Справа № 3046 2008р. Головуючий 1 інстанції Іващенко C.O.

Категорія: визнання договору

недійсним     Доповідач: Хребтов В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2008р. судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Шаповал Н.М.

суддів     - Кіпенка І.С., Хребтова В.П.

при секретарі - Татаріновій A.M.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 12 грудня 2008р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Костенко Світлана Анатоліївна про визнання договору дарування частини квартири недійсним, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,-

встановила:

2 серпня 2007р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Костенко Світлана Анатоліївна про визнання договору дарування частини квартири недійсним, усунення перешкод у користувнні житловим приміщенням.

На підтвердження своїх вимог ОСОБА_2 посилався на те, що йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу належало 30/100 частини квартири АДРЕСА_1. У зв'язку з сімейними обставинами йому були потрібні гроші і він вирішив продати належну йому частнину квартири. Він домовився з ОСОБА_1, з яким раніше не був знайомий, оформити продаж квартири шляхом укладення договору дарування.

28 липня 2007 року в нотаріальній конторі було оформлено договір дарування спірної квартири. Покупець ОСОБА_1 обіцяв передати гроші за квартиру через два дні, однак гроші не віддав. Він одразу звернувся з заявою до міського бюро технічної інвентаризації про призупинення видачі ОСОБА_1 витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а потім звернувся до суду. Просив визнати договір дарування квартири недійсним і усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням.

Відповідач і його представник у судове засідання не з'явився.

Третя особа приватний нотаріус Костенко С.А. надала суду заяву з проханням розглядати справу за її відсутності. Посилалася на те, що договір дарування оформлено у відповідності з діючим законодавством.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2007 рорку позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову. Рішення вважає незаконним та необгрунтованим. Судом неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, судом не встановлена належність позивачу на праві власності спірної квартири, не дана оцінка тій обставині що між сторонами укладено договір дарування і позивач не надав жодних доказів про те, що сторони мали намір укласти договір купівлі-продажу, судом неправильно застосовані норми матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для скасування рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить 30/100 комунальної квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23 червня 2007р., посвідченого приватнотаріусом.

Згідно договору дарування від 28 липня 2007р. № 5960, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Костенко С.А., ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 30/100 частини вказаної спірної квартири.

Через п'ять днів після укладення договору дарування ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним. При цьому ОСОБА_2 посилався на те, що між ним та ОСОБА_1 фактично було укладено договір купівлі-продажу частини квартири, однак угоду уклали у формі договору дарування. Оскільки ОСОБА_1 не віддав гроші за квартиру він вимушений був звернутися до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним. Вважав, що ОСОБА_1 діяв з метою обману.

Визнаючи договір дарування недійсним, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи. Разом з тим безпідставно послався на вимоги ст.230 ЦК України, оскільки позивач в позові надав оцінку діям відповідача, який за його думкою, діяв з метою обману.

Представник позивача в апеляційній інстанції ОСОБА_4 наполягав на тому, що зі змісту позовної заяви випливає, що договір дарування є удаваним правочином.

Відповідно до вимог ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Про те, що правочин є удаваним свідчить та обставина, що ОСОБА_2 на праві власності належить 30/100 комунальної квартири, що складає приміщення № 5, 6. Квартира складається з шести житлових кімнат, які належать ще чотирьом власникам. Як пояснив ОСОБА_2 процес купівлі-продажу його частини квартири міг затягнутися на довгий час, оскільки інші власники квартири мали першочергове право на придбання його частки, тому було прийнято рішення про оформлення договору дарування.

Допитана в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що фактично була між сторонами укладена угода купівлі-продажу квартири, яку оформили договором дарування.

Дарувальник ОСОБА_2 одразу ж після оформлення договору дарування звернувся 2 серпня 2007р. з позовом про визнання угоди недійсним.

Представник відповідача не зміг пояснити судові з яких мотивів ОСОБА_2 передав безоплатно квартиру у власність сторонній особі.

Суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам і ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують виводи суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303, 304, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 12 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.