ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ
ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
Від "31" липня 2006 р. по справі № 7/80-38
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Оснастка", м. Нововолинськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РСТ", м. Нововолинськ
про стягнення 58 737,23 грн.
Суддя Шум М.С.
За участю представників сторін:
від позивача: Хільчук М. В., начальник юридичного відділу (доручення від № 81/08 від 10.01.2006р.)
від відповідача: не з’явився
Відповідач належним чином (реєстр рекомендованої кореспонденції) був повідомлений про час та місце засідання суду, однак повноважного представника в судове засідання не скерував, в зв’язку з чим суд вважає за можливе розглянути заяву за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача було роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було роз’яснено його процесуальні права та обов’язки. Заяв та клопотань від останнього на розгляд господарського суду не поступило.
Суть спору: позивач – відкрите акціонерне товариство "Оснастка" звернулося в господарський суд Волинської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "РСТ" 58 737,23 грн., в тому числі 54 129,11 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за користування виробничим приміщенням і обслуговуючої території, 2 653,29 грн. пені, нарахованої відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та прострочку здійснення належних розрахунків, 515,02 грн. процентів річних та 1 439,81 грн. інфляційних втрат.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, позову не оспорив.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: між відкритим акціонерним товариством "Оснастка" та товариством з обмеженою відповідальністю "РСТ" були укладені договори оренди приміщення 02.08.2001р. за №01-08 та 28.03.2005р. за №81-40/05.
Укладені між сторонами угоди предметом судового розгляду не виступали, недійсними судом не визнавалися, сторонами розірвані не були, у зв’язку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначені угоди недійсними або неукладеними.
Згідно умов даних договорів товариство "Оснастка" взяло на себе зобов’язання передати, а товариство "РСТ" в свою чергу зобов’язувалось прийняти в строкове платне володіння нежитлове приміщення та обслуговуючу територію за адресою: м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25
Орендар зобов’язувався проводити оплату за оренду до 15 числа наступного за звітним місяцем (п.п. 5.1. договору №01-08 від 02.08.2001р. та п.п.5.2. договору №81-40/05 від 28.03.2005р.).
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.
Відповідно до цього цивільні права і обов’язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Отже, з моменту підписання угод та отримання приміщення між сторонами виникли цивільно–правові відносини, які регулюються як загальними положеннями про зобов'язання так і окремими зобов’язаннями, зокрема, найм (оренда).
За договором найму (оренди) наймодавець) передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Позивач виконав свої зобов’язання відповідно до закону і договорів, передав відповідачу в строкове платне володіння приміщення.
Однак, відповідачем зобов’язання не виконані, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 54 129,11 грн., згідно поданих суду розрахунків.
Заборгованість по на день розгляду справи складає 54 129,11 грн., підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, оскільки господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.
Крім цього, в результаті невиконання відповідачем зобов’язань взятих перед позивачем у відповідності до ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України, ст.ст. 229, 230 Господарського кодексу України та згідно п. 6.3 договору №01-08 від 02.08.2001р. та п.п.9.1 договору №81-40/05 від 28.03.2005р., за неналежне виконання договірних зобов’язань та несвоєчасне проведення обов’язкових платежів позивачем було нараховано пеню, яка у відповідності до представленого суду розрахунку за весь період прострочення платежів склала 2 653,29 грн.
Разом з цим, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідачу відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України згідно поданих розрахунків нараховано 1 439,81 грн. інфляційних втрат за період прострочки платежів та 515,02 грн. процентів річних, нарахованих за весь період прострочки платежів.
З огляду на викладене, враховуючи не проведення відповідачем всіх належних розрахунків за користування приміщенням і обслуговуючої території, позовні вимоги пред’явлені до товариства "РСТ" підставні і підлягають до задоволення.
Оскільки спір до суду доведено з вини відповідача, оплату судових витрат (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу) підлягають відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 173, 193, 229, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 550, 625, 1011, 1014 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РСТ" (м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25, код ЄДРПОУ 23252052) на користь відкритого акціонерного товариства "Оснастка" (м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25, код ЄДРПОУ 05797977) 54 129,11 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 2 653,29 грн. пені, 515,02 грн. процентів річних та 1 439,81 грн. інфляційних втрат, всього на суму 58 737,23 грн., 587,37 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Суддя М.С. Шум