КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 738/1866/17 Головуючий у І інстанції: Парфененко О.Я.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши за відсутності учасників справи відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2017 року (дата складання повного тексту 05 січня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Менського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

23 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Менського районного суду Чернігівської області з позовом до Менського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просив визнати протиправними дії відповідача - Менського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 та зобов'язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії за віком з вересня 2017 року.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправними дії Менського відділу з питань призначення та виплати пенсії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2, зобов'язано Менський відділ з питань призначення та виплати пенсій Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України поновити ОСОБА_2 виплату пенсії з 01 вересня 2017 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції, видаливши з мотивувальної частини рішення мотивацію про встановлення судом, що ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що безпідставне присвоєння позивачу статусу внутрішньо переміщеної особи відповідачем суд визнав як встановлений факт та при цьому зазначив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу як внутрішньо переміщеній особі, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 та зазначає, що вимоги в частині відновлення виплати пенсії позивачу на загальних підставах не підлягають задоволенню, оскільки під час розгляду справи встановлено, що позивач перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримував пенсію за віком саме як внутрішньо переміщена особа.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, зазначаючи, що задовольняючи позовні вимоги частково, а саме поновлення виплати пенсії за віком як внутрішньо переміщеній особі, судом першої інстанції не було порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки саме таку пенсію отримував позивач на момент її припинення.

Учасники справи про дату, час і місце слухання справи в розумінні вимог КАС України повідомлені належним чином, до суду апеляційної інстанції не з'явилися.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, враховуючи, що справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, тому у відповідності до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_1.

З липня 2016 року позивач перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та до 31 серпня 2017 року отримував пенсію за віком як внутрішньо переміщена особа відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» на підставі електронної пенсійної справи, яка надійшла з Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

29 липня 2016 року позивач зареєстрував своє місце проживання в м.Мена Чернігівської області.

Згідно з розпорядженням №142957 від 19 серпня 2017 року позивачу припинено виплату пенсії з 01 вересня 2017 року. Підстави припинення пенсії у розпорядженні не зазначені.

За наслідком звернення адвоката Жилінського О.В. з запитом до відповідача, листом від 05 жовтня 2017 року №486/10 повідомлено, що виплата пенсії позивачу з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2017 року проводилась як внутрішньо переміщеній особі на підставі поданої позивачем довідки-відмови №02-31/1072 від 04 жовтня 2016 року, виданої управлінням соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації, відповідно до якої ОСОБА_2 відмовлено в постановці на облік та видачі довідки як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції згідно заяви від 04 жовтня 2016 року та в зв'язку з відсутністю підстав. На запит відповідача управління соціального захисту населення листом за №01-30/1773 від 15 серпня 2017 року повідомило, що підстави для видачі довідки про взяття на облік ОСОБА_2 як внутрішньо переміщеної особи були, але він відмовився від статусу внутрішньо переміщеної особи. Таким чином, довідка-відмова №02-31/1072 від 04 жовтня 2016 року видана всупереч вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим відповідачем прийнято рішення про припинення виплати пенсії позивачу.

ОСОБА_2 звертався до відповідача з заявою від 19 жовтня 2017 року про відновлення виплати пенсії, у зв'язку з його переїздом на постійне місце проживання та реєстрацію в м.Мена та зазначив, що статусу переміщеної особи не має, у відповідь на яку відповідач листом від 03 листопада 2017 року №757/10 повідомив, що оскільки позивачем не надано довідки про взяття на облік, як внутрішньо переміщеної особи, для поновлення йому пенсії відсутні законні підстави.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів наявності підстав для припинення виплати пенсії позивачу, які визначені ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізовано, зокрема, у ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є громадянином України і отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за списком №1 зі зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст.49 наведеного Закону встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що виплата пенсії може бути припинена виключно за рішенням територіального органу Пенсійного фонду або суду у передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» випадках та в інших випадках, передбаченими законами України.

Згідно ч.2 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до п.2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.9 цього ж Порядку передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Колегія суддів зазначає, що з моменту реєстрації позивачем постійного місця проживання у м.Мена Чернігівської області і відмови від статусу внутрішньо переміщеної особи характер правовідносин між ним та управлінням Пенсійного фонду України змінився, а тому і їх законодавче регулювання також, оскільки з вказаного часу до спірних правовідносин не підлягало застосуванню законодавство, яким врегульовано питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Крім того, припинення виплати пенсії позивачу на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, 05 листопада 2014 року №637 прямо суперечить нормам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що рішення про припинення виплати пенсії може бути прийнято виключно територіальним органом Пенсійного фонду або судом та лише у випадках, встановлених ч.1 ст.49 наведеного Закону або, з урахуванням п.5 ч.1 ст.49 вказаного Закону, іншими законами України.

Нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено припинення виплати пенсії у випадках, встановлених підзаконними нормативно-правовими актами, а положеннями інших законів України не визначено такої підстави для припинення виплати пенсії, як не надання довідки про взяття на облік, як внутрішньо переміщеної особи, або суперечності вимогам законодавства довідки-відмови №02-31/1072 від 04 жовтня 2016 року, враховуючи реєстрацію позивачем постійного місця проживання у м.Мена Чернігівської області.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В той же час, дії відповідача щодо припинення з 01 вересня 2017 року виплати пенсії ОСОБА_2 вчинені необґрунтовано, за відсутності правових підстав для припинення виплати позивачу пенсії, передбачених ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та не у межах повноважень чи у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, у своїй апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення суду першої інстанції, видаливши з мотивувальної частини рішення мотивацію про встановлення судом, що ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено відповідну обставину, що позивач є внутрішньо переміщеною особою. Статус позивача, як особи, що не є внутрішньо переміщеною особою, підтверджується, зокрема, реєстрацією позивачем постійного місця проживання у м.Мена Чернігівської області та відмовою від статусу внутрішньо переміщеної.

В той же час, судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення було встановлено, що по 31 серпня 2017 року відповідач нараховував та виплачував позивачу пенсію як внутрішньо переміщеній особі та саме виплату пенсії, як внутрішньо переміщеній особі, було припинено на підставі розпорядження №142957 від 19 серпня 2017 року і з огляду на те, що позивачем були оскаржені дії щодо припинення виплати вказаної пенсії, судом першої інстанції задоволено позов ОСОБА_2 в межах позовних вимог.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що дії відповідача щодо припинення з 01 вересня 2017 року виплати пенсії ОСОБА_2 порушують право позивача на соціальний захист та отримання пенсії за віком у відповідності до норм чинного законодавства, за захистом яких він звернувся до суду, вчинені необґрунтовано, за відсутності підстав для припинення виплати позивачу пенсії, передбачених ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та не у межах повноважень чи у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому наявні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 та зобов'язання його поновити ОСОБА_2 виплату пенсії з 01 вересня 2017 року.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2018 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук