ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" серпня 2006 р. | Справа № 03/41-5А. |
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Іваничівський райагропостач», смт. Іваничі
до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Волинської області, смт. Іваничі
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ державної виконавчої служби в Іваничівському районі, смт. Іваничі
про визнання нечинним рішення-вимоги про сплату боргу № 10Ю-У9 від 25.11.2004р. на суму 17 971 грн. 36 коп.
Суддя Сініцина Л.М.
При секретарі А.М.Пастушук
Представники:
від позивача: Правосудько О.М. –адвокат, дов. в справі
від відповідача: Манюк М.М. –гол. спец.-юрисконсульт, дов. в справі
від ВДВС в Іваничівському районі: н/з
Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Іваничівський райагропостач»в уточненій позовній заяві просить суд визнати нечинним рішення суб’єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Волинської області повністю, а саме –вимогу про сплату боргу № 10Ю –У9 від 25.11.2004 року на суму 17 971 грн. 36 коп., нараховану на підставі ч.6 ст.20, п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV. Свої вимоги обґрунтувало тим, що відповідач не скерував оспорюваної вимоги на адресу позивача, тому позивач не сплатив суми недоїмки та суму фінансових санкцій; позивач не мав можливості у зв’язку з порушенням вимоги ст. 106 ч.3 абз.1 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р., реалізувати своє право на узгодження вимоги про сплату недоїмки позивачем, як це передбачено змістом ст. 106 ч.3 абз.4 Закону, а тому має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Відповідач порушив вимоги ст. 106 Закону, йому надано право стягувати недоїмки, суми штрафних санкцій в порядку, визначеному законом. Відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства, що й зумовило прийняття такого, що підлягає визнанню нечинним рішення суб’єкта владних повноважень. Позивач дізнався про наявність вимоги від ВДВС в Іваничівському районі, де вимога знаходиться на примусовому виконанні в якості виконавчого документа.
Відповідач у запереченні просив позовні вимоги позивача про визнання нечинною вимоги про сплату боргу № Ю-У9 від 25.11.2004р. на суму 17971 грн.36 коп. залишити без задоволення, посилаючись на слідуюче. Страхувальники зобов’язані своєчасно сплачувати страхові внески, в противному випадку такі внески вважаються простроченою заборгованістю і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Страхувальникам, які мають недоїмку територіальні органи пенсійного фонду надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу № Ю – У9 від 25.11.2004р. на суму 17 971 грн. 36 коп. була вручена позивачеві під підпис, про що свідчить корінець повідомлення.
В поясненні від 17.07.2006р. відповідач зазначив, що згідно поданої позивачем звітності, а саме Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті з січня по жовтень місяць 2004 року вбачається, що на початок звітного періоду жовтня 2004 року заборгованість по заробітній платі становить 18 024 грн., а на кінець звітного періоду цього ж місяця позивач показує, що заборгованість по заробітній платі відсутня, проте страхові внески нараховані на цю суму залишилися не сплаченими, що і стало приводом для формування вимоги про сплату боргу №Ю –У9 на суму 17 971 грн. 36 коп. Оспорювана вимога була вже досліджена на предмет законності в Іваничівському районному суді Волинської області, коли позивачем подавалась скарга на постанову про відкриття виконавчого провадження державного виконавця ВДВС Іваничівського РУЮ Куля В.С., про що є відповідне рішення.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ державної виконавчої служби в Іваничівському районі письмових пояснень щодо позовних вимог суду не подав.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, представник відповідача позов заперечив з підстав, викладених в запереченні та поясненнях, представник третьої особи в судовому засіданні 31.07.2006р. пояснив, що виконавче провадження на виконання вимоги про сплату боргу № Ю –У9 від 25.11.2004р. відкрито відповідно до вимог чинного законодавства.
Із досліджених матеріалів справи, пояснень представників сторін, господарський суд,—
В С Т А Н О В И В:
Згідно пункту 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року з подальшими змінами та доповненнями, який набрав чинності з 01.01.2004р., страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Пунктом 2 статті 106 вказаного Закону передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та /або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно розрахунків суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за період з січня місяця 2004 року по жовтень місяць 2004 року, підписаних і поданих позивачем в Управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі, а саме - розділу І, додатків до розрахунків за цей період, у позивача постійно на початок звітного періоду і на кінець існувала заборгованість з виплати заробітної плати і тільки в жовтні 2004 року щодо заборгованості на кінець звітного періоду стоїть прочерк (а.с.134-153, т.І). Отже, заборгованість із заробітної плати була виплачена і виник обов’язок позивача сплатити страхові внески, сума яких в розмірі 17 971 грн. 36 коп., була зазначена позивачем у додатку до розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за жовтень місяць 2004 року (а.с.152-153, т.І).
Щодо того, що додаток до розрахунку за жовтень 2004 року не підписаний головним бухгалтером, хоча сам розрахунок підписаний головою правління Курачем В.Г., суд виходить з того, що в судовому засіданні 31.07.2006р. представник позивача пояснив, що на час складання розрахунку за жовтень 2004 року головний бухгалтер не працював. Вимогу ухвали, подати докази цього та наказ про звільнення, відповідач не виконав, представник позивача в судовому засіданні 07.08.2006р. усно пояснив, що на даний час на товаристві не має ні головного бухгалтера, ні кадровика, голова правління працює в одній особі. Але суд приймає до уваги те, що послідуючі звіти –розрахунки суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за листопад та грудень 2004 року також підписані тільки керівником –Курачем В.Г., а додатки до них і самі розрахунки головним бухгалтером не підписані (а.с.18-21, т.ІІ). Оскільки розрахунки (звіти) за період з січня 2004 року по грудень 2004 року підписані керівником –головою правління ВАТ Курачем В.Г., вони приймаються судом.
Отже, після виникнення обов’язку позивача сплатити страхові внески за жовтень 2004 року в сумі 17 971 грн. 36 коп. і несплати їх до 20.11.2004р., у відповідача виникло право сформувати вимогу про сплату боргу, що відповідач і зробив. 21.11.2004р. Управлінням Пенсійного фонду України в Іваничівському районі було сформовано вимогу про сплату боргу № Ю –У9 (а.с.121, т.І).
Згідно пункту 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001р. №121, постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 затверджено Інструкцію «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663.
Абзацом 7 пункту 8.3 вказаної Інструкції передбачено, що вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Як вбачається з копії корінця вимоги від 25.11.2004р. №Ю-У9 (а.с.120, т.І) (оригінал якого оглянуто в судовому засіданні), а також з усного в судовому засіданні та письмового пояснення головного спеціаліста відділу надходження доходів Управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі –Гусинської О.Б. (а.с.17, т.ІІ) (яка була присутня при врученні вимоги), вимогу про сплату боргу №Ю –У9 від 25.11.2004 року було вручено курівнику ВАТ «Іваничівський райагропостач»Курачу В.Г. особисто під підпис на території ВАТ; при врученні були присутні начальник Управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Кошлата Т.Є. та юрист, що працював на даній посаді у той час –Мазурок С.Є. (а.с.17, т.ІІ).
Про те, що вимогу вручено голові правління ВАТ «Іваничівський райагропостач»свідчить підпис на корінці вимоги (а.с. 99,120, т.І).
Оскільки згідно п.3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», вимога про сплату боргу є виконавчим документом, і вона не оскаржувалась позивачем, відповідач звернувся з заявою про примусове виконання вимоги до відділу Державної виконавчої служби Іваничівського районного управління юстиції.
Постановою державного виконавця Куль В.С. від 07.12.2004р. було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вимоги № Ю-У9 (а.с.1, т.ІІ).
Позивач вказану постанову оскаржив до місцевого суду Іваничівського району Волинської області 16.12.2004р. (а.с.41,154, т.І).
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 5 березня 2005 року було встановлено, що посилання представника скаржника на те, що вимога УПФ в Іваничівському районі від 25.11.2004р. про стягнення недоїмки зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з ВАТ «Іваничівський райагропостач»в сумі 17 971,36 грн. не є виконавчим документом і таким, що не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»є помилковим і таким, що суперечить змістові п.п.3,4 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а також додатку №9 до п. 8.3 Інструкції УПФ від 19.12.2003 року № 21-1. А тому на думку суду постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2004р., що оскаржується скаржником, винесена державним виконавцем у відповідності зі ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження». В скарзі було відмовлено за безпідставністю (а.с.42,155, т.І).
Доказів того, що вказане рішення оскаржувалось сторонами суду не було подано, тобто, рішення набрало законної сили.
Таким чином, вимога про сплату боргу №Ю-У9 Управлінн Пенсійного фонду України в Іваничівському районі від 25.11.2004р. була прийнята відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, вручена посадовій особі позивача згідно вимог закону та Інструкції, що зареєстрована в Міністерстві юстиції і є обов’язковою для виконання.
Отже, вимоги позивача є безпідставними і до задоволення не підлягають.
Пояснення голови правління ВАТ «Іваничівський райагропостач»Курача В.Г. щодо того, що у вимозі стоїть подібний до його особистого підпису підпис невідомої йому особи (а.с.16), судом до уваги не приймається, оскільки про те, що на корінці вимоги особисто підписувався Курач В.Г. засвідчила головний спеціаліст УПФУ в Іваничівському районі Гусинська О.Б., яка була присутня при врученні вимоги Курачу В.Г., а сам Курач В.Г. в судове засідання на вимогу суду відмовився з’явитись, корінця вимоги де стоїть його підпис не оглянув, а отже і не міг зробити висновок щодо підпису. З наявних матеріалів справи у суду не виникає сумнівів щодо того, що на корінці вимоги стоїть підпис Курача В.Г.
Згідно пункту 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. А пункт 1 статті 72 передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа щодо якої встановлено ці обставини.
Керуючись Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», ст.ст. 70,71,86,94,158-163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
В позові Відкритого акціонерного товариства «Іваничівський райагропостач»до Управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Волинської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ державної виконавчої служби в Іваничівському районі про визнання нечинним рішення- вимоги про сплату боргу № Ю-У9 від 25.11.2004р., відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20 денний строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього 20 денного строку. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду. Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана до адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.М.Сініцина
В повному обсязі постанову складено ___08.2006 року.