ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

 Справа №2а-3272/09/1370

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 2 липня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді                                                              Матковської З.М.

при секретарі судового засідання                                        Подібка М.З.

з участю представників: позивача Страхоцької О.Я.,  відповідача Шургот І.Я.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова до Підрозділу примусового виконання рішень  Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа ОСОБА_3  про визнання неправомірними дій та скасування постанови

в с т а н о в и в :  

 Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова звернулось до суду із позовом до Підрозділу примусового виконання рішень  Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача та скасувати постанову про  накладення штрафу від 23.04.2009 року ВП № 12155226. Позовні вимоги обґрунтовує наступним. 02.04.2009 року  постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження  по примусовому виконанню виконавчого листа № 2а – 2137/08, виданого  26.02.2009 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання УПФУ в Франківському район м. Львова нарахувати і виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії, отриманої у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.09.2008 року у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком право на яке надано Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Позивачу надано строк для добровільного виконання судового рішення до  09.04.2009 року. Управлінням Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова надано вмотивовану відповідь щодо причин добровільного невиконання постанови суду. Однак,  державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу. Просить визнати неправомірними дії  відповідача та скасувати постанову про накладення штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зсилаючись на обставини зазначені у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача, Підрозділу примусового виконання рішень  Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області в судовому засіданні позов не визнав, надав суду заперечення, суть яких зводиться до наступного. В ході проведення виконавчих дій, державний виконавець  дотримувався вимог чинного законодавства, зокрема статей 5, 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження».

Заслухавши доводи позивача, заперечення відповідача, а також, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає, мотивуючи це наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу», Державна виконавча служба здійснює виконання рішень судів відповідно до законів України.  

Відповідно до  статті 4 Закону України «Про державну виконавчу службу», державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів ( посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом.  

Згідно із п. 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами.

Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено заходи примусового виконання рішень.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

Судом встановлено, що  постановою державного виконавця від 02.04.2009 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2а-2137 виданого 26.02.2009 року Львівським окружним адміністративним судом, яким зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії, отриманої у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.09.2008 року у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надано статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до вказаної постанови боржнику надано строк для добровільного виконання судового рішення у строк до 09.04.2009 року.

09.04.2009 року управлінням Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова за № 5634/06-19, скеровано лист до підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, яким повідомлено, що  кошти Державного бюджету на виплату,  передбачену рішенням суду, районним управлінням Пенсійного фонду не виділяються, поточного рахунку державного бюджету районні управління Пенсійного фонду України не мають, а кошти Пенсійного фонду України  не включаються до складу Державного бюджету України відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім цього, повідомлено що управлінням подано касаційну скаргу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2009 року з клопотанням щодо зупинення виконання вищевказаних рішень суду.

Постановою  від 23.04.2009 року за невиконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк, на боржника, управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова накладено штраф у розмірі 510 грн.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження»  передбачено обов'язки та права державних виконавців, одним із яких є зобов'язання вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 76 Закону України «Про виконавче провадження», після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.

Отже, судом встановлено та це підтверджено письмовими доказами наявними у матеріалах справи, що державний виконавець  діяв в межах та у спосіб наданих йому законом повноважень.

Перевіряючи постанову державного виконавця про накладення штрафу від 23.04.2009 року, суд вважає, що така  винесена державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачені  Законами України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження»; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно та своєчасно.

Посилання позивача на ту обставину, що ним повідомлялось виконавчу службу про неможливість виконання постанови суду, судом не приймаються до уваги, оскільки доводи зазначені боржником у листі від 09.04.2009 року за №56306-19 були предметом дослідження в ході розгляду адміністративної справи, відповідачем у якій було управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова. Наведене вище свідчить про відсутність підстав, які б унеможливлювали добровільно виконати рішення суду або про наявність підстав, які ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).  

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.  

   Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.      

Керуючись ст. ст. 7- 14, 18, 19, 24, 71- 86, 143, 146, 158, 160 - 163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

  П О С Т А Н О В И В :  

   У задоволенні  позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова до Підрозділу примусового виконання рішень  Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа ОСОБА_3   про визнання неправомірними дій та скасування постанови про накладення штрафу – відмовити повністю.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

 Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в  разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України  - з  дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Повний текст постанови виготовлений 07.07.2009 року.  

  Суддя      

Постанова надрукована у одному примірнику та є оригіналом.