та продуктів харчування для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку трикратного розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день звернення стягнення, на кожну особу. 7. Майно, необхідне для відправлення релігійних культів та ритуальних обрядів боржником, членами його сім’ї та особами, які перебувають на його утриманні, професійних занять боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, якщо воно є єдиним джерелом доходу таких осіб, знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, книги. 8. Паливо, необхідне боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, для приготування щоденної їжі та опалення (протягом опалювального сезону) житлового приміщення. 9. Використовувані для цілей, не пов’язаних із провадженням підприємницької діяльності, племінна, молочна і робоча худоба (по одній одиниці), кролики (дві пари), птиця (п’ять штук), корми, необхідні для їхнього утримання до вигону на пасовища. 10. Насіння, необхідне для чергового посіву, та незібраний урожай - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством (крім земельних ділянок, на які накладено стягнення). 11. Сільськогосподарський інвентар - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством. 12. Технічні та інші засоби реабілітації, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень життєдіяльності людей з інвалідністю та інших категорій осіб, автомобіль, яким відповідно до закону за медичними показаннями забезпечена людина з інвалідністю безоплатно або на пільгових умовах. 13. Призи, державні нагороди, почесні та пам’ятні знаки, якими нагороджений боржник.

Судом встановлено, що державний виконавець, з метою виявлення та опису належного боржнику іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, 29 вересня 2017 року та повторно 13 лютого 2018 року здійснив вихід до зареєстрованого місця проживання боржника, однак 29 вересня 2017 року вчинити зазначену виконавчу дію не виявилось можливим, оскільки помешкання за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вул. Набережна, 75, зачинене та його власник відсутній, про що складено відповідний акт, який міститься в матеріалах виконавчого провадження та оглянутий судом в судовому засіданні.

Водночас, згідно акту державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 від 13 лютого 2018 року, складеного в присутності боржника ОСОБА_3 та понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, виходом за адресою: с. Піщанка, вул. Набережна, 75, встановлено, що майно, на яке може бути звернуто стягнення відсутнє.

Тому суд дійшов висновку, про наявність підстав для визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1, оскільки посилання державного виконавця на те, що виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п’яти мінімальних розмірів заробітної плати, не ґрунтуються на законі.

Заявлені ОСОБА_2 вимоги щодо зобов’язання державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 здійснити необхідні виконавчі дії (вжити виконавчі заходи) у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та Законом України "Про виконавче провадження" щодо опису та арешту належного боржнику майна, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення, за місцем реєстрації (перебування) боржника та його реалізацію, задоволенню не підлягають через здійснення державним виконавцем таких дій, про що свідчить акт від 13 лютого 2018 року, наданий суду в копії.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 452 ЦПК України, судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно зі ст. 138 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов’язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, заявником заявлено до відшкодування суму в розмірі 2 021,55 грн. В обґрунтування цієї суми заявник посилається на те, що він мешкає в м. Першотравенськ Дніпропетровської області, внаслідок подання скарги ним понесено витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту (м. Першотравенськ – м. Дніпро – м. Новомосковськ) - придбання паливно-мастильних матеріалів в розмірі 1195,40 грн.; добові в розмірі 320,00 грн., компенсація за відрив від звичайних занять в розмірі 506,15 грн.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Такі норми встановлені насамперед постановою Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02 лютого 2011 року № 98 та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59.

Відповідно до цих документів витрати на проїзд до місця відрядження і назад компенсуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті. Також компенсуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де проживає особа або де знаходиться суд. Сума добових витрат у разі перебування в межах України складає 60 гривень.

Так, з матеріалів справи не вбачається доказів на підтвердження вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування від місця проживання до місцезнаходження суду, внаслідок чого підстав для компенсації вартості проїзду та витрат палива, понесених заявником, у зв'язку із використанням ним власного автомобілю, суд не вбачає.

Відповідно до ст. 85 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла станом на день розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 за цією скаргою) витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Добові - це витрати на харчування, міський проїзд та інші витрати, пов'язані і перебуванням в іншому населеному пункті, які компенсуються (відшкодовуються) не лише працівникам підприємств, установ чи організацій, а всім особам, якщо виконання їх процесуальних функцій пов'язане з перебуванням за межами населеного пункту постійного проживання, компенсуються (відшкодовуються).

Ураховуючи участь заявника в судовому засіданні 14 грудня 2017 року в Апеляційному суді Дніпропетровської області у цій справі, що пов'язане з перебуванням за межами населеного пункту його постійного проживання, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування заявникові заінтересованою особою добових за 1 день в розмірі, передбаченому законодавством України, тобто 60 грн.

Відповідно до п. 3 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", компенсації витрат за відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам у зв'язку з явкою до суду, обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять

Тобто, сума компенсації (відшкодування) за відрив від звичайних занять обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія, і не може перевищувати її розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять. Час, витрачений у зв'язку із явкою до суду, складається з часу, протягом якого сторона не могла займатися звичайними заняттями, зокрема часу, проведеного в судовому засіданні. До цього часу може бути доданий також час, необхідний для доїзду в приміщення суду.

Таким чином, заявник, у зв'язку із розглядом цієї скарги, має право одержати компенсацію за відрив від звичайних занять, виходячи з наступного розрахунку.

Відповідно до розрахунку, наданого заявником, і не спростованого заінтересованою особою, для участі в судовому засіданні у цій справі, яке відбулося 14 грудня 2017 року в Апеляційному суді Дніпропетровської області, на дорогу до суду і назад заявник витратив 3 години 58 хвилин; судове засідання тривало 2 години 25 хвилин, таким чином, загальна тривалість відриву заявника від звичайних занять 14 грудня 2017 року становила 6 годин 23 хвилини. Для визначення розміру компенсації за відрив від звичайних занять слід визначити розмір годинного заробітку (3 200 гривень (мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2017 року) / 160 годин (місячна норма робочого часу в грудні 2017 року при 40-годинному робочому тижні) = 20 гривень) та помножити його на кількість годин, витрачених у зв'язку із явкою до суду (6 годин 23 хвилини). Таким чином, сума компенсації за 14 грудня 2017 року буде складати 127,67 гривень.

Відповідно до розрахунку, наданого заявником, і не спростованого заінтересованою особою, для участі в судовому засіданні у цій справі в Новомосковському міськрайонному суді Дніпропетровської області, на дорогу до суду і назад заявник витрачає 3 години 12 хвилин; судові засідання призначалися двічі: 04  січня 2018 року і 26 лютого 2018 року; судове засідання 04 січня 2018 року не відбулось, судове засідання 26 лютого 2018 року тривало 42 хвилини.

Розмір годинного заробітку в січні 2018 року становить 22 гривні 16 коп. (3 723 гривні (мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2018 року) / 168 годин (місячна норма робочого часу в січня 2018 року при 40-годинному робочому тижні)).

Компенсація заявникові за відрив від звичайних занять в січні 2018 року становить 70,90 гривень, з наступного розрахунку: 22 гривні 16 коп. (розмір годинного заробітку в січні 2018 року) х 3 години 12 хвилин (кількість годин, витрачених у зв'язку із явкою до суду).

Розмір годинного заробітку в лютому 2018 року становить 23 гривні 27 коп. (3 723 гривні (мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2018 року) / 160 годин (місячна норма робочого часу в лютому 2018 року при 40-годинному робочому тижні)).

Компенсація заявникові за відрив від звичайних занять в лютому 2018 року становить 90,75 гривень, з наступного розрахунку: 23 гривні 27 коп. (розмір годинного заробітку в лютому 2018 року) х 3 години 54 хвилин (кількість годин, витрачених у зв'язку із явкою до суду).

Таким чином, у зв'язку із розглядом цієї скарги загальна сума компенсації за відрив заявника від звичайних занять складає 289 гривень 32 коп., які підлягають стягненню із заінтересованої особи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 260, 447-453 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1, заінтересовані особи: Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 щодо невиконання вимог ст. 68 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні № 53853746.

У задоволенні іншої частини скарги – відмовити.

Стягнути з Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 34893684, 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетманська, 7) на користь ОСОБА_2 (Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Чайковського, 2/21) витрати, пов`язані з розглядом скарги в розмірі 349 (триста сорок дев'ять) грн. 32 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 28 лютого 2018 року.

Суддя Г. Є. Майна