Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/6275/17

справа № 910/6275/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАБУДСЕРВІС"

на постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий - Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.) від 20.09.2017.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАБУДСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРМОНОЛІТМОНТАЖ"

про стягнення коштів

Короткий зміст позовних вимог

1. 18.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІАБУДСЕРВІС" (надалі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРМОНОЛІТМОНТАЖ" (далі - Відповідач) заборгованості в сумі 150 797 грн. 29 коп. за договором оренди обладнання, штрафу в сумі 30 159 грн. 46 коп., а також судових витрат в сумі 2 714 грн. 35 коп.

2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням Відповідачем (орендарем) своїх зобов'язань за укладеним з Позивачем (орендодавцем) договором від 09.09.2016 № Щ-712/А оренди будівельного обладнання (будівельної опалубки). При цьому, як на підтвердження даної обставини, Позивач послався на акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2017. Крім цього Позивач зазначив, що Відповідач ухилявся від виконання та не повернув жодного підписаного ним акта виконаних робіт, які готувались та направлялись в кінці кожного терміну оренди за фактом виконаних робот та на підставі виставленого рахунку на початку цього терміну оренди. Також, за твердженням Позивача, Відповідач ухилявся від виконання умов пункту 7.1.8 договору оренди, оскільки не виконував обов'язок укладати додаткові угоди на продовження терміну оренди, а тому, виходячи з приписів статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України та статті 291 Господарського кодексу України, Позивач змушений був погодитись на автоматичну пролонгацію договору оренди обладнання через практичну неможливість демонтувати опалубку силами орендодавця (Позивача) з об'єкту її використання. Вимоги про стягнення штрафу Позивач обґрунтував положеннями в укладеному сторонами договорі оренди (пункт 9.1.1) та нормами статей 216, 231 Господарського кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 08.06.2017 Господарський суд міста Києва вирішив позов задовольнити частково: стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість у сумі 150 796 грн. 96 коп., штраф у сумі 30 159 грн. 39 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 714 грн. 34 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовити. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після закінчення строку оренди обладнання за укладеним між сторонами договором оренди від 09.09.2016 Відповідач не повернув орендоване майно та продовжив користуватись ним до березня 2017, у зв'язку із чим, за вирахуванням гарантійного платежу в сумі 25000 грн. 00 коп. (згідно з банківською випискою від 25.04.2017), та з урахуванням допущеної Позивачем помилки в розрахунку, утворилась заборгованість в сумі 150 796 грн. 96 коп. При цьому місцевий суд послався на акт здачі-приймання майна в оренду, який є додатком до зазначеного договору та підтверджує факт передання Позивачем Відповідачу в користування обладнання, а останній не звертався до Позивача стосовно повернення згаданого гарантійного платежу. Заперечення Відповідача стосовно податкових накладних були відхилені, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату виникає незалежно від оформлення первинної документації. Вимоги в частині стягнення суми штрафу визнані обґрунтованими, а розрахунки - правильними.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 20.09.2017 Київський апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 - без змін. Рішення апеляційного суду мотивоване аргументами, що є ідентичними тим, що наведені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, до яких апеляційний суд, відхиляючи доводи в апеляційній скарзі додав наступне:

- у разі непередання йому, за твердженням Відповідача, орендованого майна, останній не вимагав повернення сплачених в якості передоплати коштів в сумі 25 тис. грн.;

- відсутність в акті приймання-передавання дати його складання, за умови підписання його обопільно, не доводить обставин неотримання майна орендарем - Відповідачем;

- умови договору оренди не пов'язують обов'язок здійснення орендної плати із підписанням актів (пункт 5.4 договору - здійснення попередньої оплати в розмірі 100 % протягом 3 робочих днів з дати підписання договору);

- скаржником не надано доказів припинення користування орендованим майном після спливу обумовленого договором 30-тиденного строку, а тому цей договір неодноразово поновлювався, на строк, який був встановлений раніше.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 09.10.2017 та 10.10.2017 Відповідач подав дві ідентичні касаційні скарги з клопотанням про зупинення виконання постанови суду. У касаційній скарзі (скаргах) просить: задовольнити клопотання та винести ухвалу про зупинення виконання рішення у справі № 910/6275/17 до закінчення його перегляду у касаційній інстанції; скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Договір оренди від 09.09.2016 є безтоварним, оскільки майно в оренду за цим договором не передавалось: з пункту 2.1 цього договору вбачається, що майно мало бути передано на складі Позивача, однак адреса такого складу в договорі відсутня, а тому відсутня одна із істотних умов цього договору; гарантійний платіж в сумі 25 000 грн. був здійснений з метою отримання в оренду майна; Відповідач, за відсутністю представника в суді першої інстанції під час розгляду справи, був позбавлений можливості подати зустрічний позов з приводу наведених заперечень.

7. Строк оренди починає свій перебіг з дати підписання акту, що не мало місце, а пролонгація договору оренди не була проведена шляхом укладення додаткової угоди через непередання в користування майна. Умови пункту 3.1 договору оренди не встановлюють нових умов договору, а саме пролонгацію строку дії договору.

8. Акти приймання-передачі послуг Позивачем Відповідачу не направлялись та не погоджувались сторонами, а направлення таких доказів 15.04.2017 разом із позовом є фальсифікацією, що в свою чергу підтверджує безтоварність відповідної операції та вимоги, а податкові накладні зі сплати податку на додану вартість з операції з постачання Позивачем послуг із оренди майна були виписані незаконно.

Позиція Верховного Суду

13. Пунктами 1, 2 частини першої статті 766 ЦК України визначено правові наслідки непередання майна наймачеві, які полягають у тому, що якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків. Однак, Відповідач, посилаючись на непередання йому Позивачем орендованого майна за договором оренди, не вказав на звернення за захистом свого порушеного права в порядку, передбаченому статтею 766 ЦК України, а також не послався на відповідні докази. При цьому Відповідач не вимагав після укладення вказаного договору та протягом всього періоду, за який Позивач нарахував суму заборгованості з орендної плати, у тому числі до моменту звернення із позовом у даній справі в квітні 2017 року, повернення сплаченого Позивачу згідно з пунктом 2.4.1. договору оренди № О-712/А від 09.09.2016 гарантійного платежу в сумі 25 000 грн. 00 коп. При цьому, слід зауважити, що за умовами пункту 2.4.1 договору оренди сплата гарантійного платежу не є передумовою для передання від Позивача до Відповідача орендованого майна, протилежний аргумент щодо чого навів скаржник (пункт 6). Колегія суддів відхиляє цей аргумент як спрямований на переоцінку доказів, які були досліджені та оцінені судами попередніх інстанцій.

14. За приписами статті 764 у разі продовження наймачем (Відповідачем) користування орендованим майном, у наймодавця (Позивача) є право вимагати від наймача здійснити оплату за весь період користування майном, за який Позивач вимагає стягнути плату у цій справі. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, договір було укладено з умовою про тридцятиденний строк оренди. В пункті 7.1.8 договору оренди сторони погодили спосіб, у який може бути продовжений строк оренди - шляхом підписання сторонами додаткової угоди на продовження строку оренди за три календарних дні до закінчення строку оренди. Однак, враховуючи відсутність доказів повернення Відповідачем Позивачу орендованого майна за вказаним договором, суди дійшли правильного висновку про те, що відповідно до статті 764 ЦК України відбулась пролонгація договору оренди, а у Відповідача виник обов'язок здійснювати оплату, як цього вимагають норми статті 762 ЦК України, та виконати умови вказаного договору оренди, визначені в розділі 5 цього договору "Розмір орендної плати та порядок розрахунків", та в пункті 7.1.2 щодо здійснення орендних платежів. З огляду на викладені норми законодавства та обставини справи відхиляються відповідні аргументи скаржника (пункт 7).

15. Колегія відхиляє посилання скаржника (пункт 8) на те, що документи про направлення йому актів наданих Позивачем послуг з оренди майна за договором оренди сфальсифікаковані, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, якими скаржник обґрунтовував це твердження в суді першої чи апеляційної інстанції і які не були взяті до уваги цими судами. Суд касаційної інстанції за приписами частини 2 статті 300 ГПК України не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

16. Висновки в оскаржуваних судових рішеннях про наявність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості з орендної плати за користування майном та суми штрафних санкцій відповідають нормам статей 762, 764, 766, 786 ЦК України та нормам статей 216, 217, 230 Господарського кодексу України, а також встановленим судами на підставі доказів обставинам справи, у зв'язку з чим (з урахуванням положень підпункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України) оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін. Вимоги в касаційній скарзі є безпідставними, тому касаційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню.

17. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРМОНОЛІТМОНТАЖ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі № 910/6275/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак