Ухвала

Іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 161/7962/16-ц

провадження № 61-7442 ск 18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Нововолинського міського сектору Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої неправомірними діями,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 19 жовтня 2017 року через засоби поштового зв'язку звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2017 року. Касаційна скарга ОСОБА_1 подана з пропущенням, передбаченого статтею 325 ЦПК України (у редакції Закону України № 2136-VIII від 13 липня 2017 року), строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 3 жовтня 2017 року.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ХоптиС. Ф. від 27 жовтня 2017 року касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху та надано строк для усунення її недоліків, зокрема і для надання особою, яка подала касаційну скаргу, заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наведеннями підстав для його поновлення та надання доказів на їх підтвердження.

У підпунктах 4, 14 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів») передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів») касаційна скарга передана до Касаційного цивільного суду.

У лютому 2018 року на виконання вимог ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2017 року від ОСОБА_1 надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги. ОСОБА_1 у заяві просить поновити строк на касаційне оскарження з підстав того, що не був присутнім під час розгляду справи апеляційним судом, а копію ухвали апеляційного суду отримала по пошті його дружина 26 вересня 2017 року, але передала конверт ОСОБА_1 лише 29 вересня 2017 року.

Аналіз обґрунтувань пропуску строку на касаційне оскарження свідчить, що наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного процесуального строку не можуть бути визнані поважними, оскільки на їх підтвердження не надано належних та допустимих доказів. ОСОБА_1 у своїй заяві щодо поновлення строків на касаційне оскарження зазначав, що рішення апеляційного суду отримав від дружини 29 вересня 2017 року. Надані пояснення дружини ОСОБА_3 не можуть бути належним доказом поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження та відсутності у ОСОБА_1 можливості оскаржити вказані рішення у межах встановленого законом строку.

Європейський суд з прав людини зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 393, пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Таким чином, оскільки наведені ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2017 року є неповажними, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 260, 393, 394 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Нововолинського міського сектору Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої неправомірними діями.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат