ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.05.2007 Справа № А16/240-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Бахмат Р.М.(доповідач)
суддів: Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.
при секретарі: Корх К.В.
за участю: помічника прокурора Пойда-Семенюк Е.В. посвідчення № 213 від 15.10.06 р.
за участю представників сторін:
від позивача: Кривошеїна І.О. (дов. № 250/3 від 02.01.07 р.); Зайцев М.В. (дов. б/н від 01.01.07р.);
від відповідача: Шуригіна Т.М.(дов. № 53/05-26 від 05.01.07 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська та Прокуратури Ленінського району м.Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської обл. від 28.02.07 р. у справі № А16/240-06
за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” м.Дніпропетровськ
до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська
за участю: прокуратури Ленінського району м.Дніпропетровська
про визнання протиправними дій та скасування вимоги від 23.11.2006 р. № Ю 327
В С Т А Н О В И В :
Постановою господарського суду Дніпропетровської обл. від 28.02.2007 р. у справі № А16/240-06 (суддя Загинайко Т.В.) задоволено позов Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” м.Дніпропетровськ до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська, за участю прокуратури Ленінського району м.Дніпропетровська про визнання протиправними дій та скасування вимоги від 23.11.2006 р. № Ю 327.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська по скасуванню повідомлення від 31.08.2001 р. про списання Відкритому акціонерному товариству “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” боргу (недоїмки) зі збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 10 499 706 грн. 21 коп. та пені у сумі 8 232 905 грн. 54 коп.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська про сплату боргу від 23.11.2006 р. № Ю 327 на суму 18 732 611 грн. 75 коп., у тому числі 10 499 706 грн. 21 коп. –недоїмки та 8 232 905 грн.54 коп. –пені.
Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська та прокурор Ленінського району м.Дніпропетровська не погодилися з вказаною постановою, подали апеляційні скарги, в яких просили відмінити оскаржувану постанову та постановити нове рішення, в якому признати дії управління ПФУ в Ленінському районі м.Дніпропетровська правомірними, позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Прокурор просив в апеляційній скарзі ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Оскаржуючи постанову господарського суду, відповідач і прокурор Ленінського району вважають, що постанова не відповідає обставинам справи, вимогам закону, є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з підстав, вказаних в апеляційних скаргах.
В запереченні на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, оскільки вважає, що господарським судом цілком вірно встановлено відсутність будь-яких доказів правомірності дій відповідача при скасуванні повідомлення та виписуванні вимоги про сплату боргу, за винятком протесту прокурора, який не є обов’язковим для виконання, у випадку, якщо він суперечить вимогам законодавства України.
Також позивач звертає увагу на те, що у відповідності до п.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частини ухвали.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, вказані в апеляційній скарзі, у запереченні на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова, яка оскаржується, скасуванню, з наступних підстав.
Колегія суддів погоджується з запереченнями позивача, що у відповідності з п. 18.1.1 ст.18 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” № 2181 (далі Закон № 2181), списанню з платників податків підлягає податковий борг, який виник станом на 31.12.1999 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею.
Згідно з п. 18.1.3 ст. 18 Закону № 2181, пеня, нарахована на податковий борг, визначений п. 18.1.1 ст.18 Закону № 2181, не сплачена до дня набрання чинності статтею 18 Закону, також підлягає списанню.
Згідно з п.19.1 ст.19 Закону № 2181, стаття 18 Закону № 2181, набула чинності з дати опублікування - з 21.02.2001 року.
Обмежень щодо проведення процедури списання податкового боргу залежно від причин його виникнення та статусу на день набрання статті 18 Закону не передбачено. Єдиним виключенням із загальної норми є заборона списання податкового боргу платника податків, якщо було розпочато кримінальне провадження щодо умисного ухилення осіб від сплати такого податкового боргу. Такого провадження відносно ВАТ “ДМЗ ім. Петровського” на день списання боргу не було відкрито.
19 березня 2001 року арбітражним судом Дніпропетровської області було порушено справу про банкрутство підприємства позивача, оголошення про що було опубліковане в газеті “Урядовий кур’єр” від 05 травня 2001 року, тобто вже після набуття чинності ст. 18 Закону № 2181. З урахуванням зазначеного вище можна зробити висновок про те, що відкриття провадження по справі про банкрутство підприємства не обмежувало застосування положень ст. 18 Закону № 2181 та списання суми заборгованості, яка існувала на 31.12.1999 р.
У відповідності до ст. 19 Закону № 2181, положення цього закону набувають чинності з 01 квітня 2001 року, за винятком ст. 18, яка набуває чинності з дати опублікування - з 21 лютого 2001 року. Відповідно, положення п.7.8 ст.7 Закону щодо порядку погашення податкового боргу банкрутами діють з 01 квітня 2001 року і не поширюються на умови списання податкового боргу, визначеного ст. 18 Закону № 2181.
Аналогічний висновок було зроблено в листі Пенсійного фонду України від 14.07.2005 року № 8451/06, яким було підтверджено правильність дій управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська при списанні саме ВАТ “ДМЗ ім. Петровського” суми заборгованості в розмірі 18 732 611 грн. 74 коп., зазначеної в спірній вимозі про сплату боргу.
Крім того, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2001 року по справі № Б 26/15/118/01 відхилено грошові вимоги управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровськ в сумі основної заборгованості в розмірі 19 795 052 грн. 06 коп. та неустойки (пені, штрафу) в розмірі 8 232 906 грн. 06 коп., в розмір яких включено суму заборгованості в розмірі 18 732 611 грн. 74 коп., зазначеної в спірній вимозі про сплату боргу.
Відсутність заборгованості позивача по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування підтверджується також Актом № 100 від 20.12.2005 року планової перевірки фінансово-господарської діяльності ВАТ “ДМЗ ім. Петровського” щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Згідно з висновками зазначеного акту, відхилень та порушень зі сплати страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування не виявлено. Також відсутність заборгованості в сумі 18 732 611 грн. 74 коп. підтверджується актами звірки станом на 01.09.2004 року та 30.03.2005 року.
У відповідності до п.1 частини другої ст. 20 Закону України “Про прокуратуру”, при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право опротестовувати акти Прем’єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АРК, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також рішення і дії посадових осіб.
Згідно зі ст. 21 зазначеного Закону, протест на акт, що суперечить закону, вноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку вноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.
У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
У відповідності до п. З постанови Пенсійного фонду України від 12.03.2001 року № 7, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 27.03.2001 року за № 282/5473, якою було затверджено Порядок проведення органами пенсійного фонду України списання та розстрочення податкового боргу (недоїмки) зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, про суми списаного боргу органи Пенсійного фонду України направляють платникам повідомлення за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Господарським судом при винесенні оскаржуваної постанови цілком вірно встановлено, що зазначене повідомлення має виключно інформаційний характер і не породжує прав та обов’язків ні для ВАТ “ДМЗ ім. Петровського”, ні для Пенсійного фонду України, відповідно на нього не може бути принесено протест прокурора. Так само не передбачено права прокурора зобов’язувати відновлювати на особовому рахунку позивача заборгованість з фінансових зобов’язань на будь-яку суму.
Згідно з ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням положень ст.19 Конституції України, управління Пенсійного фонду України не мало права виконувати незаконний протест прокурора № 3656вих06 від 20.11.2006 року, який принесено з перевищенням повноважень, наданих Конституцією України та Законом України “Про прокуратуру”, а тому такі дії відповідача по його виконанню є протиправними, а їх результат - виписування та направлення на адресу позивача вимоги про сплату боргу № Ю 327 від 23 листопада 2006 року також є протиправним. Господарським судом при винесенні оскаржуваної постанови було все вищезазначене цілком вірно встановлено.
Статтею 64 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, передбачено перелік права виконавчої дирекції Пенсійного фонду України та її територіальних органів, до яких відноситься і управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська. У відповідності до п.7 ст.64 Закону, територіальним органам Пенсійного фонду України надано право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків. В свою чергу, страховий внесок - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно з п.2 ст.106 Закону, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Заборгованість позивача зі збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 18 732 611 грн. 75 коп., на яку виписано спірну вимогу про сплату боргу, було списано підприємству в 2001 році у зв’язку з набуттям чинності положень ст. 18 Закону № 2181 та на підставі постанови Пенсійного фонду України від 12.03.2001 року № 7, відповідно - зазначена сума не має статусу страхового внеску та статусу будь-якого боргу, оскільки її не існує з 2001 року. Незаконність проведеного списання не встановлено судовими органами, а протест прокурора не може встановлювати будь-яких фактів, які не досліджені та не встановлені судом.
Чинним законодавством України, в тому числі і ст.106 Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, на яку робиться посилання в спірній вимозі про сплату боргу, не передбачено право органів Пенсійного фонду України відновлювати будь-яким чином, з будь-яких підстав, вже списаний у минулому борг підприємств та направляти на суму зазначеного боргу вимоги про його сплату, що дозволяє зробити висновок про незаконність та протиправність спірної вимоги про сплату боргу.
Жодним нормативним актом України, в тому числі і Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, не передбачено право органів Пенсійного фонду України відновлювати на особових рахунках суб’єктів господарювання суми фінансових зобов’язань, які вже були списані у 2001 році у зв’язку з набуттям чинності положень ст. 18 Закону № 2181 та на підставі постанови Пенсійного фонду України від 12.03.2001 року № 7, в тому числі і на підставі будь-яких протестів прокурорів.
Крім того, що у відповідності до п.2 та п. З ст.106 Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Тобто, законом передбачено направлення вимоги про сплату боргу лише на заборгованість зі сплати страхових внесків, на той час як ВАТ “ДМЗ ім. Петровського” не має такої заборгованості взагалі, згідно Актів звірки та Акту № 100 від 20.12.2005 року планової перевірки фінансово-господарської діяльності ВАТ “ДМЗ ім. Петровського”, копії яких наявні в матеріалах справи.
Копія Акту перевірки № 170 від 24.04.2001 року, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, не може бути належним доказом правомірності дій відповідача при скасуванні повідомлення про списання від 31.08.2001 року та не може бути доказом законності спірної вимоги від 23.11.2006 року, оскільки зазначений акт складено 24.04.2001 року, тобто до формування повідомлення про списання від 31.08.2001 року.
У відповідності до п. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по даній справі не надано жодного доказу правомірності спірної вимоги про сплату боргу та дій з скасування повідомлення про списання від 31.08.2001 року, що ще раз підтверджує протиправність таких дій та рішення, та є додатковою підставою для задоволення позову. Господарським судом цілком вірно встановлено відсутність будь-яких доказів правомірності дій відповідача при скасуванні повідомлення та виписування вимоги про сплату боргу, за винятком протесту прокурора, який не є обов’язковим для виконання, у випадку, якщо він суперечить вимогам законодавства України.
Приймаючи до уваги викладене, доводи скаржників, зазначені в апеляційних скаргах, не є підставами для скасування постанови господарського суду Дніпропетровської обл. від 28.02.2007 р.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАСУ Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська та Прокуратури Ленінського району м.Дніпропетровська залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської обл.. від 28.02.2007 р. у справі № А16/240-06 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України в місячний строк.
Головуючий суддя | Р.М. Бахмат |
Суддя | Л.О. Лотоцька |
Суддя З оригіналом згідно: Пом. судді І.Г.Логвиненко 30.05.07 р.
| О.С. Євстигнєєв
|