ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2018 року

Київ

справа №165/2715/16-а

адміністративне провадження №К/9901/15704/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 165/2715/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 02 лютого 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Лизун Ю.В. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Мікули О.І., суддів Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

в с т а н о в и в :

Позивач у позовній заяві просила суд:

- визнати протиправними дії Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Нововолинсько-Іваничівське ОУПФ України Волинської області), які полягають у відмові в здійсненні перерахунку пенсії;

- зобов'язати Нововолинсько-Іваничівське ОУПФ України Волинської області здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції на час призначення пенсії) у розмірі 80 відсотків розміру місячної заробітної плати, зазначеного у довідці від 16 грудня 2016 року № 4-41/2123, виданій фінансовим управлінням виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області, починаючи з 01 грудня 2015 року у зв'язку з підвищенням посадових окладів з 01 грудня 2015 року працюючих державних службовців на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 02 лютого 2017 року, залишеною без зміни ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 заявила вимогу про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема, заявник зазначає, що отримує пенсію, призначену на підставі статті 37 Закону України від 16 березня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця. Вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» збільшено посадові оклади державного службовця відповідної посади, тому вважає, що на підставі статті 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії) має право на перерахунок призначеної їй пенсії.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні у повному обсязі.

Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без зміни, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Суди у цій справі встановили, що ОСОБА_1 з 2004 року призначено пенсію за віком як посадовій особі органу місцевого самоврядування відповідно до статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» в порядку статті 37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 80 відсотків від заробітної плати та перебуває на обліку в Іваничівському ОУПФ України Волинської області.

16 грудня 2016 року позивач звернулася в Іваничівське ОУПФ України Волинської області з заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням посадових окладів державних службовців, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» із розрахунку 80 відсотків від заробітної плати відповідно до довідки від 16 грудня 2016 року № 4-41/2123, виданої фінансовим управлінням виконавчого комітету Нововолинської міської ради, в якій відображена заробітна плата за посадою заступника начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності та господарського забезпечення з 01 грудня 2015 року.

Листом від 22 грудня 2016 року № 6721/02-20-13 Іваничівське ОУПФ України Волинської області відмовило позивачу в перерахунку пенсії як державному службовцю, мотивуючи це тим, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 12 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» втратив чинність Закон України від 16 березня 1993 року № 3723 «Про державну службу», в тому числі і стаття 37-1 Закону, якою було передбачено проведення перерахунків пенсій державним службовцям. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» скасовано пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31 травня 2000, яким визначався механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу». Зазначено також, що на даний час Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування», який поширюється на осіб, які працювали в органах місцевого самоврядування, не прийнятий.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, та суд апеляційної інстанції, погоджуючись з таким висновком, виходили з того, що на дату звернення за перерахунком Законом не передбачено проведення перерахунку раніше призначеної пенсії державним службовцям.

Суд погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України від 16 березня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ).

Частина перша статті 37-1 зазначеного Закону у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Проте, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01 січня 2015 року делегував Уряду.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 01 січня по 01 грудня 2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 865, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, за правилами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФ України за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України № 865).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова КМУ № 1013), якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01 грудня 2015 року, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: «форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, Постанова КМУ № 1013 не містить.

Отже, з 01 грудня 2015 року по 01 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

У ході реформування системи державного управління 10 грудня 2015 року прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, Закон № 889-VIII.

З 01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

Натомість, у статті 90 Закону № 889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ані Закон № 76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ані стаття 90 Закону № 889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що з 01 грудня 2015 року, початку застосування Постанови КМУ № 1013, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2017 року у справі № 398/4332/16.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

З огляду на зазначене, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суди ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судв першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 02 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року у справі № 165/2715/16-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Судді Верховного Суду