ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2018 року

Київ

справа №465/2493/17

адміністративне провадження №К/9901/3548/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Данилевич Н.А.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 465/2493/17

за позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції взводу № 1 роти № 2 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_6 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду, прийняту 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Гінди О.М., суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

установив:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 28 квітня 2017 року ОСОБА_1 подав позовну заяву до інспектора патрульної поліції взводу №1 роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м.Львові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_6, в якій просив:

1.1. Визнати протиправними дії відповідача щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за адресою: вул. Конюшинна 13.

1.2. Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення Серія АР №667012 від 09.04.2017 року відносно ОСОБА_1, якою накладено штраф за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП у розмірі 510 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог частини 4 статті 258 та частини 1 статті 276 Кодексу про адміністративні правопорушення.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. У постанові від 22 серпня 2017 року Франківський районний суд міста Львова вирішив:

3.1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

3.2. Визнати протиправними дії поліцейського ОСОБА_6, яка полягла у розгляді справи за адресою: м.Львів,вул. Конюшинна,13.

3.3. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №667012 від 09.04.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржувана постанова винесена без врахування та належної перевірки всіх обставин справи щодо наявності чи відсутності в діях позивача ознак правопорушення, за яке законом передбачено адміністративну відповідальність, та не наведено належних та допустимих доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Крім того, суд зазначив про порушення відповідачем вимог щодо складання постанови про адміністративне правопорушення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. У постанові від 12 грудня 2017 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:

5.1. Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.

5.2. Постанову Франківського районного суду м. Львова від 22 серпня 2017 року у справі № 465/2493/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що інспектор патрульної поліції з огляду на характер вчиненого правопорушення та у зв'язку із перебування позивача в місті Києві вправі був виносити оскаржувану постанову за місцем знаходження автомобіля позивача (адреса спецмайданчика м. Львів, вул. Конюшинна, 13), що є адміністративно-територіальною одиницею, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду, а постанову Франківського районного суду міста Львова залишити в силі.

7.1. У касаційній скарзі не було заявлено інших клопотань.

8. Верховний Суд ухвалою від 15 січня 2018 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року.

9. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

11.1.Судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що у рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої Кодексу України про адміністративні правопорушення вказано, що словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 КУпАП, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно із адміністративно-територіальним устроєм України.

11.2. Як вбачається з інформації, розміщеної на офіціальному сайті Патрульної поліції, місцезнаходженням Управління патрульної поліції м. Львова є адреса - м. Львів, вул.Перфецького 9, а тому відповідач не мав права розглядати справу на місці знаходження автомобіля (м.Львів, вул.Конюшинна 13).

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. 09.04.2017 року інспектором патрульної поліції взводу №1 роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м.Львові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_6 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №667012.

13. Як вбачається із постанови, ОСОБА_1 08.04.2017 р. о 23 год. 58 хв., керуючи автомобілем « СІА Сееd» д.н.з. на пл.Двірцева,1 у м.Львові здійснив стоянку у місці, де транспортний засіб унеможливив виїзд транспортних засобів, чим порушив п.15.10 «А» ПДР України.

14. Згідно п.15.10 «а» ПДР України стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка.

15. Оскільки позивач здійснив стоянку транспортного засобу, який унеможливив виїзд інших транспортних засобів, інспектором поліції було прийнято рішення тимчасово затримати належний позивачу автомобіль шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик за адресою м. Львів, вул. Конюшинна, 13, за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.

16. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що оскаржувана постанова була винесена за адресою спеціального майданчика м. Львів, вул. Конюшинна, 13. ОСОБА_1 не заперечував проти розгляду справи про адміністративне правопорушення за цією адресою та не мав наміру повертатись на місце вчиненого правопорушення чи їхати в приміщення органу, що уповноважений розглядати справу - Управління патрульної поліції у м. Львові, так як бажав якнайшвидше забрати свій транспортний засіб.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

17. Конституція України.

17.1 Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Кодекс адміністративного судочинства України.

18.1 Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

19. Кодекс про адміністративні правопорушення України.

19.1 Стаття 245. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

19.2 Стаття 7. Ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

19.3 Стаття 14-1, частина 1. До адміністративної відповідальності притягаються власники (співвласники) транспортних засобів за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

19.2 Стаття 222. Органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 1-3 статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною 3 статті 122 КУпАП.

19.3 Стаття 258. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

20. Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395.

20.1 Пункт 1 та 2 розділу III. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

21. Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

21.1 Пункт 2.4. Аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

V.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Розглядаючи дану справу, суд виходить із положень пункту 14 частини 1 Розділ VII «Перехідні положення», відповідно до якого судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

27. Посилання касатора та суду апеляційної інстанції на рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №1-11/2015 є безпідставним, оскільки воно стосується тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП, відповідно до якої розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається за місцем його вчинення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, зважаючи на приписи статей 122, 222 КУпАП у справі, що розглядається, застосуванню підлягає норма частини 4 статті 258 КУпАП, яка встановлює випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності виноситься уповноваженим органом (посадовою особою) на місці вчинення правопорушення.

28. Вказуючи на неможливість складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності на місці вчинення правопорушення, відповідач зазначив, що на момент виявлення даного правопорушення позивач перебував у місті Києві, у зв'язку з чим машину було перевезено на спеціальний майданчик.

З метою фіксації правопорушення, інспектор патрульної поліції ОСОБА_6. склав акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, відібрав пояснення у свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4 Копії даних документів були додані тільки до апеляційної скарги.

Представник позивача звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду із письмовим клопотанням, в якому просив з метою повного з'ясування всіх обставин у справі викликати та допитати свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 До клопотання додав фотознімки автомобіля позивача та посадочні документи на ім'я ОСОБА_1 від 8.04.2017р. та 9.04.2017р.

Проте, під час судового засідання апеляційний суд без виходу до нарадчої кімнати виніс усну ухвалу, якою у задоволенні клопотання про виклик свідків відмовив, додані до клопотання фотознімки та роздруківки посадочних документів долучив до матеріалів справи.

29. Оскільки ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом при вирішенні справи не досліджено подані стронами докази, не надано правову оцінку тому, чи можна вважати їх належними та допустимими для визнання позивача винним у порушенняі норм пункту 15.10 «А» ПДР України, не встановлено, чи складав відповідач відповідно до норм статті 265-2 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про неповне з'ясування судами попередніх інстанцій всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

30. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

31. Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

32. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та постанову Франківського районного суду міста Львова від 22 серпня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

Н.А. Данилевич