КОПІЯ:
Справа №2-а-3171/2008
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2008 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сорочко C.O.,
при секретарі Ясинському С. Г.,
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Ніжин Чернігівської області про зобов'язання нарахування недоплаченої суми пенсії, як дитині війни, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Ніжин Чернігівської області про зобов'язання нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за 2006-2007 роки в розмірі 2733 грн. 30 коп. Свої вимоги мотивує тим, що вона є дитиною війни та відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія щомісячно повинна підвищуватися на 30% від мінімальної пенсії за віком. Але, всупереч того, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами, розмір пенсії щомісячно протиправно не підвищувався на 30 % мінімальної пенсії за віком.
В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надіслали заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення, в яких в задоволенні вимог ОСОБА_1 просять відмовити, оскільки витрати для виплати надбавки до пенсії дітям війни в 2006-2007 роках законодавством не передбачені, а тому УПФУ не може витрачати кошти на цілі, не передбачені законодавством.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З урахуванням того, що відповідач на відмові в задоволенні позову в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду за 2006 рік та з 01.01.2007 року по 01.09.2007 рік не наполягає, суд вважає за необхідне розглянути і вирішити справу в порядку, встановленому цим Кодексом.
ОСОБА_1 являється дитиною війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 12.08.2002 року.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якого діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Згідно п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2006 рік.
Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року, яким пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено та статтю 110 вказаного Закону викладено в такій редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Суд не бере до уваги положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячного підвищення на 30% від мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», як п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього закону.
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
В частині позовних вимог про зобов'язання УПФУ в м. Ніжин нарахування недоплаченої пенсії, як дитині війни за 2006-2007 роки в розмірі 2733, 30 грн. позивачу слід відмовити, оскільки наведена сума нічим не підтверджена, а самостійні розрахунки позивача не можуть бути прийняті як докази, а тому суд керуючись статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межи позовних вимог та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 рік та з 9.07.2007 р. по 31.12.2007 р. і здійснити відповідні виплати на користь позивача за вказані періоди.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".
Відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у розмірі 3, 40 грн.
Враховуючи вищевикладене, управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області необхідно зобов'язати провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 рік та з 9.07.2007 р. по 31.12.2007 р. і здійснити відповідні виплати на користь позивача за вказані періоди. В задоволенні вимог ОСОБА_1 про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області нарахування 2733, 30 грн. недоплаченої пенсії як дитині війни необхідно відмовити за необґрунтованістю. Судові витрати в розмірі 3, 40 підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1.
Керуючись ст. ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Ніжин Чернігівської області, задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Ніжин Чернігівської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру, як дитині війни на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 рік та з 9.07.2007 р. по 31.12.2007 р. і здійснити відповідні виплати на користь позивача за вказані періоди.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.