Судове рішення #69871
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

           

                                                       УХВАЛА

                   

 "10" серпня 2006 р.

               Справа № 8/116-38.

 

За позовом Підприємця ОСОБА_1, с. Підгайці Луцького р-ну

До відповідача  Сільськогосподарського приватного підприємства „Промінь”, с. Немир  Рожищенського р-ну 

Про стягнення 10 158  грн. 00 коп.          

         

                                                                                          Суддя Кравчук А.М.

 

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довір. від 24.05.2006 року

Від відповідача:  ОСОБА_3., довір. № 9 від 10.08.2006 року

 

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України  роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

 

  Ухвалою суду від 27.07.2006 року судове засідання відкладалось у зв'язку з неявкою відповідача.

Суть спору: позивач - підприємець ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача - сільськогосподарського приватного підприємства „Промінь” 10 158 грн. 00 коп.  основного боргу згідно договору  та судові витрати по справі : 102 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. в повернення  витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подала заяву від 01.08.2006 року про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 9 975 кг. ячменю вартістю 4200 грн. та 7 000 кг. вівса вартістю 5985 грн. згідно договору зберігання від 12.08.2003 року №НОМЕР_1.

         Відповідач письмових пояснень згідно вимог ухвал суду від 14.07.2006 року, 27.07.2006 року не направив, його представник в судовому засіданні борг не заперечував.

         Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

                                                 

                                              в с т а н о в и в:

 

           10 липня 2003 року між позивачем  - підприємцем ОСОБА_1 та відповідачем - сільськогосподарським приватним підприємством „Промінь” був укладений договір №  НОМЕР_2 на виконання робіт по збору зернових культур (далі - договір а. с. 4 ).

                  Згідно п. п. 1.1, 2.1, 2.2  договору позивач зобов'язався виконати роботи по збору зернових культур, а відповідач - прийняти виконані роботи згідно акта прийомки виконаних робіт по кількості, якості обмолоченої площі і оплатити позивачу зерном з розрахунку за 1 га обмолоченої площі 3,5 цнт. зерна.

        Даний договір сторонами виконаний,  розрахунок зерном ( жито в кількості 19 950 кг, ячмінь в кількості 9 975 кг., овес в кількості 7 000 кг.) з позивачем проведений.

       12 серпня  2003 року  між тими ж сторонами був укладений договір № НОМЕР_1 про збереження продукції ( далі договір  а. с. 5 ).

        За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності . Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства для забезпечення схоронності речі. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання. За втрату ( нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах . ( п. 1 ст. 936 , п.1 ст. 942, п.1 ст. 949, п.1 ст. 950 ЦК України.)

        Відповідно до ст. 174 ГК України ( ст. 4 ЦК УРСР від 18.07.1963 року ) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору № 1 від 12.08.2003 року .

Згідно п. п. 1, 3  договору позивач   передав відповідачу належну йому продукцію ( жито в кількості 19 950 кг, ячмінь в кількості 9 975 кг., овес в кількості 7 000 кг.)  на зберігання; відповідач  зобов'язувався безоплатно, за свій рахунок зберігати передане йому зерно.

        У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

       Відповідач повернув позивачу лише жито в кількості 19 950 кг., що стверджується накладними від 11.10.2003 року № НОМЕР_3, від 12.10.2003 року № НОМЕР_4, від 09.12.2003 року № НОМЕР_5 ( а. с. 6-7 ).

      

       Зерно в кількості  7 000 кг. вівса вартістю 5985 грн. та  9 975 кг. ячменю вартістю 4200 грн. відповідач позивачу не повернув.  (згідно довідки Волинської аграрно - промислової біржі від 19.05.2006 року № НОМЕР_6 ( а. с. 8 ) середня біржова ціна станом на 19.05.2006 року складає: ячмінь - 600 - 620 грн. /т., овес - 580 - 600 грн./т. ).

Згідно п. п. 1, 2 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому самому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Таким чином, заборгованість відповідача складає  7 000 кг. вівса та  9 975 кг. ячменю , підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем.

 

Проте, в судовому засіданні 10.08.2006 року сторони подали мирову угоду від 10.08.2006 року  про наступне :

1.          Відповідач зобов'язується передати позивачу зерно вівса в кількості 7 000 кг., зерно жита в кількості 7 475 кг.

2.          Позивач зобов'язується забрати вказану у п.1 даної мирової угоди кількість зерна власними силами та за власний рахунок до 15 вересня 2006 року. Після 15.09.2006 року зберігання здійснюється платно із розрахунку 5 грн. 50 коп. за 1 т. зерна в місяць.

3.          Відповідач зобов'язується здійснити завантаження вказаної у п. 1 даної мирової угоди кількості зерна власними силами та за власний кошт при виконанні позивачем умов п. 2 даної мирової угоди.

4.          Судові витрати по справі відповідач не відшкодовує. 

 

Мирова угода підписана  позивачем - підприємцем ОСОБА_1 та представником відповідача - засновником СГПП „Промінь” ОСОБА_4, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів сторін, держави, судом затверджується на підставі ст. 78 ГПК України.

         Відповідно до ст. ст. 78, 80 ГПК України сторонам роз'яснено наслідки затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі.

Провадження у справі на суму 10 185 грн. 00 коп. підлягає припиненню у зв'язку з укладенням мирової угоди (п. 7 ст. 80 ГПК України).

       Господарський суд, керуючись ст. 78, п. 7 ст. 80 ГПК України , -

у х в а л и в:

 

       1. Затвердити мирову угоду від 10 серпня 2006 року, укладену між позивачем - підприємцем  ОСОБА_1, с. Підгайці Луцького р-ну та відповідачем - сільськогосподарським приватним підприємством „Промінь”, с. Немир  Рожищенського р-ну  про наступне:

1.          Відповідач зобов'язується передати позивачу зерно вівса в кількості 7 000 кг., зерно жита в кількості 7 475 кг.

2.          Позивач зобов'язується забрати вказану у п.1 даної мирової угоди кількість зерна власними силами та за власний рахунок до 15 вересня 2006 року. Після 15.09.2006 року зберігання здійснюється платно із розрахунку 5 грн. 50 коп. за 1 т. зерна в місяць.

3.          Відповідач зобов'язується здійснити завантаження вказаної у п. 1 даної мирової угоди кількості зерна власними силами та за власний кошт при виконанні позивачем умов п. 2 даної мирової угоди.

4.          Судові витрати по справі відповідач не відшкодовує. 

 

       2. Провадження у справі на суму  10 185 грн. 00  коп. припинити.

 

Суддя                                                                                 А.М. Кравчук  

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація