Справа N 2-а-57
2009 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 червня 2009 року Тельманівський районний суд Донецької області
у складі: головуючого судді Чиньонова О.В.,
при секретарі Чабан О.Г.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в смт.Тельманове справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В:
14 квітня 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі про перерахунок і виплаті пенсії, як особі що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Свої позовні вимоги мотивує тим, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом 2 групи за захворюванням пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи та перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області. Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до вимог ст.ст. 49, 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, але відповідачем було відмовлено в перерахунку пенсії. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними. Законами України про державний бюджет України на певні роки встановлюється прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Виходячи з положень ст.49, 50, ч.4 ст.54 вказаного Закону, розмір пенсії позивача повинен перераховуватися, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для певної категорії осіб, а саме, осіб, які втратили працездатність.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, на позові наполягав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причину неявки до суду не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлявся вчасно.
Відповідач надав до суду письмові заперечення проти позову. Просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що мінімальний розмір пенсій за віком, встановлений у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, застосовується виключно визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Відповідач у запереченні зазначив, що при виплаті пенсії, та визначенні мінімального розміру пенсії, керується Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.
Також відповідач зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, крім того ч.3 ст. 28 цього Закону передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Суд, перевіривши матеріали справи, встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1, віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 144181 від 17 лютого 2009 року та є інвалідом ІІ групи за захворюванням, зв'язаними з роботами в зоні відчуження, що підтверджується довідкою МСЕК серія ДОН-07 № 072255 від 11.02.2009 року, також має статус інваліда війни 2 групи, що підтверджується посвідченням № 111459.
Вказані факти сторонами не оспорюються.
Позивач 13.03.2009 року звернувся УПФ України в Тельманівському районі із заявою про перерахунок основної та додаткової пенсії. 25.05.2009 року начальник Управління пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області в листі № 1610/03 відмовив позивачу у перерахунку зазначеної пенсії з огляду на відсутність підстав такого призначення та правомірність здійснення управлінням розрахунку.
Відповідно до Закону України № 231-У від 05.10.2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006 року “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки, згідно ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст.53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.
Частиною 3 статті 54 вказаного Закону передбачено, що обчислення та призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4( статті 30-35 Закону).
Відповідно до п.4 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” пенсія з інвалідності першої групи не повинна бути нижчою восьми мінімальних пенсій за віком.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення перерахунку і виплати пенсій.
Частиною 1 ст. 33 Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.
Згідно ч.4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІ-й групі інвалідності – восьми мінімальних пенсій за віком. Положення зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30 жовтня 1997 року № 523 (із змінами та доповненнями).
Згідно ч.3 ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”,- у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Статтею 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2007 року -380 гривень, з 1 квітня 2007 року -387 гривень, з 1 жовтня 2007 року-395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня -380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня -411 гривень при цьому зазначена стаття доповнена абзацом, яким відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовуються прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410,06 гривень та 415,11 гривень.
Законом України № 2505-04 “Про внесення змін до Закону україни “Про державний бюджет України на 2008 рік” встановлено мінімальний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в таких розмірах: з 01.01 2008 року – 470 гривень, з 01.04.2008 року -481 гривень, з 01.07.2008 року- 482,00 гривень, з 1 жовтня 2008 року-498 гривень.
Таким чином, для позивача як інваліда ІІ групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Крім того, суд приймає до уваги, що стаття 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає встановлення особам, віднесеним до 1 категорії щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі інвалідам ІІ групи – 75% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.16 Конституції України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Згідно ст. 22 Конституції України – конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових законів або внесення змін в діючі закони не допускається звуження змісту та об'єму існуючих прав та свобод.
Статтею 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії” передбачено, що тільки законами України встановлюється мінімальний розмір пенсії за віком.
Виходячи із загального законодавства України, закони мають вищий юридичний статус у порівнянні з нормативними актами Кабінету Міністрів України.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч.2 ст.19, статтями 22, 23, ч.1 ст.24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст.8 Конституції України, так ст.8 КАС України.
Частиною 2 статті 8 КАС України передбачено, що принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, справи “Проніна проти України”, справи “Кечко проти України”.
Також, згідно ч.1 ст.2 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду” від 23.02.2006 року, рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції. Згідно ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо виплати пенсії позивачу (державної та додаткової пенсії) у розмірах, менших від визначених ст.50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є протиправними.
Суд вважає за необхідне поновити порушені права позивача шляхом зобов'язання УПФУ в Тельманівському районі Донецької області здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.03.2009 року.
Суд прийшов до висновку, що зазначений перерахунок має бути здійснений саме з 1 березня 2009 року, оскільки порядок проведення перерахунку пенсій встановлений ст.45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у відповідності до частини 4 якої перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч.1 ст.35, ч.2 ст.38, ч.3 ст.42,ч.4 ст.48 цього Закону, у разі виникнення права на підвищення пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Оскільки судом встановлено, що позивач подав заяву про перерахунок до УПФУ в Тельманівському районі Донецької області 13.03.2009 року, то такий перерахунок у відповідності до вищезазначених вимог Закону має бути проведений з 01.03.2009 року.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з подальшим її збільшенням в відповідності до змін діючого законодавства, не підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги, що права позивача стосовно цього питання не порушені, оскільки позивач з цього приводу не надав суду не яких доказів, а також, що порядок та підстави нарахування пенсії можуть бути змінені законодавством, суд не може застосувати такий спосіб захисту прав на майбутнє.
Згідно п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1, 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями статей 16, 50, 55, 67, 121, 124 Конституції України, статтями 1, 13, 17, 50, 54, 67, 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції від 19.12.2006 року, ст. 17 Закону України “Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії” від 05.10.2000р.,ст. 17 Закону України “Про виконання рішень і виконання практики Європейського суду” від 23.02.2006 р.,ст. 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, справами “Кечко проти України” від 18.07.2006 р., протоколом № 12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, рішенням Конституційного Суду України № 8-рп від 10.10.2005 р., статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області про перерахунок та виплату пенсії задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області щодо відмови у перерахунку і виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст.ст.49, 50, ч.4 ст.54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст.ст.49, 50 ч.4, ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 1 березня 2009 року із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Тельманівський районний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Тельманівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя