а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

23 листопада 2009 р.       Справа № 2-а-4606/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Курко Олега Петровича ,

при секретарі судового засідання:   Пивовар Інна Михайлівна  

за участю позивача : ОСОБА_1

представника позивача : ОСОБА_2

представника відповідача : Волощука В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : ОСОБА_1  

до :   державної податкової інспекції у м. Вінниці  

про : скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності

ВСТАНОВИВ :

В жовтні 2009 року позивач - ОСОБА_1, звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування наказу від 16.10.2009р. № 174 про оголошення ОСОБА_1 догани та попередження про розгляд питання щодо його звільнення з займаної посади.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що застосування до нього дисциплінарного стягнення здійснено з прямим порушенням статті 252 КЗпП, оскільки не було отримано попередньої згоди виборного профспілкового органу; порушено строки його застосування, передбачені ст. 148 КЗпП, а зазначені в оскаржуваному наказі підстави для оголошення догани не є свідченням порушення трудової дисципліни, невиконанням чи неналежним виконанням трудових обов’язків, оскільки забезпечення виконання планових показників надходжень з податку з доходів фізичних осіб до бюджету не перебуває в прямому зв’язку з виконанням його службових обов’язків.

Вважає оскаржуваний наказ № 174 від 16.10.2009р. незаконним, таким, що прийнятий з порушенням вимог Конституції України, законодавства про працю та відносин у сфері проходження публічної служби.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач - вимоги позивача не визнав з підстав, викладених в наданих суду письмових запереченнях від 03.11.2009р. № 22338/10/10. Зазначив, що ОСОБА_1 в порушення трудової дисципліни не виконав розпорядження керівництва інспекції щодо мобілізації до бюджету податку з доходів фізичних осіб. Такі дії останнього призвели до системного невиконання розрахункової бази по податку з доходів фізичних осіб, що податковою інспекцією пов’язується з відсутністю дієвого контролю та належної організації роботи очолюваного позивачем управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці.

Вважає заявлені вимоги необґрунтованими, а тому в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач є державним службовцем, проходить публічну службу в державній податковій інспекції м. Вінниці на посаді начальника управління оподаткування фізичних осіб.

Наказом начальника ДПІ у м. Вінниці від 16.10.2009р. № 174 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності"  (пункт 1) на підставі статтей 147, 148, 149 КЗпП України, підпункту 2.1, 5.1 Положення про управління оподаткування доходів фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці, начальнику цього управління ОСОБА_1 оголошено догану та попереджено , що в разі невиконання розрахункової бази по податку з доходів фізичних осіб за жовтень 2009 року буде розглянуто питання про його звільнення з займаної посади.

За змістом оскаржуваного наказу, підставою для його прийняття слугувало неналежне, на думку відповідача, виконання позивачем службових обов’язків в частині незабезпечення дієвого контролю та належної організації роботи управління оподаткування доходів фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці, що призвело до системного невиконання розрахункової бази по податку з доходів фізичних осіб.

Матеріалами справи встановлено, що, щомісячно наказами ДПА у Вінницькій області затверджувалась розрахункова база з податку з доходів фізичних осіб.  За період з березня по вересень 2009 року невиконання планових показників по цьому податку в ДПІ у м. Вінниці склало 14172,7 тис. грн.  (-6,3%).

У зв’язку цим ДПА у Вінницькій області на адресу відповідача адресувало лист № 21493/7/17-120 від 14.10.2009р. в якому відмітило системність ігнорування наказів податкового органу вищого рівня, а також відсутність подань щодо притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності. Крім того, попереджено керівника ДПІ у м. Вінниці про безпосередню відповідальність за невиконання розрахункової бази по податку з доходів фізичних осіб за жовтень 2009 року.

Наслідок розгляду даного листа виявився у застосуванні до  позивача - як начальника управління оподаткування доходів фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Однак, суд вважає оскаржуваний наказ відповідача № 174 від 16.10.09 протиправним виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про державну службу" дисциплінарні стягнення    застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків. Як зазначено в частині 2 статті 11 цього ж Закону конкретні обов'язки та права    державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.

Позивач є керівником структурного підрозділу ДПІ у м. Вінниці і його службові обов’язки визначаються Положенням про управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці, затвердженим наказом ДПІ у м. Вінниці № 83 від 07.05.2008р.

Відповідно до п.п. 3.3.1 Положення, начальник управління забезпечує діяльність управління по виконанню функцій і процедур, покладених на Управління, відповідно до річних та квартальних планів роботи. Завдання та функції Управління за забезпечення яких позивач є відповідальним, визначаються Розділом 2 (пункти 2.1-2.8) Положення.

В судовому засіданні встановлено, що забезпечення виконання планових показників податку з доходів фізичних осіб до бюджету, як наголошується в оскаржуваному наказі, не входить до посадових обов’язків ОСОБА_1 Притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача пов’язане з невиконанням розрахункової бази по податку з доходів фізичних осіб за березень-вересень 2009 року, тобто ненадходженням до бюджету запланованих платежів. Тут слід відмітити, що податкові органи не наділені повноваженнями щодо виконання надходжень до бюджету податків та зборів, що виходить зі  змісту Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Першочерговим завданням органів державної податкової служби згідно статті 2 цього Закону є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Статтею 10 цього Закону, яка регламентує функції органів державної податкової служби на місцях, передбачено, зокрема, таку функцію, як здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування й сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а також здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також проведення перевірок достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Виконання планових показників надходжень податків не є функцією податкового органу та не передбачено в якості службових обов’язків позивача.

Визначення таких понять як "плановий показник" чи "розрахункова база" податкове законодавство не містить. Наведене є свого роду прогнозом податкових надходжень за відповідний період, визначений на основі попередніх чи аналогічних періодів, є оціночним критерієм і не може ставити в залежність фактичні показники надходжень до бюджету.

Суб’єктом сплати податків та зборів є платник податків, і саме від останнього залежать фактичні надходження до бюджету. Такі надходження не може бути більшим від тих, які безпосередньо сплачені платником. А податковий орган не вправі втручатись в господарську чи іншу діяльність платника, стимулюючи його тим самим збільшувати податкове навантаження.

Так, відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Те ж саме зазначено і в підпункту 3 пункту 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", за якою платники податків і зборів зобов‘язані сплачувати належні суми податків і зборів, у встановлені Законами терміни. В той же час згідно ч. 1 ст. 11 даного Закону відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.  

Виходячи з положень частини першої статті 67, пункту 3 частини першої статті 85, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України та частини третьої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. N 889-IV (далі - Закон N 889) є спеціальним законом з питань оподаткування за конкретним видом податку з врахуванням розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян".

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону № 889, платниками цього податку є як резиденти, так і нерезиденти, що отримують доходи з джерелом їх походження з території України так і іноземні доходи.

Дохід фізичної особи - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами (п. 1.2 ст. 1 Закону N 889).

Згідно із  статтею 17 цього Закону особою, відповідальною за  нарахування,  утримання  та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи); а особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент; б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів; в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.

Із системного аналізу наведених вище положень Закону слідує, що надходження до бюджету податку з доходів фізичних осіб перебуває в безпосередньому зв’язку з виконанням обов’язків по їх сплаті самими платниками цих податків, а також від суми (розміру) об’єкта оподаткування. І відповідальним за нарахуванням та сплатою податку є сам платник податку, а не податковий орган чи службові особи такого.

Надходження податку з доходів фізичних осіб до бюджету має прямий причинний зв’язок з діяльністю суб’єктів господарювання, зобов’язаних законом утримувати (сплачувати) цей податок. Головними чинниками, які впливають на обсяг надходжень податку до бюджету є стан та характер діяльності суб’єктів господарювання за визначений проміжок часу, зокрема кількість найманих працівників, розміри нарахованої та виплаченої заробітної плати, премій, інших доходів працівникам, обсяги прибутку фізичних осіб - підприємців, тощо.

Судом встановлено, що дійсно, за період з квітня по вересень 2009 року мала місце тенденція зниження перерахувань податку з доходів фізичних осіб в порівнянні з аналогічним періодом минулого року та відхилення від планових показників. Однак, наслідки цього знаходять свій прояв не у вині позивача. Так, останній у своїй пояснювальній записці від 14.10.2009р., адресованій начальнику ДПІ у м. Вінниці зазначив, що основною причиною зменшення надходжень по податку з доходів фізичних осіб є зменшення нарахувань заробітної плати внаслідок значного скорочення обсягів виробництва, надання послуг та реалізації товарів. В якості підтвердження цього, позивач навів дані головного управління статистики у Вінницькій області "Про соціально-економічне становище м. Вінниці за січень-серпень 2009 року" за якими має місце неповна зайнятість працівників, що впливає на розмір їхньої заробітної плати, а відтак і податкових надходжень до бюджету. Зокрема сказано, що за умови повної зайнятості, розмір заробітної плати працівника в середньому міг бути вищим на 8,6%. Триває практика застосування адміністраціями підприємств вимушених відпусток та скорочення робочого часу, збільшення заборгованості по заробітній платі на 75,2% в порівнянні з 01.01.2009р. та скорочення об’ємі виробництва.

В сукупності дані фактори об’єктивно вплинули на невиконання розрахункової бази по податку з доходів фізичних осіб в січні-вересні 2009 року, оскільки дійсно, є загальновідомим той факт, що соціально-економічна ситуація в країні в 2009 році в порівнянні з попереднім роком значно погіршилась внаслідок світової фінансової кризи, а мінімальна запланована межа надходжень до бюджету по податку з доходів фізичних осіб навпаки, була піднята.

Тобто, невиконання планових показників пов’язане не із неналежним виконанням службових обов’язків начальником управління оподаткування фізичних осіб ОСОБА_1, а з підстав, що не залежали від нього.  Відтак, має місце відсутність вини позивача, як основної складової дисциплінарного проступку.

Відповідач в судовому засіданні не зумів пояснити, які дії, посадові обов’язки, законодавчі приписи позивачем недотримано, що стало наслідком невиконання планових надходжень до бюджету і що слід було вчинити, для того, щоб запобігти подібному.

Наведені обставини вже є такими, що виключають можливість застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

Законодавством України, що регулює трудові відносини в державі, зокрема статтею 147 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) передбачається, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один із таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Крім вищезазначених заходів стягнення законами, дисциплінарними статутами, положеннями можуть бути передбачені й інші види дисциплінарних стягнень.

Так, згідно статті 14 Закону України "Про державну службу" до службовців можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідальність; затримка до одного року в присвоєнні чергового рангу або в призначенні на посаду.

Порушенням трудової дисципліни згідно законодавства України є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов’язків, що проявились в порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Дисциплінарним стягненням є передбачений в нормативно-правовому акті захід впливу, що відповідно до статті 147-1 КЗпП України застосовується органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника відповідно до його компетенції, за вчинений цим працівником дисциплінарний проступок.

У відповідності до статті 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно ж вимог статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обрані виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і  попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку, тому що у відповідності до статті 150 КЗпП України воно може бути оскаржене в порядку, встановленому законодавством, зокрема - главою XV цього Кодексу.

Таким чином, обов’язковими умовами для визначення законним притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є:

- здійснення працівником порушення трудової дисципліни, тобто невиконання або неналежне виконання з його вини покладених на нього трудових обов’язків, що проявились в порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій, положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мали законний характер;

- притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності компетентним органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника;

- застосування до порушника трудової дисципліни одного із заходів стягнення, які прямо передбачені чинним законодавством, в передбачений законом строк та з обов’язковим урахуванням ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду;

- застосування стягнення передбаченим законом шляхом оголошення в наказі (розпорядженні).

Аналізуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про те, що оскаржуваний наказ про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення не відповідає зазначеним умовам.

Про це зокрема свідчить той факт, що в наказі № 174 від 16.10.2009р. фактично не відображені належним чином підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани: не конкретизовано, яке порушення трудової дисципліни, здійснив ОСОБА_1, оскільки підпункти 2.1, 5.1 Положення про управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці, на які відповідач посилається в наказі, не містять приписів про обов’язок виконання розрахункової бази по податку з доходів фізичних осіб чи планових показників по цьому ж податку. Функція "Керівництво", згідно пункту 2.1 згаданого Положення про управління, передбачає забезпечення виконання встановлених податковим органом вищого рівня завдань, а не планових показників по надходженню податкових платежів. Поняття  "завдання" та "планові показники" не є тотожними, і їх виконання не перебуває у взаємозалежності. Виконання завдань  здійснюється шляхом належного виконання трудових обов’язків, тоді як виконання планових показників по надходженню податку до бюджету в першу чергу залежить від платника податку.

В наказі № 174 від 16.10.2009р. відсутні відомості про невиконання позивачем конкретних  завдань, передбачених колом його трудових обов’язків. А формулювання ж дисциплінарного проступку в такому змісті як "неналежне виконання службових обов’язків в частині незабезпечення дієвого контролю та належної організації роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці, що призвело до системного невиконання розрахункової бази по податку з доходів фізичних осіб"   носить загальний і розпливчатий характер, та не відповідає загальним вимогам про трудову дисципліну.

Крім того, з тексту оскаржуваного наказу видно, що при застосуванні стягнення відповідачем в порушення статті 149 КЗпП України, не були враховані ні ступінь тяжкості вчиненого проступку, ні заподіяна ним шкода, ні фактичні обставини вчинення проступку, ні попередня робота позивача. Не були прийняті до уваги і письмові пояснення ОСОБА_1 від 14.10.2009р.

Додатково, необхідно звернути увагу і на той факт, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, згідно наказу № 174, стало невиконання планових показників по податку з доходів фізичних осіб в березні, квітні, травні, червні, липні, серпні та вересні 2009 року. Щодо березня-серпня 2009 року, то по даним місяцям пройшов місячний термін застосування дисциплінарного стягнення, передбачений абзацом 1 статті 148 КЗпП України, крім цього, по березню місяці пройшов і шестимісячний термін, визначений абзацом 2 статті 148 цього Кодексу.  А відносно вересня 2009 року, то як підтверджено матеріалами справи, позивач був відсутній на роботі у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

 Відповідно до частини 2 статті 252 КЗпП України притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Позивач є головою профспілкового комітету ДПІ у м. Вінниці, а тому притягнення до дисциплінарної відповідальності останнього мало бути погоджено з профспілковим комітетом ДПА у Вінницькій області, чого зроблено не було.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Критерієм оцінки рішення суб’єкта владних повноважень, є частина 3 статті 2 КАС України.

Судом з’ясовано, що наказ № 174 від 16.10.2009р. про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не відповідає вимогам про його правомірність, в контексті зазначеної норми. Оскільки, прийнятий не обґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення у справі за відсутності вини позивача у ситуації, що виникла; упереджено та нерозсудливо, з прямим умислом та каральною метою, без врахування пояснення ОСОБА_1, фактичних обставини вчинення проступку, тощо; без дотримання принципу рівності перед законом та з порушенням строків застосування стягнення, передбачених законодавством про працю.

Заперечення та документи, надані відповідачем, не містять доказів того, що оскаржуваний наказ є правомірним. В судовому засіданні представник відповідача не навів аргументів взаємозв’язку між службовими обов’язками, які виконувались ОСОБА_1 та невиконанням останнім планових показників надходжень податку з доходів фізичних осіб до бюджету.  А тому вимоги частини  статті 71 КАС України щодо свого обов’язку довести правомірність прийнятого рішення відповідачем не виконано.

З огляду на викладене позов  підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Згідно пункту 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.03.1993р. № 7-93 "Про державне мито" позивач  звільнений від сплати державного мита. Однак, звертаючись до суду з позовом, останній сплатив судовий збір в розмірі 3,40 грн. згідно квитанції № 13118966 від 21.10.2009р.

З огляду на це, суд вважає, що судовий збір на користь позивача підлягає не стягненню з бюджету в порядку статті 94 КАС України, а поверненню як безпідставно сплачений.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у м. Вінниці від 16.10.2009р. № 174  в частині оголошення ОСОБА_1 догани та попередження про розгляд питання про звільнення з займаної посади.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету безпідставно сплачений судовий збір  в розмірі 3,40 грн., сплачений згідно квитанції № 13118966 від 21.10.2009р.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:     30.11.09  

Суддя     Курко Олег Петрович