№ 2-46 /09

                                                    Р І Ш Е Н Н Я

                                                   Іменем України

            04 грудня  2009 року  Інгулецький  районний  суд м. Кривого Рогу                                    Дніпропетровської області  у складі:

                                       головуючого   судді Князевої Н.В.,

                                       при секретарі    Корольовій М.Ю.,

                       за участю представника позивача – ОСОБА_3

                       представників відповідача ОСОБА_2. - ОСОБА_4., ОСОБА_5

розглянув у  відкритому  судовому засіданні у залі суду, у м. Кривому  Розі цивільну справу за  позовом     ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Територіальної громади м.Кривого Рогу про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

    Відповідач ОСОБА_2. позов не визнала.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно. Судом постановлена ухвала про розгляд справи у її відсутності.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3. підтримала заявлені позовні вимоги. Суду пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6. – чоловік позивача. Хоча померлий ОСОБА_6. та позивач і мешкали у різних квартирах, остання все одно залишалася його дружиною, вони вели спільне господарство, мали єдиний бюджет, в квартирі по вул.АДРЕСА_1  були речі позивача. В 2003 році захворів їх молодший син, сім’я потребувала грошей на його лікування, тому було вирішено продати трикімнатну квартиру по вул.Таганській м.Кривого Рогу, в якій проживали позивач та її чоловік – ОСОБА_6. Квартира АДРЕСА_1 куплена 24.06.03 року позивачем та її чоловіком – ОСОБА_6. під час перебування їх у шлюбі, за вищевказаною адресою зареєстрований померлий ОСОБА_6. ОСОБА_1. розуміла, що у  їх сина є сім’я і хотіла перестрахуватись – придбану квартиру за адресою: м.Кривий Ріг по вул.Олійникова 8, кв.2 оформила на себе, окрім того, позивач виплачувала за вказану квартиру кредит.  Смерть ОСОБА_6. була раптовою. Згодом ОСОБА_1. стало відомо, що її чоловік заповів їх квартиру АДРЕСА_1 зовсім незнайомій їй жінці. Вже потім, через друзів і знайомих вона дізналась, її ім’я та прізвище – ОСОБА_2. Коли після смерті позивач навідалась до квартири, вона побачила, що у ній проживають зовсім чужі люди – наймачі, яких поселила туди відповідач. Вказує, що складений заповіт недійсний. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що після смерті сина позивача у 1994 році, ОСОБА_6. почав зловживати спиртними напоями. ОСОБА_6. за місцем свого проживання перебував на обліку у лікаря-нарколога. Позивач намагалася його вилікувати, зверталась до приватного лікаря, але лікування від алкогольної залежності ніякого результату не дало, зі смертю другого сина йому стало ще гірше, тому з часом вони розійшлися проживати окремо один від одного. Просить задовольнити позов. Визнати за позивачем - ОСОБА_1. право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, придбаної подружжям під час шлюбу, заповіт, ОСОБА_6. на користь ОСОБА_2., посвідчений 24 квітня 2007 року визнати недійсним.

Відповідач ОСОБА_2. в судове засідання  не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно. Судом постановлена ухвала про розгляд справи у її відсутності. До суду подала письмові заперечення проти позову.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2. -   ОСОБА_4. не визнала заявлені позовні вимоги. Суду пояснила, що позивач   ОСОБА_1 не є спадкоємцем за законом, який має право прийняти спадщину, і не є суб'єктом спільної сумісної власності виходячи з наступних доказів, відносно вимоги про визнання за померлим права власності на 1/2 частину спірної квартири, яка є спільною сумісною власністю подружжя, тому що спірна квартира куплена тільки за гроші спадкодавця, а тому згідно з ч. 2 ст.28. КпШС України «Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них. Отже спірна квартира є власністю тільки померлого ОСОБА_6. Шлюбні відносини між ОСОБА_1. та ОСОБА_6. припинено в 1998 році. З 2000 року ОСОБА_6. створив сім'ю з відповідачем. ОСОБА_2. стала проживати з ОСОБА_6 разом та вести сумісне господарство в належній їй квартирі за адресоюАДРЕСА_2, бюджет у них був спільний. На пропозицію покійного ОСОБА_6 розлучитися, ОСОБА_1. висловила умови, що згодна розлучитися лише в тому разі коли вони вирішать питання розподілу спільної сумісної власності, а саме 3-х кімнатної квартириАДРЕСА_3. В 2002 році ОСОБА_1. купила для себе 2-х кімнатну квартиру по вуАДРЕСА_4 та переїхала туди проживати. Із 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_3 позивач вивезла всі речі домашнього вжитку, які вважала  за потрібні. Останні 3 роки життя ОСОБА_6. часто хворів, і ОСОБА_2. (її діти) піклувалася про нього та відвідувала, купувала ліки. З колишньої сім'ї його ніхто не відвідував. Вони разом приймали друзів, відмічали свята, дні народження, відвідували весілля. В побуті допомагали один одному, разом ходили на ринок, дачу, купували продукти та речі,   зробили ремонт в квартирі ОСОБА_2. , за час спільного проживання купували побутову техніку: пральну машину, телевізор, електричний чайник тощо. Сімейно виїжджали в поминальні дні на могилу матері ОСОБА_6 протягом 5-ти років. Вели спільний бюджет,  сусіди були свідками того що ОСОБА_6. передав ОСОБА_2 свою пластикову картку, для отримання заробітної плати через банкомат, якою остання не вміла користувалися і просила допомоги у сусідки. Факт сумісного проживання по проспекту Південному в квартирі ОСОБА_2 підтверджується тим, що за останнім місцем роботи в разі потреби його викликали по домашньому телефону ОСОБА_2  Відповідач супроводжувала ОСОБА_6 до нотаріуса при укладені договору купівлі-продажу однокімнатної квартири, позивач в цій угоді ніякої участі взагалі не приймала. Після купівлі, придбали туди меблі та зробили косметичний ремонт. ОСОБА_6. вважав ОСОБА_2 своєю дружиною і неодноразово висловлював бажання зареєструвати шлюб, але сама ОСОБА_2. відмовилася, вважаючи що в їхньому віці це недоцільно. Оскільки покійний ОСОБА_6. припинив всі стосунки з колишньою дружиною - позивачем по справі, зрозуміло що в неї ніяких документів на належну йому на праві власності квартиру немає. Всі правоустановчі документи на спірну квартиру знаходилися і залишилися за місцем проживання ОСОБА_6. - в квартирі відповідача ОСОБА_2. На час виникнення питання про розлучення, все майно було розділено і подружжя задовго до цього не проживало разом, кожен мав окремий бюджет та окреме житло. Зазначає, що факт розподілу сумісного майна квартири підтверджується:

- припиненням шлюбних відношень між ОСОБА_1 та покійним ОСОБА_6;

 - створенням кожним з подружжя фактичних шлюбних відношень з іншою людиною;

- припиненням фактичного проживання в сумісній квартирі кожного з подружжя;

-  купівлею 11.10.2002 року дружиною ( позивачем ОСОБА_1) квартири за АДРЕСА_2

- продажем 23 червня 2003 року за договором купівлі - продажу сумісної власності - 3-х кімнатної квартириАДРЕСА_2

- купівлею на другий день 24 червня 2003 року за договором купівлі  - продажу 1-но кімнатної квартири №47, яка знаходиться в м. АДРЕСА_2

- передачею грошей при продажі за частку квартири ОСОБА_6 позивачу ОСОБА_1;

- відсутністю підтримування будь яких подружніх стосунків після продажу сумісної власності;

- відсутністю моральної підтримки та відвідин позивачем ОСОБА_1 хворіючого ОСОБА_6, який мав ряд захворювань та лікувався;

 - використання 1-но кімнатної квартири тільки його власником ОСОБА_6; використання 2-х  кімнатної квартири тільки власником ОСОБА_1;

- утриманням нерухомого майна 1-но кімнатної квартири тільки його власником ОСОБА_6;

- розірванням шлюбу 11 жовтня 2004 року, актовий запис №216 відділом РАЦС Інгулецького районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області;

-  відсутністю прийняття участі в похованні померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року   ОСОБА_6;

- відсутністю спілкування між ОСОБА_6 та ОСОБА_1;

- відсутністю фактичного володіння та розпорядження позивачем нерухомим майном  - квартирою заОСОБА_1

- визнання, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 року  ОСОБА_6, квартири №ОСОБА_1 тільки своєю власність, що підтверджене складанням заповіту на 1-но кімнатну квартиру, на користь відповідача. Просить відмовити в задоволенні позову.

    В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2. -   ОСОБА_5 не визнала заявлені позовні вимоги. Суду пояснила, що посилання позивача на те, що ОСОБА_6. часто вживав алкогольні напої не відповідають дійсності, так як  згідно з записом в трудовій книжці,  в 2005 році останній нагороджений званням «Почесний ветеран праці», а це звання надається тільки відповідальним особам, окрім того, даний факт підтверджують його друзі і співробітники. Зазначає, що шлюб між позивачем та ОСОБА_6. розірвано на підставі їхньої спільної заяви в органи РАЦС від 10.09.04 року. Вказує, що ОСОБА_1. придбала двокімнатну квартиру у АДРЕСА_5 для особистого проживання, зробила там дорогий ремонт, для  купівлі квартири вона оформила кредит на своє ім’я. Позивач не проживала у однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_3, яку купив ОСОБА_6., участі у її придбанні не брала і жодного разу за вищевказаною адресою її ніхто не бачив. За комунальні платежі по квартиріАДРЕСА_3 сплачували відповідач і покійний ОСОБА_6. При купівлі спірної квартири, у нотаріуса при оформленні договору купівлі-продажу, була присутня відповідач. Згідно з договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 24.06.03 року власником квартири є ОСОБА_6. Окрім нього у вищевказаній квартирі більш ніхто не зареєстрований. Факт того, що заповіт написаний в стані алкогольного сп’яніння відхиляє. У відповідача і ОСОБА_6. був спільний бюджет, вони вели спільне господарство. Вказує, що покупкою квартири по вул.АДРЕСА_3, ОСОБА_6. і відповідач займались спільно, разом її вибирали, були у нотаріуса при оформленні договору купівлі-продажу, разом робили у ній косметичний ремонт, купували меблі. Після смерті ОСОБА_6. відповідач повністю взяла на себе всі витрати, пов’язані з його похованням. Щодо розподілу майна позивача і ОСОБА_6. зазначає, що він мав місце в 2002-2003 роках, коли позивач забрала всі свої речі з трикімнатної квартири по вул.Таганській, і купила собі двокімнатну квартиру за адресоюАДРЕСА_4. При продажі трикімнатної квартири поАДРЕСА_5, ОСОБА_6. при свідках віддав позивачу 1300 доларів США, тобто половину вартості квартири. Таким чином, спільного майна подружжя вже не існувало. На наступний день  після продажу трикімнатної квартири, ОСОБА_6. прибав однокімнатну квартиру по вул.АДРЕСА_3. На прохання ОСОБА_6. розірвати шлюб, позивач відповідала, що їй це не потрібно, і тільки через 4 роки вони розірвали шлюб. Після розірвання шлюбу стосунки вони не підтримували, навіть на похоронах ОСОБА_6. позивач була відсутня. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача - Територіальної громади м.Кривого Рогу в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно. Судом постановлена ухвала про розгляд справи у його відсутності.

Третя особа – Державний нотаріус п’ятої Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_8. в судове засідання не з’явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином і своєчасно, до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутності. Судом постановлена ухвала про розгляд справи без її участі.

Вислухав пояснення представника позивача ОСОБА_3 представників відповідача ОСОБА_5., ОСОБА_4., показання свідків ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12., ОСОБА_13.,ОСОБА_14., ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17., ОСОБА_18.,ОСОБА_19., ОСОБА_20., ОСОБА_21, ОСОБА_22., ОСОБА_23., ОСОБА_1.,  дослідив письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини.

    18.12.71 року Тернівським відділом РАЦС Криворізького МУЮ Дніпропетровської області зареєстровано шлюб між  позивачем та ОСОБА_6.

Із довідки на а.с.149 том 1 вбачається, що з 26.01.74 по 03.08.03 року ОСОБА_6. проживав поАДРЕСА_5де також були прописані:

«- жена ОСОБА_1. – 26.01.74 по 10.01.05;

- сын ОСОБА_24  - 26.10.93 по 25.09.95 ;

- сын ОСОБА_25 – 05.01.89 по 17.12.93» – довідка на а.с.149.

    Сімейні стосунки між ОСОБА_6. і позивачем припинились приблизно в 2002-2003 роках.

На підставі спільної заяви подружжя від 10.09.04 року зареєстрований актовий запис про розірвання шлюбу (№ 216 від 11.10.04 року) між позивачем та ОСОБА_6.

Відповідно до записів трудової книжки, ОСОБА_6. з 19.01.98 року по 21.10.05 працював ІНФОРМАЦІЯ_2», звільнився за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за віком, з 16.01.06 – 13.05.07 – працював сторожем КЗШНОМЕР_1. На час роботи сторожем КЗШНОМЕР_1 згідно з довідкою від 22.11.07, виданою директором школи  КЗШ НОМЕР_1 проживав пАДРЕСА_6

23 червня 2003 року ОСОБА_6. за проханням позивача продав належну їм квартиру за адресою:АДРЕСА_7 1000 доларів США із отриманої суми передані позивачу для погашення боргів, що виникли у зв’язку з лікуванням сина – ОСОБА_24.

24.06.03 року за кошти, одержані від продажу трикімнатної квартири,  за договором купівлі-продажу (посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_27.), ОСОБА_6. придбав однокімнатну квартиру, загальною площею 29,1 кв.м, жилою – 16,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 Право власності зареєстровано за ОСОБА_6. 29.07.03 року. З 18.08.03 року прописаний за вищезазначеною адресою, відкрито особовий рахунок.

    ОСОБА_1 з 14.01.05 року, як власник квартири, згідно з договором купівлі-продажу, зареєстрована по АДРЕСА_1

ОСОБА_1(дружина сина позивача і померлого ОСОБА_6.) з 01.09.98 року проживає у АДРЕСА_2з сином ОСОБА_24, 1998 року народження, власник - ОСОБА_24 був прописаний з 06.02.96 по 09.07.04, виписаний як померлий.

    24 квітня 2007 року державним нотаріусом П’ятої Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_8. посвідчений заповіт ОСОБА_6, згідно з яким, належну йому квартируАДРЕСА_3 поАДРЕСА_1 заповів ОСОБА_2і.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, причина смерті – кардіосклероз.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із права спільної сумісної власності.

  Відповідно до  ст.22 КпШС України, що регулює спірні правовідносини, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження  цим майном.

Презумція права спільної сумісної власності подружжя на майно, придбане під час шлюбу  ані відповідачем ОСОБА_2., ані її представниками не спростована – не надано доказів на підтвердження факту придбання спірного майна на спільні кошти відповідача ОСОБА_2. та померлого ОСОБА_6.

Як встановлено в судовому засіданні, квартира АДРЕСА_1, придбана ОСОБА_6. і ОСОБА_1. під час шлюбу , є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно зі ст.28 КпШС України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

 Відповідно до ст.317 ЦК України тільки власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Отже, ОСОБА_6. не мав права вчиняти будь-які правочини, щодо майна, власником якого за життя він не був – Ѕ частини квартири АДРЕСА_1.

Таким чином, заповіт ОСОБА_6 від 24 квітня 2007 року на ім’я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 є частково недійсним, оскільки в судовому засіданні встановлено належність Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 позивачу – ОСОБА_1.

Перевіряючи доводи позивача та її представника щодо порушення форми заповіту та порядку його посвідчення, суд не вбачає порушення нотаріусом вимог п. 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій та порушень ст.1248 ЦК України. Заповіт виготовлено за допомогою загальноприйнятого технічного засобу і в його тексті до підпису ОСОБА_6. зазначено, що заповіт прочитаний вголос йому особисто і власноручно підписаний у присутності нотаріуса, що відповідає зазначеним нормам. Посилання позивача та її представника на те, що за своїм станом здоров’я ОСОБА_6. міг не усвідомлювати значення своїх дій та міг не керувати ними, не підтверджені належними доказами.

 Позивачем та її представником не надано доказів і на підтвердження тієї обставини, що підпис у заповіті не належить ОСОБА_6. і виконаний іншою особою.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Стаття 60 ЦПК України  зобов’язує кожну сторону  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експерта.

    Внаслідок невиконання позивачем та її представником свого процесуального обов’язку надання доказів, позовні вимоги не можуть бути задоволені в повному обсязі.

Акт мешканців будинкуАДРЕСА_3ід 19.11.07 року (а.с.157 том 1)  суд не бере до уваги, оскільки фактичні дані щодо проживання ОСОБА_6. за адресою, зазначеною в акті викладені зі слів сусідів (ОСОБА_28., ОСОБА_12.,ОСОБА_29 ОСОБА_11.). Відповідно до ст.179 ЦПК України особа має бути допитана безпосередньо судом в якості свідка. Клопотання щодо допиту ОСОБА_28. та ОСОБА_29  в якості свідків учасники процесу не заявляли. А показанням ОСОБА_12. та ОСОБА_11., допитаних в якості свідків, суд дав відповідну оцінку при постановленні рішення.

Виписку із протоколу ЛКК МСЧ ВАТ «ПГЗК» на а.с.147 том 1, суд не бере до уваги, оскільки в ній міститься посилання на проведення засідання ЛКК, що відбулось після смерті ОСОБА_6. – 04.01.08 року (№3/10).

Показаннями свідка ОСОБА_16 про те, що в 2000 році ОСОБА_6. проживав ще з дружиною, спростовується твердження представників відповідача ОСОБА_2., що ОСОБА_6. проживав з  ОСОБА_2. однією сім’єю з 2000 року, а також заперечення ОСОБА_2. в тій частині, що з позивачем він припинив шлюбні відносини з 1998 року.

Достовірність показань свідка ОСОБА_20. суд піддає сумніву, оскільки викладений ним факт щодо часу розірвання шлюбу, продажу трикімнатної квартири не відповідають встновленим в судовому засіданні фактам, навіть у розуміння послідовності подій.

Показання свідків  ОСОБА_22., ОСОБА_23., (у яких склалися неприязні стосунки з позивачем – з їх слів), суд не бере до уваги, оскільки не встановлено джерело інформації, з якого вони дізналися про обставини сімейного життя сім’ї ОСОБА_6. та позивача, з огляду на те, що ані дружніх, ані товариських стосунків з сім’єю не підтримували.

Достовірність показань свідка ОСОБА_18., суд піддає сумніву, оскільки в судовому засіданні не встановлено, що свідок підтримувала будь-які стосунки з ОСОБА_6., позивача не знала зовсім, як пояснила сама. З огляду на характеристику ОСОБА_6., надану сторонами, покійному не притаманно було освідчуватися в подробицях особистого життя малознайомим особам, до яких суд відноситьОСОБА_30. (двірника).

Фактичні дані, що містяться в показаннях свідка ОСОБА_11 (про те, що в 2000 році ОСОБА_6. відпочивав у профілакторії ВАТ «ПГЗК» з ОСОБА_2.), не доводять факт проживання зазначених осіб однією сім’єю.

Показання свідка ОСОБА_12., ОСОБА_13., не спростовують факт придбання спірної квартири за кошти, що належали сім’ї ОСОБА_6. та позивача.

Факт підтримання стосунків ОСОБА_6. і ОСОБА_2. з 1999 року не може свідчити про створення між ними сім’ї з огляду на перебування ОСОБА_6. у зареєстрованому шлюбі з позивачем.

Позовні вимоги, пред’явлені до Територіальної громади м.Кривого Рогу задоволенню не підлягають, оскільки в судовому засіданні не встановлено порушення чи невизнання прав (законних інтересів) позивача з боку зазначеного відповідача.

Керуючись ст.ст. 317, 369, 370, 1247, 1248 ЦК України, ст.ст.22, 28 КШС України, ст.ст. 10, 11 , 57, 60, 88, 179, 212  ЦПК України , суд

                                                   В И Р І Ш  И  В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Територіальної громади м.Кривого Рогу про визнання заповіту недійсним, задовольнити частково.

Визнати заповіт ОСОБА_6 від 24 квітня 2007 року на ім’я ОСОБА_2 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 недійсним.

Визнати за позивачем – ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір – 51 (п’ятдесят одну) гривню, витрати з ІТЗ – 7 (сім) гривень 50 копійок, а всього 58 (п’ятдесят вісім) гривень  50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2  в доход держави судовий збір – 54 (п’ятдесят чотири) гривні 32 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь УДКУ в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу витрати зі сплати ІТЗ – 22 (двадцять дві) гривні 50 копійок.

Рішення  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не подано. Заява подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів  після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо заяву подано, але скарга не надійшла в зазначений строк рішення набирає законної сили після закінчення 20-денного строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Заяви та скарги подаються до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу.

Суддя

+