Постанова

Іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 712/791/2012

провадження № 61-6757 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт Владислав Іванович,

третя особа - міський відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Готри Т. Ю., Каміня М. П., від 11 липня 2016 року

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт В. І., третя особа - міський відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 23 липня 2008 року на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором від 11 липня 2008 року між нею та ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк», було укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого вона передала в іпотеку квартиру, яка належить їй на праві приватної власності і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

9 червня 2009 року ПАТ «Фольксбанк» звернулось до приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт В. І., який вчинив виконавчий напис № 752, про звернення стягнення на нерухоме майно - вищезазначену квартиру. На підставі цього виконавчого напису нотаріуса 16 червня 2009 року заступником начальника МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та накладено арешт на вказану квартиру.

Зазначала, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 грудня 2011 року договір іпотеки від 23 липня 2008 року визнано недійсним та знято заборону відчуження майна на вказану квартиру, а також виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборону від 23 липня 2008 року, зареєстровану в реєстрі за № 2940 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котлярової Л. В.

При вчиненні виконавчого напису нотаріусом не дотримано вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку», пункту 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, чим порушені її законні права.

З урахуванням зазначеного ОСОБА_4 просила визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт В. І., зареєстрований у реєстрі від 9 червня 2009 року за № 752, про звернення стягнення на нерухоме майно - вищевказану квартиру таким, що не підлягає виконанню.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у складі судді Івашковича І. І. від 6 лютого 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт В. І., зареєстрований у реєстрі від 9 червня 2009 року за № 752, про звернення стягнення на нерухоме майно (квартиру) за адресою: АДРЕСА_1, таким, що не підлягає виконанню.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса від 9 червня 2009 року таким, що не підлягає виконанню, оскільки договір іпотеки від 23 липня 2008 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_2, визнано недійсним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 грудня 2011 року, яке набрало законної сили.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 11 липня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕс Банк» задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, розглядається судом за позовом боржника до стягувача. У даному випадку існує спір між ОСОБА_4 та стягувачем - ПАТ «ВіЕс Банк», який є правонаступником ПАТ «Фольксбанк», який у свою чергу є правонаступником «ВАТ «Електрон Банк». Тобто даний позов пред'явлено до неналежного відповідача - приватного нотаріуса.

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності позивача, який не був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, порушивши право позивача на судовий захист.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

7 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Частиною першою статті 158 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду та вирішення справи у суді апеляційної інстанції, встановлено, що розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Частиною третьою статті 74 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду та вирішення справи у суді апеляційної інстанції, передбачено, що судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

Статтею 76 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду та вирішення справи у суді апеляційної інстанції, визначено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

У матеріалах справи міститься письмове повідомлення ОСОБА_4 про розгляд справи 11 липня 2016 року в приміщенні апеляційного суду Закарпатської області (а. с. 64).

Разом із тим судом апеляційної інстанції надсилалась позивачу судова повістка-повідомлення за адресою, зазначеною ПАТ «ВіЕс Банк» в апеляційній скарзі, а саме: вул. Шахтарів, 15 у м. Ужгороді, однак, пред'являючи цей позов, ОСОБА_4 вказувала іншу адресу, а саме: АДРЕСА_3 (а. с. 4).

Крім того, вказана ОСОБА_4 адреса проживання також зазначена у довіреності від 30 березня 2011 року, виконавчому написі нотаріуса від 9 червня 2009 року та постанові про відкриття виконавчого провадження від 16 червня 2009 року.

При цьому ОСОБА_4 у касаційній скарзі зазначала, що вона ніколи не проживала та не проживає за адресою, за якою апеляційним судом було направлено їй судову повістку-повідомлення, а також не зареєстрована за цією адресою.

За таких підстав вважати, що позивач належним чином повідомлений про розгляд справи, призначений на 11 липня 2016 року, немає, що є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін − одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, не можна вважати, що суд апеляційної інстанції дотримався вимог щодо належного повідомлення позивача про наявність судового спору і неповідомлення його про час та місце розгляду справи порушує вимоги статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 5 частин першої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 11 липня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк