Справа № 345/2203/17

Провадження № 22-ц/779/251/2018

Категорія 52

Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.

Суддя-доповідач Малєєв

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі:

судді-доповідача - Малєєва А.Ю.,

суддів: Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.,

за участю секретаря - Бойчука Л.М., з участю позивачки ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2017 року, постановленої головуючою суддею Кардаш О.І. Б.Б. в м. Калуш о 14 год. 58 хв., дата складання повного тексту якого не відома, по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог - Служба у справах дітей Калуської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

1. Позов заявлено 26.06.2017 (а.с. 1-3).

1.1. Зміст позовних вимог.

Позивачка з відповідачем по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Калуського міськрайонного суду від 23.12.2014. Від спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5.

Відповідач не цікавиться вихованням та утриманням сина вже на протязі тривалого часу. З 2014 року він самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, жодного разу не дзвонив, не приходив до сина, не бере участі у вихованні сина, не відвідує його в дитячому садочку, не цікавиться його фізичним та духовним розвитком, матеріально не допомагає, аліменти не сплачує.

1.1.1. Просила позбавити його батьківських прав, судові витрати стягнути з відповідача.

1.2. Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 02.08.2017 позов задоволено - відповідача позбавлено батьківських прав (а.с. 34-35).

1.3. Відповідач 04.08.2017 подав до суду Заяву про перегляд заочного рішення (а.с. 37-41). Проти позовних вимог заперечив. Вважає, що твердження позивачки голослівні; що вона свідомо чинить перешкоди у спілкуванні його з сином; що дитсадок, в який дитину позачергово влаштували як сина учасника бойових дій, не відвідував, оскільки позивачка заборонила педагогам надавати йому дитину; що сплачував аліменти в середньому 1200 грн щомісяця допоки не звільнився з роботи, а працевлаштувавшись в червні 2017 року вже погасив частину заборгованості по аліментах; що позивачка не підтвердила належними доказами існування проблем зі здоров'ям та необхідності додаткових коштів на лікування дитини. Відповідач вважає позовну вимогу щодо позбавлення його батьківських прав, оскільки є морально стійкою людиною, учасником бойових дій, не перебуває на обліках ні в нарко- , ні в психдиспансерах, жодних адміністративних чи кримінальних стягнень не має.

1.3.1. Просив заочне рішення скасувати.

1.4. Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 09.10.2017 заяву задоволено: заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку (а.с. 66-67).

1.5. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відмовлено, попереджено останнього про те, що в разі продовження ухиляння його від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини він буде позбавлений батьківських прав (а.с. 141-144).

2. Позивачка ОСОБА_3 оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку (а.с. 146-147).

2.1. Обґрунтування апеляційних вимог:

- суд не надав належної оцінки доказам, які підтверджують, що на протязі трьох років відповідач ухиляється від свого обов'язку по вихованню дитини.

- Відповідач не надав жодного доказу в підтвердження факту його участі у вихованні сина та його бажанні спілкуватись з ним.

- Суд визнав звернення відповідача до органу опіки і піклування Калуської МР обставиною, що свідчить про вживання відповідачем заходів до налагодження відносин із сином, однак суд не врахував ні пояснень представників органу, ні відмову в зв'язку з непредставленням відповідачем відповідних документів, а судове засідання проходило взагалі без їх участі.

- Відповідач двічі пропустив засідання комісії з питань захисту дітей без підтвердження поважності причин неявки.

- Відповідач в житті та розвитку дитини не відіграє ніякої батьківської ролі, а в судовому засіданні не підтвердив щире бажання бачити сина, розмовляти з ним, хвилюватися за нього, коли він хворіє, що у сукупності розцінюється як ухилення від виховання дитини та нехтування батьківськими обов'язками.

2.1.1. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

2.2. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

2.3. В судовому засіданні апеляційного суду апелянтка ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити з наведених у ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_4 та представник Служби у справах дітей Калуської міської ради, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

2.4. Відзивів на апеляційну скаргу на адресу суду до початку розгляду справи не надходило.

3. Фактичні обставини, встановлені судами.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який у відповідності до рішення Калуського міськрайонного суду від 23.12.2014 розірвано (а.с. 4-5, 117).

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син ОСОБА_5 (а.с. 6 - свідоцтво про народження).

Факт проживання сина ОСОБА_5 разом зі своєю матір'ю підтверджується довідкою про склад сім'ї від 06.06.2017, яка видана Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Калуської міської ради (а.с. 7).

Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов від 06.04.2017, складеного спеціалістом І категорії Служби у справах дітей Л. Сербін, встановлено, що ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, виховує мама та бабуся. В наявності є все необхідне для проживання, виховання та розвитку. Батько ОСОБА_4 сином не цікавиться, не допомагає фінансово, не має бажання бачитися з дитиною (а.с. 9).

Згідно Розрахунку заборгованість відповідача по аліментах станом на 01.06.2017 становила 2628,70 грн (а.с. 8).

Висновком Служби у справах дітей Калуської міської ради від 13.06.2017 №01-19/01/44 визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно його малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

Згідно з Витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації від 07.09.2017 встановлено порушення формування усіх компонентів мовленнєвої системи. Рекомендовано навчання та виховання за програмою для дітей з порушенням мовлення (а.с. 61).

Згідно відповіді завідувача ДНЗ «Чебурашка» з 01.09.2015 по 05.02.2016 ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, в дошкільний заклад його приводили і забирали (із донесення вихователів) мама та бабуся (а.с. 151).

Згідно Довідки від 20.12.2017 сина в ДНЗ «Ластівка» приводить і забирає одна мама, батько цим не займається (а.с. 152).

На а.с. 62-63 містяться дублікати чеків на оплату позивачкою за садок.

Стосунки між сторонами по справді конфліктні (а.с. 91-112 - матеріали з приводу дозволу на виїзд дитини за кордон та з приводу підтвердження батьківства відповідача).

Відповідач є учасником бойових дій (а.с. 43). На а.с. 118-135 містяться копії документів, що засвідчують характеристику особи відповідача, його стан здоров'я та розмір його доходів (сплачених податків).

Згідно довідки Калуського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області від 17.10.2014 №1323 станом на 01.10.2017 заборгованість відповідача по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, - відсутня (а.с. 122 - Довідка, 158 - Розрахунок свідчить про переплату).

30.10.2017 відповідач звернувся до Служби у справах дітей Калуської міської ради із Заявою про визначення йому порядку участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5 (а.с. 115-116).

4. Оцінки апеляційного суду.

4.1. Суд першої інстанції, враховуючи приписи СК України, ЗУ «Про охорону дитинства», постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», відмовив в задоволенні позову, оскільки в матеріалах справи відсутні об'єктивні та безсумнівні докази свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками стосовно сина ОСОБА_5, а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, потреби в застосуванні якого щодо відповідача на даний час немає, та, що такий захід може унеможливити в подальшому відновлення відносин батька та дитини.

При цьому суд першої інстанції не погодився з висновком органу опіки та піклування, служби у справах дітей Калуської міської ради від 13.06.2017 №01-19/01/44 щодо можливості позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно його малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11), оскільки даний висновок був прийнятий без участі відповідача, на підставі документів, наданих позивачкою, відтак, на думку суду, висновок визнано необґрунтованим та таким, що не відповідає праву дитини бачитися з обома батьками.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність, не позбавляючи відповідача батьківських прав, надати йому можливість налагодити стосунки з сином та попередити його про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

4.2. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє аргументи апеляційної скарги з таких міркувань.

4.2.1. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і безумовним втручанням у права, які передбачені ч. 1 ст. 8 Конвенції. Тому обставини цієї справи належить проаналізувати через призму умов ч. 2 цієї статті.

Для цього апеляційний суд вважає необхідним звернутись до прецедентної практики ЄСПЛ як джерела права ( п. 4 ст. 10 ЦПК України).

У справі «Хант проти України» (Заява N 31111/04) під час розгляду питань позбавлення батьківських прав у п. 50 Рішення Суд зазначив, що «…втручання не становить порушення статті 8, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей…»

Отже, при вирішенні цієї справи належить з'ясувати: 1) чи позбавлення батьківських прав ґрунтується на законі; 2) чи є позбавлення батьківських прав в цьому випадку «необхідним у демократичному суспільстві»; 3) чи відповідає це інтересам захисту здоров'я чи моралі або прав і свобод сторін з урахуванням примату інтересів дитини, а також взаємної рівності прав та обов'язків батьків і дітей щодо одне одного (ст. 9, 18 Конвенції ООН про права дитини, ст. 141, 142, 155 СК України).

4.2.2 У даній справі позивачка порушила питання позбавлення батьківських прав для захисту інтересів дитини унаслідок ухилення батьком від виконання своїх обов'язків відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України. Висновок компетентного державного органу також обґрунтований інтересами дитини. Тому слід дійти висновку, що процедура позбавлення батьківських прав у даному випадку переслідувала законну мету.

4.2.3. Щодо «необхідності у демократичному суспільстві».

Апеляційний суд вважає, що ця необхідність має бути пов'язана з загрозами інтересам дитини і матері з боку батька, адже дитина проживає з матір'ю, тому конфліктність між батьками прямо впливають і на можливості спілкування з дитиною обох з батьків. А отже, така необхідність у першу чергу залежить від аналізу дій батька (доказів свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками стосовно сина) та його характеристик.

Окрім того, належить оцінити процес вирішення спору між сторонами для вирішення питання відповідності його демократичним суспільним цінностям. Це визначення передусім пов'язано зі з'ясуванням рівня участі батька під час вирішення питань позбавлення його батьківських прав і прийняття рішень із цього приводу компетентними органами (орган опіки та піклування, суд, ін.).

У цій справі сторони розлучені, станом на 01.10.2017 заборгованість відповідача по сплаті аліментів на утримання сина, що виникла в період з 09.2016 по 05.2017 (26.09.2016 відповідач звільнився з роботи, а.с. 46 - зворот), - відсутня (а.с. 122 - Довідка), проживають сторони окремо. Дитина проживає з матір'ю. Відповідач є учасником бойових дій (а.с. 43). В матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження, що засвідчувало б негативну характеристику особи відповідача. Батько не приводив (забирав) дитину в дошкільні навчальні заклади (а.с. 151, 152). Стосунки між сторонами по справі конфліктні (а.с. 91-112 - матеріали з приводу дозволу на виїзд дитини за кордон та з приводу підтвердження батьківства відповідача).

Апеляційний суд, услід за судом першої інстанції, констатує, що поведінка батька не є бездоганною з точки зору належного виконання обов'язків по вихованню дітей. Разом із тим, необхідність застосування такого крайнього заходу не є доведеною з огляду на таке.

По-перше, суспільна необхідність позбавлення батьківських прав у спорі залежить від того чи є інший варіант, менш обтяжливий для прав батька, матері і дитини, адже даних про те, що позбавлення батьківських прав покращить стан із забезпечення прав дитини немає. Це припущення, яке фактами не обґрунтоване. Як слідує з обставин справи конфлікт існує саме між батьком і матір'ю, а не батьком та сином. В матеріалах справи відсутня документарна інформація про існування конфлікту (неналежне спілкування) саме між батьком і сином.

По-друге, фактів, які б свідчили про безальтернативну суспільну потребу позбавлення батьківських прав відповідача у матеріалах справи немає. Але окрім існування «суспільної необхідності» потрібно з'ясувати чи дотримано засади рівності прав ( ст. 141, 142 СК України) під час прийняття рішення про позбавлення батьківських прав відповідача - демократичні стандарти неупередженості.

Висновком Служби у справах дітей Калуської міської ради від 13.06.2017 №01-19/01/44, ухваленим за відсутності відповідача, визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно його малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11), однак даних про повідомлення відповідача про засідання комісії, про з'ясування думки батька з приводу питання позбавлення його батьківських прав, про вжиті представниками комісії заходи з приводу неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків та свідоме (злісне, систематичне) ухиляння останнього у матеріалах справи немає.

Схожі обставини були предметом розгляду Європейського суду з прав людини у вже згаданому рішенні «Хант проти України», у п. 56 якого Суд указав: «…звертаючись до усталеної прецедентної практики Суду щодо статті 8, яка включає імпліцитні процедурні вимоги, необхідно визначити, чи був заявник залучений до процесу прийняття рішень, розглядаючи провадження в цілому, в тій мірі, яка є достатньою для забезпечення відповідного захисту його інтересів, беручи до уваги обставини справи, а також важливість прийнятих рішень (див. рішення у справі Elsholz v. Germany, N 25735/94, п. 52, ЄСПЛ 2000-VIII, рішення у справі P., C. And S. V. The United Kingdom, п. 119, та рішення у справі Venema v. the Netherlands, N 35731/97, п. 91, ЄСПЛ 2002-X, з посиланням на рішення у справі W. v. United Kingdom від 8 липня 1987 року, Серія A N 121, ст. 28-29, п. 64).

У силу того, що в даній справі службою у справах дітей відповідач до прийняття рішення про позбавлення його батьківських прав належно не був залучений, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно визнано даний висновок необґрунтованим згідно з приписами ч. 6 ст. 19 СК України та таким, що не відповідає праву дитини бачитися з обома батьками.

4.2.4. Щодо інтересів дитини.

Судом першої інстанції вірно констатовано вину відповідача у відсутності належного піклування дитиною. Разом із тим, суд вірно констатував наявність батьківського інтересу відповідача щодо сина з огляду на заперечення проти позову відповідачем, погашену станом на 01.10.2017 заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини (до моменту розгляду справи в суді першої інстанції), звернення відповідача до органу опіки та піклування Калуської міської ради із заявою про визначення йому порядку участі у вихованні та спілкуванні з сином.

В матеріалах справи відсутня інформація з приводу того, що з боку батька існують реальні загрози правам та інтересам дитини, які обумовили би потребу у позбавленні його батьківських прав як єдино можливий захід у даній ситуації, а також безсумнівні докази свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, оскільки ані службою у справах дітей, ані позивачкою особисто не вживались активні заходи щодо захисту прав дитини, гарантованих СК України (зокрема і на спілкування з батьком в розумінні ст. 153 цього Кодексу), та інтересів дитини.

Проблему у комунікації між батьком і сином у даній ситуації можливо вирішити передбаченими Законом способами (ст. 157 - 159 СК України).

З огляду на відсутність об'єктивної необхідності у позбавленні батьківських прав відповідача, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно відмовлено у позбавленні його батьківських прав.

4.2.5. Крім того, апеляційний суд вважає, що присуд суду першої інстанції щодо попередження відповідача ОСОБА_4 про ризик позбавлення його батьківських прав в разі продовження ухиляння його від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини відповідає меті сімейного законодавства - утвердженню почуття обов'язку перед дітьми (в розумінні приписів ч. 2 ст. 1 СК України), принципу верховенства права та вірним способом захисту прав дитини і спонукання відповідача до належного виконання батьківських обов'язків під загрозою ймовірних негативних наслідків.

Цей спосіб захисту права дитини відповідає засадам цивільного судочинства і не суперечить закону.

14.3. За умов, що в силу відсутності достатнього рівня загроз для дитини суспільної необхідності у позбавленні батьківських прав немає, а під час розгляду справи Службою у справах дітей Калуської міської ради інтереси батька не були належно враховані (представлені) і захищені, рішення суду першої інстанції відповідає цілям цивільного судочинства та вимогам законності й обґрунтованості.

4.3.1. З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_10 - залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26.02.2018.

Суддя-доповідач А.Ю. Малєєв

Судді: В.А. Девляшевський

В.Д. Фединяк